Вільне місто Данциг
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Вільне місто Данциг (німецька: Freie Stadt Danzig; польська: Wolne Miasto Gdańsk) було автономним балтійським портом і містом-державою утворене 10 січня, 1920, відповідно до частини III секція XI Версальського договору 1919, за яким місто відокремлюється від Німеччини разом з іншими німецькими територіями. Місто було під захистом Ліги Націй, зі спеціальними економічним правами порту для Польщі.[1] Вільне місто припинило існування після 1939, коли було зайнято і анексовано Нацистською Німеччиною. Після поразки Німеччини в 1945, Данциг став частиною Польщі під польським ім'ям Гданськ.
Зміст |
Установа [ред.]
Територія [ред.]
Вільне місто Данциг включало головне місто Данциг (Гданськ), а також Сопот, Тігенгоф (Новий Двур-Ґданський), Неутех (Нові-Став) і приблизно 252 селищ і 63 хуторів. Маючи загальну площу 1,966 тис. км² територія була приблизно вдвічі більше розміру наполеонівської держави.
Польське право [ред.]
Вільне місто мало бути представлене за кордоном Польщею і мала з нею митний союз. Залізниця, яка з'єднала Вільне місто з новоствореною Польщею, була підпорядкована Польщі. Так само, Вестерплатте (доти міський пляж), був також наданий Польщі, яка створила військову залогу в межах міста. Було також окреме Польське поштове відділення окрім муніципального відділення.
Коміссари Ліги Націй [ред.]
На відміну від підмандатних територій, які були довірені країнам, Данциг подібно до Території басейну Саар підпорядковувалась безпосередньо Лізі Націй, з представниками різних країн, що займали посаду Верховного Комісара:[2]
Населення [ред.]
Вільне місто Данциг мало населення 357,000 (1919), 95% з них були німецькомовні [3], інші були кашубами або поляками.
За Версальським доовором Данциг вийшов з під влади Німеччини. Місцеві мешканці втратили своє німецьке громадянство із створенням Вільного міста, але отримали право за термін перших двох років існування держав, повторно отримати його; проте, вони мусили залишити Данциг. [1]
ІІ Світова і після військовий час [ред.]
Нацистський уряд проголосував за повторне об'єднання з Німеччиною 2 вересня 1939 р., в наступний день після німецького вторгнення до Польщі. Хоча це було нелегітимно за конституцією, проте держава була формально об'єднана Німеччиною в недавно сформованому Рейхсгау з Рейхсгау Данциг-Західна Пруссія. Польські цивільні працівники Поштового Офісу були навчені і мали тайник зброї, здебільшого пістолети, три легкі кулемети і деякі ручні гранати, коли вони захищали Польський Поштовий Офіс протягом 15 годин.
Близько 90 % з міста було знищено наприкінці II Світової Війни головним чином через бомбування радянською авіацією. 30 березня, 1945 місто було узято Червоною Армією. Більш ніж 90 % з довоєнного населення були або вбиті, або втікли. Ряд мешканців міста загинули при затопленні Вільгельм Ґустлофф.
За рішенням Потсдамської конференції, колишнє Вільне місто було передано Польщі. (Не вирішене питання Ялтинської конференції).
До 1950, близько 285,000 колишніх мешканців Вільного міста жило у Східній Німеччині і 13,424 колишніх громадян Вільного міста отримало польське громадянство. Натомість 101,873 поляків з Центральної Польщі і 26,629 поляків зі Східної Польщі було переселено до Данцигу.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- H.G. Wells on the Polish Corridor (WikiSource)
- Jewish community history
- History of Gdansk/Danzig
- Gdańsk history
- In 1997 Gdansk celebrated his thousand anniversary
- history & hallucination
- The power of Gdansk
- Chronik des Jahres 1945
Посилання [ред.]
- ↑ а б Yale Law School. «The Versailles Treaty June 28, 1919 : Part III». The Avalon Project. Процитовано 2007-05-03.
- ↑ «Danzig subsection of Poland entry from World Statesmen.org».
- ↑ Encyclopaedia Britannica Year Book, 1938
