Веселка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Веселка звичайна
Phallus impudicus docs009 (b).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Gomobazidiomicety
Порядок: Phallales
Родина: Веселкові (Phallaceae)
Рід: Веселка (Phallus)
Вид: Веселка звичайна
Біноміальна назва
Phallus impudicus
Linnaeus, 1753
Синоніми
Веселка смердюча
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Phallus impudicus
EOL: 960816
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 146781
MB: 245934
IF: 245934
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phallus impudicus

Весе́лка звича́йна (Phallus impudicus Pers.) — вид грибів роду Веселка.

Біологічний опис[ред.ред. код]

Молоде плодове тіло яйцевидне, деколи кулеподібне, біле чи кремове. У молодому віці до Веселки звичайної подібний квітохвісник Архера.

При дозріванні перидій розривається на 2—3 лопасті та залишається у вигляді вульви при основі рецептакула. Рецептакул повний, зі стінкою губчатої будови, подовгасто-циліндричний, часто тонкіший до закінчення, білий чи жовтуватий, 12—22 см висотою, 2—4 см затовшки. На вершині рецептакула спороносна глеба у вигляді випукло-конічної шапочки, 4—5 см висотою, з заглибленнями, вільна, з'єднана з рецептакулом тільки на вершині, оливково-зеленувата, зверху має плоский диск з отвором посередині. Достиглий гриб має сильний неприємний запах падалі. Цей запах властивий всім видам ряду фалюсових та має для них велике біологічне значення, заманюючи на розпливаючу глебу комах, які і переносять таким чином базидоспори, які знаходяться в слизу. Плодове тіло веселки, чи фаллюса, спочатку має вид білої, сіруватої чи злегка жовтуватої кулі (чи яйця) доволі великих розмірів діаметром до 5—6 см. Всередині знаходиться чорно-сіре утворення, покрите товстою, слизистою оболонкою. Тому молоді плодові тіла фаллюса в Західній Європі мають народну назву «чортове яйце».

Близькі види[ред.ред. код]

Близкий вид — веселка Хадріана — Phallus hadriani Pers., відрізняється більш подовженим, зі складками в основі яйця, рожевим чи світло-пурпурним, дозрілим червонуватимм перидієм утоншеним в основі рецептакулом до 18 см висотою та 8 см затовшки.


Поширення[ред.ред. код]

Росте в листяних (здебільше в широколистяних) лісах, поряд з дубом, буком та деякими чагарниками. Поширений в Європі, на Північному Кавказі, Сибіру, Далекому Сході. В Україні зустрічається в карпатських лісах.

Використання[ред.ред. код]

Закрите плодове тіло

Гриб не отруйний, їстівний лише в стадії яйця, при використанні в їжу верхню оболонку видаляють. Використовують у народній медицині як засіб від подагри та ревматизму під назвою «земляна олія». У цілителів цей гриб неймовірно популярний — ним лікують будь-які стадії раку, трофічні виразки, захворювання шлунково-кишкового тракту, запалення нирок, печінки та підшлункової залози, серцево-судинні захворювання, гіпертонію, післяінсультний стан, суглобові хвороби, доброякісні пухлини, пухлини мозку та ін. Грибні фітонциди веселки вбивають віруси герпесу, грипу, гепатиту і навіть СНІДу. [1]

Плодове тіло "яйце" в розрізі

Цікавий факт[ред.ред. код]

Веселці смердючій належить рекорд швидкості росту серед грибів. За 1 хв шапка піднімається на 5 мм — вона росте просто на очах і вдвічі швидше за бамбук. [2]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]