Гурщина
| село Гурщина | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Шепетівський район |
| Громада | Білогірська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA68060030120097741 |
| Облікова картка | село Гурщина |
| Основні дані | |
| Засноване | 1858 |
| Населення | 112 осіб (2001) |
| Площа | 0,085 км² |
| Густота населення | 1317.65 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 30213 |
| Телефонний код | +380 3841 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°10′10″ пн. ш. 26°21′20″ сх. д. / 50.16944° пн. ш. 26.35556° сх. д.Координати: 50°10′10″ пн. ш. 26°21′20″ сх. д. / 50.16944° пн. ш. 26.35556° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 30200, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, смт Білогір'я, вул. Шевченка, 44 |
| Карта | |
  Гурщина | |
 Гурщина | |
| Мапа | |
| |
Гу́рщина — село в Україні, у Білогірській селищній громаді Шепетівського району Хмельницької області. До 2020 орган місцевого самоврядування — Йосиповецька сільська рада.
Історія[ред. | ред. код]
Село вперше згадується в подимному реєстрі Волинського воєводства 1629 р.(5 димів, власність Анни на Острозі), виданому у зв'язку із введенням подимного податку згідно з постановами сеймів Речі Посполитої 1629 р. Після смерті Анни на Острозі у 1635 році село переходить у власність до Конецпольських, а від них — до князів Яблоновських.
Потім воно з іншими 8 селами було віддане як посаг Кароліни Терези Яблоновської, яка вийшла заміж за графа Потоцького. Його донька вийшла заміж за Казимира Валевського, і внесла це село до дому Валевських. Потім воно було продане Яну Завішу, а по його смерті перейшло у власність Могильницьких. За даними дослідження, опублікованими у 1885 році, село позначено вже як колишнє власницьке і таке, що відноситься до Перерослянської волості. У ньому проживало 144 мешканці (13 дворів), діяв водяний млин і шкіряний завод.
У 1906 році село Перерославської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 25 верст, від волості 5. Дворів 33, мешканців 321[1].
Згідно з переписом 1911 року, до великої земельної власності Іося-Хаїма Мордка належало там 653 десятин землі. Населення становило 321 жителя, діяли крамниця і гуральня (19,380 відер 40° горілки на рік).
У 1917—1921 роках у селі кілька разів змінювалась влада. Остаточно село окупували більшовики.
Під час примусової колективізації у селі створено колгосп імені Леніна. Протягом 20-30-х рр. в тут існувала прикордонна застава.
Впродовж 1941-1944 років село знаходилося під німецькою окупацією. Впродовж цього періоду місцеві жителі брали участь у партизанському русі, зокрема були членами підпільної партійної організації під керівництвом Осипова (центр — с. Михайлівка), а також брали участь у діях партизанського загону під командуванням І. О. Музальова.
У 1946 році було проведено укрупнення колгоспів і колгосп ім. Леніна увійшов до складу колгоспу ім. Ворошилова (с. Йосипівці, згодом був перейменований на ім. Ватутіна, потім — на «Жовтень»). У 1977 році колгосп «Жовтень» було об'єднано з колгоспом «Радянське село» с. Переросле. У 1987 році колгосп було роз'єднано і від нього відійшли села Йосипівці, Гурщина, Загірці. На їх основі у цьому ж році утворено новий колгосп під назвою «Полісся» з центром у Йосипівцях. Під час перебування П. О. Кучернюка на посаді голови колгоспу у Гурщині було збудовано магазин, зроблено капітальний ремонт школи.
Після проголошення незалежності у селі ліквідували школу і встановили пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 рр.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Білогірської селищної громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білогірського району, село увійшло до складу Шепетівського району.[3]
Походження назви[ред. | ред. код]
Існує дві версії походження села: перша — назва мотивована дієсловом «гурчати» («гудіти, журчати»), можливо, пов'язано з особливостями навколишнього середовища (перепади висот, наявність водойми, близькість лісу). Друга версія — від мікротопоніма (наявність в селі гуральні, з якою і пов'язували цю місцину).
Пам'ятки старовини[ред. | ред. код]
У селі збережений постамент пам'ятника односельчанам, забраним до турецької неволі. (кін. XIX — поч. ХХ ст.).
Населення[ред. | ред. код]
Населення села за переписом 2001 року становило 112 осіб, у 2017 році — 87 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Рудка, права притока Вілії.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У селі діє магазин, клуб. Крім того, у Гурщині розвинений сільський туризм, зокрема діють оздоровчо-відпочинковий комплекс «Гурщина», приватні садиби «Гостинний двір» (мисливство, риболовля, збирання грибів), «Тиша» (риболовля, збирання грибів) та «Сосновий бір» (риболовля).
Село оточене лісами, що обслуговуються Гурщанським лісництвом.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела[ред. | ред. код]
- Баранович О. Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. — К., 1930. — С. 39, 120.
- Губернии Малороссийские и юго-западные: [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская] / По данным обследования, произведенного стат. учреждениями Министерства внутренних дел // Волости и важнейшие селения Европейской России. — Санкт-Петербург: Центральный статистический комитет, 1885. — Вып.3. — C. 231—232.
- Определение состава и границ новых поветов Великого Княжества Литовского, созданных реформою 1565—1566 годов, а также назначение мест для земских судов в поветах // Русская историческая библиотека, т. 30: Литовская метрика. Отделы первый-второй. Ч. 3: Книги публичных дел — Юрьев, 1914. — Т. 1. – С. 890—891.
- Jabłonowski A. Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej. Epoka przełomu w. XVI-go na XVII-sty. — Warszawa-Wiedeń, 1899—1904. — S. 6.
Література[ред. | ред. код]
- Єсюнін С. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст. // Метафора спільного дому: Заславщина багатьох культур. Матеріали наукової конференції 21-22 грудня 2006 року — Ізяслав-Острог, 2006.
- Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції «Подільські читання: унікальні об'єкти природи і суспільної сфери Поділля; регіональні особливості інтеграції економічних і соціальних напрямків їх розвитку як умова ефективного збереження» (м. Кам'янець-Подільський, 3–5 листопада, 2016 р.) / [Відповід. редактори: проф. Матвєєв М. Д., проф. Любінська Л. Г., Любинський О. І.]. — Кам'янець-Подільський, 2016. — С. 105.
- Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область / Ред. колегія тому: М. І. Мехеда, Ю. О. Гаврик та ін. — К., 1971. — С. 93-102, 112. Крикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: статті і матеріали. — Л., 2012. — С. 19-23.
- Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Почаев, 1889. — Т. 2 — C. 789, 797.
- Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. — Хмельницький, 2008. — С. 154.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег, 1984. — Т.1 : А — К. — С. 331.
Посилання[ред. | ред. код]
- Агрооселі Хмельницької області. [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Село Гурщина // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Хмельницька обласна рада. Білогірський район. Паспорт територіальної громади Йосиповецької сільської ради (doc)
- Погода в селі Гурщина [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
