Бобрик Перший
| село Бобрик Перший | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Подільський район
|
| Громада | Любашівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120130080088963 |
| Облікова картка | Бобрик Перший |
| Основні дані | |
| Засноване | 1392 |
| Перша згадка | 1392 (632 роки)[1] |
| Населення | 3034 |
| Поштовий індекс | 66531 |
| Телефонний код | +380 4864 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°55′11″ пн. ш. 30°11′14″ сх. д. / 47.91972° пн. ш. 30.18722° сх. д.Координати: 47°55′11″ пн. ш. 30°11′14″ сх. д. / 47.91972° пн. ш. 30.18722° сх. д. |
| Водойми | р. Кодима |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Заплази |
| Відстань до залізничної станції |
9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66531, Одеська область, Подільський район, село Бобрик Перший |
| Карта | |
  Бобрик Перший | |
 Бобрик Перший | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Бо́брик Перший (стара назва — Великий Бобрик[2]) — село Любашівської селищної громади Подільського району Одеської області України. Знаходиться на північному (лівому) березі річки Кодима. Через села проходить автодорога Р75, що сполучає їх з м. Балта та Кривим Озером і Первомайськом Миколаївської області. Колись ця дорога називалась Чорний (Шпаковський) шлях.
Відстань до центру громади Любашівка — 15 км, до залізничної станції Заплази — 9 км, до смт Криве Озеро — 8 км.
Історія[ред. | ред. код]
Раніше село мало назву Великий Бобрик. Засноване приблизно наприкінці XVII на початку XVIII ст.[3] Село було засноване після 1684 року, за правління Короля Речі Посполитої Яна Собеського. Перша згадка датується 1767 роком під час Коліївщини. Землі Бобрика до 1817 року належали князю Любомирському, після — перейшли до казни. За Російської імперії село відносилось до Балтського повіту Подільської губернії. У 1850 році тут було 96 дворів.
Нова дерев'яна церква св. Дмитра була збудована в 1817 р. Розмір її 22 на 6,5 аршин, з одним низьким куполом. В 1830 р. окремо від церкви збудована дзвіниця. Північний і південний приділи прибудовані в 1861 р. В цей час церква була великим землевласником — їй належало 110 десятин землі. В 1877 р. була створена перша церковно-парафіяльна школа. За радянської влади будівля зруйнована. Колись в селі проживали українці, поляки (польські прізвища у багатьох жителів села, а на цвинтарі є польські поховання), волохи (дотепер є прізвища Волошин). Також була значна єврейська громада (за дитячим садком був єврейський цвинтар). Тривалий час у селі був базар, який проіснував до 1996 року. Село постраждало від жахливих голодоморів 1932-33 та 1947 років, які зробила антинародна радянська влада для перетворення вільних людей в колгоспних рабів.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 9 жителів села[4].
В селі народилися Герой Радянського Союзу П. М. Улицький — учасник Великої Вітчизняної війни, а також митці Альбін Ґавдзінський та Аркадій Мацієвський.[5]
За радянських часів в селі був колгосп імені Щорса, на честь якого в центрі села споруджений пам'ятник роботи Аркадія Мацієвського (зараз цей тоталітарний символ знесено). В селі є дитячий садок, будинок культури, дільнича лікарня, школа I—III ст., аптека, сільська рада, дільнича лікарня ветеринарної медицини та чотири магазини.
Колишній орган місцевого самоуправління — Бобрицька сільська рада.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 696 осіб, з яких 292 чоловіки та 404 жінки.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 657 осіб.[7]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,68 % |
| російська | 2,43 % |
| вірменська | 1,67 % |
| молдовська | 0,91 % |
| білоруська | 0,30 % |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історичне Поділля у пізньому Середньовіччі [Архівовано 13 травня 2020 у Wayback Machine.] (вебкарта на сайті Гарвардського університету)
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта, 1832 (рос.)
- ↑ О. Росохацький. Надкодимщина — поділ Подільської землі (Етно-історичний нарис) [Архівовано 25 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Бобрик Перший. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Інтернет-галерея художника Альбіна Ґавдзінського [Архівовано 29 липня 2010 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
