Бюрократія

Бюрокрáтія (від фр. bureau — бюро, канцелярія та грец. κράτος — влада, панування) — адміністративна система організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність.

У переносному значенні канцелярщина, зволікання, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом або заради додержання формальності.

Для бюрократії характерне перебільшення значення формальних процедур, скрупульозне виконання інструкцій, що спричиняє відокремлення бюрократичного управління від потреб об'єктів управління, помилки у керівництві та його неефективність при вирішенні проблем, які вимагають нетрадиційних підходів та засобів.

Ознаки бюрократії властиві будь-якому виду соціального управління. У недемократичному суспільстві панування бюрократії сприяє утвердженню безконтрольного і необмеженого панування чиновництва, яке перетворюється у самодостатню, відокремлену від суспільства верству, усуненню громадян від управління суспільними справами, стає підгрунтям для запровадження авторитарних процедур та методів управління.

Основні принципи бюрократії (за Максом Вебером)

• Функціональна компетентність

  Посади займаються тільки за даним принципом, за компетентністю.

• Принцип бюрократичного авторитету

  Найсуворіше дотримання бюрократичної ієрархії.

• Принцип формалізму

  Підпорядкування правилам, інструкціям, які чітко зафіксовані й визначені.

• Принцип «без гніву й пристрасті»

  Виключення емоційного аспекту взаємодії.

• Принцип професіоналізму

  Відповідність вимогам професійної кваліфікації.

• Принцип корпоратизму

  Духовна близькість, збіг поглядів та відстоювання інтересів корпорації, тобто єдиного цілого.

Література

• Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління. / К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. — 254 с.