Данциг — Західна Пруссія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Увага: Не вказане значення "common_name"

нім. Reichsgau Danzig-Westpreußen
пол. Okręg Rzeszy Gdańsk-Prusy Zachodnie
Райхсгау Данциг — Західна Пруссія
Цивільна адміністрація
↓ 1939 – 1945 ↓
Прапор Герб
Прапор Герб
: історичні кордони на карті
: історичні кордони на карті
Столиця Данциг
Мови німецька, польська
Державний устрій Цивільна адміністрація
Гауляйтер
 - 11 вересня 1939 — 1945[1] Альберт Форстер
Історія
 - Заснування 11 вересня 1941[1]
 - Капітуляція Німеччини 8 травня 1945
Площа
 - 1943[1] 26 056 км2
Населення
 - 1943[1] 2 347 556 осіб
     Густота 90,1 осіб/км² 
Попередник		 Наступник
Поморське воєводство (1919—1939)
Вільне місто Данциг
округ Марієнвердер
Східна Пруссія (гау)
Гданське воєводство (1945—1975)
Мазурський округ
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Данциг — Західна Пруссія

Райхсгау Данциг — Західна Пруссія (нім. Reichsgau Danzig-Westpreußen «імперська область Гданськ — Західна Пруссія», пол. Okręg Rzeszy Gdańsk-Prusy Zachodnie) — адміністративно-територіальна одиниця нацистської Німеччини, утворена під час Другої світової війни на анексованій нею території Вільного міста Данциг, Поморського воєводства (Польського коридору) Другої Польської Республіки та прусського адміністративного округу Марієнвердер.

Історія[ред. | ред. код]

1 вересня 1939 року на самому початку війни Німеччина відразу анексувала Вільне місто Данциг.[2] 11 вересня 1939 року утворено військовий округ Данциг — Західна Пруссія (нім. Militärbezirk Danzig-Westpreußen) з колишнього вільного міста Данциг і частини прилеглого польського воєводства.[1] З 26 жовтня по 1 листопада 1939 він мав назву райхсгау Західна Пруссія (нім. Reichsgau Westpreußen). 2 листопада 1939 його перейменували на райхсгау Данциг — Західна Пруссія.[1][3] Хоча назва перегукувалася з назвою прусської провінції з-перед 1920 року Західна Пруссія, територіально ці утворення не збігалися. На відміну від колишньої прусської провінції райхсгау включало район Бидгощі (Бромберг) на півдні, зате не мало району «Дойч-Кроне» (Валч) на заході.

Столицею утворення був Данциг (Гданськ), а його населення без цього міста налічувало 1 487 452 особи (1939 року). Площа цієї імперської області становила 26 056 км2, 21 237 км2 із яких припадало на анексовані Данциг і Поморське воєводство.[3]

Поділ[ред. | ред. код]

Адміністративні округи (нім. Regierungsbezirk) і райони (нім. Kreis), 1944

Райхсгау Данциг — Західна Пруссія складалося з трьох адміністративних округів Бромберг, Данциг і Марієнвердер, які своєю чергою поділялися на 33 повіти (райони).[1]

Управління[ред. | ред. код]

1 вересня 1939 гауляйтер гау Данциг Альберт Форстер став головою цивільної адміністрації анексованого міста (колишнього Вільного міста Данциг). 11 вересня 1939 його ж призначено начальником управління (нім. Verwaltungschef) адміністративного штабу військового округу Данциг — Західна Пруссія. 26 жовтня 1939 гауляйтер Альберт Форстер обійняв посаду райхсштатгальтера райхсгау Західна Пруссія, перейменованого 2 листопада 1939 на райхсгау Данциг — Західна Пруссія. Упродовж усієї війни він залишався найвпливовішим політичною постаттю, аж доки територію не захопили в березні 1945 року радянські війська.

У цьому райхсгау вермахт утворив 20-й військовий округ з осідком у Данцигу. Його командувачами були:

Населення[ред. | ред. код]

Райхсгау був дуже неоднорідним, як і територія, що охоплювала землі довоєнного Данцига (повністю), Німеччини (Західна Пруссія) та Польщі (приблизно Поморське воєводство). Загальна чисельність населення становила 2 179 000, з яких 1 494 000 були громадянами Польщі переважно польської національності, 408 000 громадян Данцига переважно німецької національності та 277 000 німецьких громадян переважно німецької національності.[6] Німецькі окупанти вважали данцизьке і польське громадянство нікчемними через фактичну ліквідацію цих двох держав. Християнам Данцига і християнам Польщі німецької національності було надано німецьке громадянство, євреям Данцига та євреям Польщі було відмовлено в німецькому громадянстві. Християнам Данцига і християнам Польщі польської національності здебільшого відмовляли у прийнятті в громадяни, але за певних обставин його надавали.

Злочини окупаційної влади[ред. | ред. код]

Поляки, затримані під час етнічної чистки в Гдині, вересень 1939 р.

За час короткого існування райхсгау нацистська Німеччина прирекла місцевих євреїв і поляків на знищення як «недолюдей». На території райхсгау містився концтабір Штуттгоф і його підтабори, де було страчено або заморено хворобами, голодом чи жорстоким поводженням понад 85 000 людей. Із зігнаних у цей табір 52 000 євреїв вижили лише якихось 3 000.[7]

Взимку 1939/40 рр. під час масових убивств у П'ясниці загинуло від 12 000[8] до 16 000 осіб, здебільшого з числа місцевої польсько-кашубської інтелігенції. Форстер заявляв, що поляки підлягають викоріненню: «Ми повинні винищити цю націю, починаючи з колиски».[9][10][11]

У Західній Пруссії євреї не вирізнялися численністю жертв, оскільки єврейське населення цього краю було невеликим і більшість із них втекли перед приходом німців. Однак у місцях, де все ж таки вони проживали, їх виганяли та знищували.[12] У серпні 1943 року близько 500 євреїв з табору в Поморському воєводстві відправили в Аушвіц, де 434 з них вбили відразу після прибуття.[13]

За підрахунками, до кінця війни в цій імперській області було знищено до 60 000 людей,[14] а до 170 000 було вигнано,[15] хоча інші оцінки вказують на близько 35 000 осіб.[16] Сам Форстер звітував, що до лютого 1940 року з області було «евакуйовано» 87 000 душ.[17]

Після війни[ред. | ред. код]

У березні 1945 року Польща домоглася повернення цього обширу до її складу. Нацистського намісника Альберта Форстера пізніше засудили на смерть і стратили за злочини проти людяності. Німецьке населення (включаючи поселенців часів війни, нацистів і військовиків) або втекло, або було вигнане.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945. [Архівовано 28 жовтня 2023 у Wayback Machine.](нім.)
  2. ↑ Michael D. Miller and Andreas Schulz (2012). Gauleiter: The Regional Leaders of the Nazi Party and Their Deputies, 1925-1945, Vol. 1. R. James Bender Publishing. с. 198. ISBN 978-1932970210.
  3. ↑ а б Piotr Eberhardt, Jan Owsinski, Ethnic Groups and Population Changes in Twentieth-century Central-Eastern Europe: History, Data, Analysis, M.E. Sharpe, 2003, p.170, ISBN 0-7656-0665-8
  4. ↑ Befehlshaber Danzig-Westpreußen (англ.)
  5. ↑ Історія Осі (англ.)
  6. ↑ Stefan Samerski, «Ein aussichtsloses Unternehmen – die „Reaktivierung“ Bischof Eduard Graf O'Rourkes 1939», in: Im Gedächtnis der Kirche neu erwachen: Studien zur Geschichte des Christentums in Mittel- und Osteuropa; Festgabe für Gabriel Adriányi zum 65. Geburtstag, Reimund Haas (ed.), Cologne et al.: Böhlau, 2000, pp. 373–386, here pp. 373seq. ISBN 3-412-04100-9.
  7. ↑ Gilbert, M (2012), The Routledge Atlas of the Holocaust, Routledge, p. 252.
  8. ↑ Elżbieta Maria Grot, Ludobójstwo w Piaśnicy jesienią 1939 r. ze szczególnym uwzględnieniem losu mieszkańców Gdyni (пол.)
  9. ↑ Eugenia Bożena Kłodecka-Kaczyńska, Michał Ziółkowski, Byłem numerem--: świadectwa z Auschwitz (Я був номером...: Свідчення з Аушвіца), Wydawnictwo Sióstr Loretanek, 1 січня 2003, с. 14.
  10. ↑ Szczególny niepokój wywołała wśród mieszkańców jego wyraźna zapowiedź akcji zagłady Polaków, streszcząjąca się choćby w tym jednym zdaniu: "Musimy ten naród wytępić od kołyski począwszy." (Особливе занепокоєння серед жителів викликала його чітка заява про намір знищити поляків, сутність якої розкрита вже в цьому одному реченні: «Ми повинні вигубити цей народ, починаючи з колиски».) Barbara Bojarska, Piaśnica, miejsce martyrologii i pamięci: z badań nad zbrodniami hilerowskimi na Pomorzu (Piaśnica, Place of Martyrdom and Remembrance: Investigations into Nazi Crimes in Pomorze), 1989, p. 20.
  11. ↑ Dieter Schenk, Albert Forster: Gdański namiestnik Hitlera: zbrodnie hitlerowskie w Gdańsku i Prusach Zachodnich (Albert Forster, Hitler's Danzig Proconsul: Nazi Crimes in Gdańsk and East Prussia), Gdańsk, POLNORD, 2002, p. 388.
  12. ↑ The Origins of the Final Solution: The Evolution of Nazi Jewish Policy.. By Christopher R. Browning, page 34.
  13. ↑ Jewish Forced Labor Under the Nazis: Economic Needs and Racial Aims, 1938-1944. - Page 211. Wolf Gruner, United States Holocaust Memorial Museum - 2006 - "On August 21, 1943, a transport with 500 Jews from the Pomeranian Autobahn camp pulled into Auschwitz. Only sixty-six men were selected for the camp; the rest were immediately murdered."
  14. ↑ Paweł Kosiński, Barbara Polak, "Nie zamierzam podejmować żadnej polemiki – wywiad z prof. Witoldem Kuleszą" («Я не збираюся вступати ні в яку полеміку» — інтерв'ю з проф. Вітольдом Кулешею), Biuletyn IPN (Вісник Інституту національної пам'яті), числа 12-1 (35-36), grudzień-styczeń (грудень—січень) 2003—2004, с. 4—23.
  15. ↑ Bogdan Chrzanowski, "Wypędzenia z Pomorza" («Вигнання з Помор'я»), Biuletyn IPN (Вісник Інституту національної пам'яті), no. 5/2004 (maj 2004).
  16. ↑ Martin Gilbert, The Second World War, Weidenfeld and Nicolson, 1989, p.27.
  17. ↑ Browning, p. 33.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данциг_—_Західна_Пруссія&oldid=41920655