Герус Лонгин Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лонгин Федорович Герус
Народився 1876(1876)
Бутурлинівка, Бобровський повіт, Воронезька губернія
Помер ? (після 1950)
Громадянство Росія Росія
Національність Українець
Діяльність політик
Посада депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія РСДРП

Лонгин Федорович Герус (варіанти імені Логгін[1] або Логвін[2]) (1876, Бутурлінівка Бобровського повіту Воронезької губернії[3] — ?, після 1950) — вчитель, депутат Державної думи II скликання від Кубанської області та Чорноморської губернії.

Біографія[ред. | ред. код]

Православний, українець, народився в 1876 році в селі Бутурлінівка Бобровського повіту Воронезької губернії. Батько — Федір Іванович Герус (?-1921)[4] . Випускник учительської семінарії у Воронежі[5]. Служив народним учителем, одночасно співпрацював із низкою провінційних газет. З 1904 року член РСДРП. Під час революції 1905 року голова страйкового комітету. У грудні 1905 року заарештований за звинуваченням у підготовці збройного виступу[2]. За спогадами дочки, був звільнений у зв'язку з обранням Думу[6].

6 лютого 1907 обраний до Державної думи II скликання від з'їзду уповноважених від некозачого населення Кубанської області. Увійшов до складу соціально-демократичної фракції, належав до її меншовицького крила[2]. Був у бюджетній та аграрній думських комісіях. Брав участь у думських дебатах щодо законопроектів: «Про відміну військово-польових судів», «Про амністію», «Про відміну смертної кари».

5 травня 1907 року Герус, перебуваючи у квартирі депутата Озола, прийняв від представників військового комітету Петербурзької організації соціал-демократів «Наказ частин військ Санкт-Петербурзького гарнізону членам Державної Думи», обговорював із нею становище у військах, можливу реакцію розпуск Думи. Менше, ніж за годину [7], порушуючи депутатську недоторканність, поліція провела у квартирі Озола обшук. Геруса було включено до списку 16 депутатів, арешту яких вимагав уряд напередодні розгону Думи. За версією уряду, він був одним із найголовніших «змовників»(див. третьочервневий переворот)[8].

Уникнути арешту Геруса, як, мабуть, і деяких інших членів соціал-демократичної фракції Думи, допоміг письменник Леонід Андрєєв. Він забезпечив його грошима та паспортом і допоміг влаштуватися у Фінляндії. 30 (17) червня 1907 року російський уряд наполягав на видачі Фінляндією «Озоля, Салтикова, Алексінського та Геруса, що проживають в одному з готелів у Теріоках»[9].

Герус разом із сім'єю зміг емігрувати до США. Жив у Нью-Йорку, де разом із іншими російськими соціал-демократами редагував невеликий журнал. Потім переїхав до Чикаго. Працював на заводі, брав участь в американському робітничому русі[2]. 1912 року в Чикаго у нього народився син. Потім він із родиною переїхав до Солт-Лейк-Сіті[10], займався фермерством[11] .

1917 року повернувся до Росії через Владивосток, там деякий час працював у Раді. Потім переїхав до Вороніжа, де також працював у Раді, і був одним із лідерів місцевих меншовиків. З осені 1917 року жив у Новочеркаську, де був членом продовольчого комітету. Балотувався до Установчих зборів від Донської області за списком меншовиків [2], але обраний не був.

У жовтні 1922 року призначається представником Держторгу РРФСР у фірмі «Аркос 43»[3]. Працював за кордоном повпредом та торгпредом СРСР у Туреччині (в Антеї 1922—1923), Англії, США, Канаді[6]. З листопада 1926 по 1929 — генеральний консул СРСР в Монреалі[3]. У 1936 році за порадою наркома із закордонних справ СРСР Литвинова різко змінив характер діяльності і поїхав працювати вчителем до школи в Ростові-на-Дону. Потім переїхав до Москви, працював у видавництві. Перед війною овдовів[6]. Під час війни в евакуації в Ташкенті разом із засланою туди родиною дочки[12].

Після війни повернувся до Москви. За словами Ф.Бурлацького, який спілкувався з ним у 1950 році, Герус викладав англійську мову. Як пише Бурлацький: «Дома у нього [Геруса] була ціла бібліотека заборонених книг та стенограм партійних з'їздів»[13]. На думку Бурлацького, читання цієї літератури вплинуло на нього, зробивши його «переконаним антисталіністом»[13] .

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина — Клавдія Олексіївна уроджена Апостолова (?-1941) [14] .
    • Дочка — Галина (1906-1991) одружена з композитором і диригентом О.Ф. Козловським, мемуаристка.
    • Син — Валеріан (1912, Чикаго - 1992), інженер в галузі електронної оптики, засновник та директор інституту «Платан» з радіолокаційних та інформаційних приладів у Фрязіно[3][15][16].
  • Сетра — Олена Федорівна Патока, уроджена Герус, одружена з Яковом Патокою[4].
  • Брат — Василь Федорович Герус[4].

Праці[ред. | ред. код]

  • Герус Л. «Тернії без троянд» (Солдати та Державна дума. З особистих спогадів). - «Робоча Справа» (Ростов-на-Дону) 1917 № 150.
  • Герус Л. Ф. Соціалістична реконструкція міст. Москва: Радянське законодавство: 1931

Література[ред. | ред. код]

Рекомендовані джерела[ред. | ред. код]

  • Лавигін Б. 1917 рік у Воронезькій губернії.
  • Державна Дума. Стенографічні звіти. 2-й скликання. I-II. П., 1907.
  • Лондонський з'їзд РСДРП (протоколи), 451.
  • Зінов'єв Г. Твори, I.
  • Войтинський В. Роки перемог та поразок, II, 199 сл. (СР його статтю в сб-ці «Літопис Революції» I, 1923, Берлін).
  • Янчевський Н. Громадянська боротьба на Північному Кавказі, І, 77, 85.
  • Ахун М., Петров В. Більшовики та армія.
  • Самойленка Є. У царській казармі (Серед козаків Чорномор'я).
  • Урядове повідомлення. // Право. 1907 № 49, 3177-3186 .
  • Обвинувальний акт у справі с.-д. фракції 2-ї Держ. Думи. // Колишнє (Берлін) XIV, 1912, 141, 146, 161, 162, 167.
  • Дейч Л. Росіяни у Сполучених Штатах. // Живе Життя. 1913 № 1.
  • Список кандидатів до Виконавчого комітету від блоку військових частин та Центрального бюро професійних спілок. // Вісті Ради робочих і солдатських депутатів, (Владивосток) 1917 № 48.
  • Дейч Л. В Америці до та під час війни. Зустрічі, знайомства, враження. // Сучасний світ. 1917, VII-IX, 163.
  • Валк С. До історії арешту та суду над с.-д. фракцією II Держ. Думи. // Червоний Архів. 1926, ІІІ (16), 76, 82, 84 ().
  • Розгін II Держ. Думи. З передисл. І. Татарова // Червоний Архів, 1930, VI (43), 73().
  • Російський державний історичний архів. Фонд 1278. Опис 1 (2-й скликання). Справа 99; Справа 570. Аркуш 7.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. С. 282. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
  2. ↑ а б в г д Герус—Герценштейн. // Деятели революционного движения в России: от предшественников декабристов до падения царизма. Био-библиографический словарь: В-Гм С. 1225—1226. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
  3. ↑ а б в г Наум Сощин. Оптическая одиссея капитана Геруса. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 23 серпня 2017.
  4. ↑ а б в Фёдор Иванович Герус // MyHeritage
  5. ↑ Якаев С. Н. Федор Андреевич Щербина: вехи жизни и творчества : (к 155-летию со дня рождения), Часть 1. ИМСИТ, 2004. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
  6. ↑ а б в Татьяна Кузнецова, Наталья Чудова. Поиски и находки. // Галина Козловская. Шахерезада. Тысяча и одно воспоминание. ООО «Издательство АСТ», 2015.
  7. ↑ Евреи в русской армии Страница — 102. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
  8. ↑ Кирьянов И. К. Российские парламентарии начала XX века: новые политики в новом политическом пространстве / Диссертация на соискание степ. д. и. н. На правах рукописи. — Пермь, 2009. — С. 322.[недоступне посилання з Сентябрь 2018] Герус вернулся в Россию в 1917 году, а Озол навсегда остался в США, постепенно утеряв связи с социал-демократическим движением.
  9. ↑ «Русское слово» от 30 (17) июня 1907.
  10. ↑ Theodore Levin. The Hundred Thousand Fools of God: Musical Travels in Ctnral Asia, 1999. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 19 січня 2016.
  11. ↑ Кирьянов И. К. Думцы после Думы: политика и судьбы, 1917-1976 // Российские парламентарии начала XX века. 2006. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
  12. ↑ book.ru/static/trials/14/91/91/14919135.html#idm139955147107104 Галина Козловская. Шахерезада. Тысяча и одно воспоминание. ООО «Издательство АСТ», 2015.[недоступне посилання з Июнь 2018]
  13. ↑ а б Потерянный век России? Сегодня состоится презентация серии книг Федора Бурлацкого «Вожди и советники — от Хрущева до Ельцина». Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
  14. ↑ Клавдия Алексеевна Герус (born Апостолова) // MyHeritage
  15. ↑ Наум Сощин. Строитель, капитан, основатель института. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
  16. ↑ Наум Сощин. Вехи. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герус_Лонгин_Федорович&oldid=41205924