Дмитро Вишневецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дмитро «Байда» Вишневецький
Dymitr Wiśniowiecki Bajda 1.PNG
Інші імена Байда, Дмитро Вишневецький
Народився після 1516/невідомо
Помер 1563/1564
Стамбул
страта
Підданство Велике князівство Литовське Herb Lytwa (Alex K).svg
Діяльність військовик, державний діяч
Посада державець Вонячинський[1]
Конфесія православний
Батько Іван Вишневецький
Матір Анастасія Семенівна Олізаровичівна
Рід Вишневецькі
Діти Юрій Вишневецький
Alex K Korybut-Wyshnevetski.svg

Дмитро «Байда» Іванович Вишневе́цький (*після 1516[2]/невідомо — †1563/1564) — руський (український) шляхтич, волинський магнат, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів. Козацький ватажок, гетьман. Урядник Королівства Польського (староста канівський і черкаський). Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.

Статус[ред.ред. код]

Козацький ватажок, після закладення ним фортеці на острові Мала Хортиця, яку будували так, як вважав за потрібне Д. Вишневецький, і розпочали цю справу, можливо, 1552 року. Тоді ж козаки вибрали його своїм гетьманом.

Біографія[ред.ред. код]

Дмитро Вишневецький був старшим з 4-х синів князя Івана Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни — донька Семена Олізаровича (Олізарія) та княгині Острозької, сестри князя Костянтина Острозького. Дід Дмитра — Михайло  Вишневецький-Збаразький, разом з його батьком, дядьками (стриями) Федором, Олександром, брали участь у Вишнівецькій баталії. Каспер Несецький називав його батьками князів Олександра Вишневецького та його дружину Скорутянку.[3]

В історичних документах ім'я Дмитра Вишневецького вперше згадується 1545-му р. під час ревізії Крем'янецького замку.[4] Наступна — 1548 року: набіг на землі Очаківського замку, котрий перебував під владою Високої Порти [5]; в «Реєстрі шкод» за період з 14-23 жовтня 1548 р., 1 серпня - 6 листопада 1549 р. як найбільших нападників на володіння турків в Північному Причорномор'ї записано брацлавського старосту Богуша Корецького, старосту барського Бернарда Претвича, сини гетьмана Миколая Сенявського Ієронім (Ярослав, Ярош), Миколай, … князь Д. Вишневецький[6]

Перші походи[ред.ред. код]

Починав діяти, набиратись досвіду в складі формувань під проводом Бернарда Претвича; очолював окремий відділ.[7] Наприкінці 40-х років[8]1551-го[9]) король Сиґізмунд II Авґуст призначив Дмитра Вишневецького старостою міст-фортець Черкас та Канева. Від цього часу оборона від татарських набігів стала його офіційним обов'язком. Осередком планів та амбіцій Дмитра стала закладена на пониззі Дніпра фортеця. Польські джерела стверджують[10], що після князя Федора Санґушка був старостою брацлавським, вінницьким.

Фортеця на Низу Дніпра — прообраз майбутньої Січі[ред.ред. код]

Докладніше: Хортицький замок

Незважаючи на попередження Сиґизмунда II, Дмитро Вишневецький 1553 року власним коштом розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки; фортеця мала стати форпостом у боротьбі проти татарської агресії. Мала Хортиця за результатами археологічних та гідро-археологічних досліджень 1990-2000-х рр. ототожнюється з островом Байда, розташованим на захід від острову Хортиця[11].

Перебування в Туреччині[ред.ред. код]

Улітку 1553 року Дмитро Вишневецький несподівано залишив Малу Хортицю, з усім своїм військом відправився до Стамбула, де служив султанові Сулейману I півроку. Мотиви цього вчинку неясні: не маючи достатньої підтримки від уряду, намагався справити на нього відповідне враження, або прагнув налагодити добрі стосунки з султаном, щоб через нього мати вплив на Кримського хана[12]. Інша версія - визволення з полону родичів загиблого Федька Вишневецького (зокрема, його вдови - княгині Марії[13])[14]. Ймовірно, безпечному перебуванню в Стамбулі сприяла дружина султана Роксолана.[15] Вплив на уряд Великого князівства (і Польського королівства[16]) він справив — двірські кола були стривожені, боялися, що Вишневецький наведе турків на Україну. Після повернення з Туреччини на початку 1554 року Вишневецький в товаристві свого давнього товариша в сутичках проти орди руського воєводи Миколая Сенявського, який взяв на себе місію виправдовувати «Байду» перед королем та сеймом, вирушив до Варшави; пояснення стосовно перебування в Порті були прийняті.[17] Одержав формальне доручення тримати оборону проти татарів у закладеній ним фортеці. Надалі міг розраховувати лише на власні сили. Будівництво Хортицької фортеці він довершив, мобілізувавши козаків, селян Канівського та Черкаського староств.

Боротьба з татарами і турками[ред.ред. код]

Карта1.jpg

Московсько-козацьке військо пішло під Аслам-город (або Іслам-Кермен, тобто твердиня ісламу, поблизу теперішньої Каховки), та Очаків. Похід тривав до початку літа і був успішним, ці міста були здобуті. Козаки захопили табуни коней, стада худоби, а також багато полонених і рушили назад. Відбивши вогнем з рушниць погоню, очолювану калгою, вони безпечно дісталися Черкас. Сигизмунд II виправдовувався перед ханом Девлет-Гіреєм за той похід тим, що це була нібито справа московських козаків, а Вишневецький тут ні до чого. Він навіть намагався запевнити хана, що Хортицька фортеця буде корисною для Криму проти московської експансії, і що Вишневецькому доручена ця справа — тримати сторожу на Дніпрі — саме через те, що Вишневецький мав добрі особисті стосунки з султаном і ханом. Але восени того ж 1556 р. козаки Вишневецького знову напали на Аслам-город, уже власними силами. Замок був здобутий, гармати з нього були перевезені до Хортицької фортеці. Девлет-Гірей спочатку спробував домовитись з Вишневецьким, запрошуючи його до себе на службу. Згоди він не одержав і в січні 1557 р. зібрав всю орду і зробив спробу захопити хортицьку фортецю. Облога тривала 24 дні, після чого татари з великими втратами відступили. Вишневецький сповістив Сигизмунда II про свою перемогу і запевнив його, що татари не зможуть нападати на Україну, доки стоїть його фортеця. При цьому він просив «посилити замок людьми й стрільбою», але одержав від великого князя тільки похвалу, обіцянку жалування та рекомендацію не загострювати відношення з татарами.

Упевнившись в неспроможності правлячих кіл Великого князівства до рішучих дій, Дмитро знову звернувся до Москви; йому прислали тільки гроші, при цьому запрошували на царську службу. Влітку 1557 р. Девлет-Гірей зібрався з новими силами у похід на дніпровський замок; з ним ішли турецьке військо на човнах і молдавська поміч. Фортецю на острові було взято у повну блокаду, після тривалої облоги він змушений був її залишити через нестачу провіанту. Козаки невеликими групами прокрались крізь турецько-татарські заслони і подалися вгору Дніпром до Черкас. Покинута фортеця була зруйнована.

На московській службі[ред.ред. код]

Чи знаєте ви, що…

Дізнавшись, що Іван Грозний з військом вирушає до Лівонії, кримський хан зібрав стотисячну орду, вирушив на Москву. Незабаром розвідка доповіла: Москві залишилися страшні для нього люди: Д. Вишневецький та Шерємєтьєв з частиною війська; татари з пів'дороги повернули назад до Криму[18].

Перед московськими політиками Д. Вишневецький виклав свій план боротьби з татарами у союзі з Литвою, відірвавши її від союзу з Кримом. Ця ідея була сприйнята із співчуттям; на початку 1558 р. була розпочата підготовка до кампанії проти Криму та до переговорів з Великим князівством Литовським. Вишневецький з московським військом рушив шляхом попереднього походу Ржевського (1556 р.), по дорозі збираючи козаків. Був запланований похід всередину Криму. Хан відтягнув усі орди за Перекоп та приготувався до оборони.

Д.Вишневецький під Перекопом одержав підкріплення з Москви на чолі з Ржевським, планував похід на Козлов (або Ґезлеве, теперішня Євпаторія). Раптово був відкликаний до Москви: були доручені другорядні операції на Дону, згодом на Кавказі, під час яких, у 1560 р., було засновано фортецю Черкаськ (нині Старочеркаськ - столиця Війська Донського). Похід всередину Криму був здійснений 1559 р. під керівництвом воєводи Адашева, роль Д. Вишневецького була незначною.

Це було не те, чого сподівався; у зовнішній політиці Москви з 1558 р. першочерговою стала задача виходу до Балтійського моря, справа боротьби проти татарів була занедбана. Розпочата Іваном IV Ливонська війна загострила московсько-литовські відносини, 1561 року Литва вступила у війну проти Москви. Д.Вишневецький опинився у фальшивому становищі зрадника (не влаштовувало). Разом із своїми козаками він попрямував до Дніпра і, зупинившись на острові Монастирському (30 миль нижче Черкас), посередництвом двоюрідного брата - тодішнього старости черкаського Михайло Вишневецький, домігся від великого князя для себе, своїх супутників ґлейтових листів - письмових гарантій безпечного перебування на території Великого князівства Литовського. Сиґізмунд II охоче прийняв Д. Вишневецького «в свою ласку господарську». Пізніше послав Івану IV запит про поведінку Дмитра, одержав відповідь: «Прийшов, як пес, і втік, як пес; а шкоди від нього мені, государю, і моїй державі не було». На сеймі Д. Вишневецького приймали, вітали, цінуючи, як і раніше, дуже високо. Але крах усіх планів підірвав його сили — тяжко захворів (думав, що отруєний). Лікували особисті лікарі великого князя.

Похід до Молдавії. Зрада і загибель[ред.ред. код]

Пантелеймон Куліш
У мене в грудях серце б'ється рівно…

Султане, цісарю, королю, царю!
Ваш гнів довіку не злякає,
І ваші милості мене не куплять.
Про все байдуже Байді Запорожцю…

Повернувся з 300-ми козаків-запорожців, 150-ма козаками отамана Водоп'яна (до цього були на службі в Івана IV). В грудні 1562 року у супроводі сєрадзького воєводи[19] Ласького Альбрехта негідного другого мужа нещасливої Беати Косьцєлєцкої-Острозької-Ласької , матері княжни Гальшки Острозької[20] прибув на Сейм. А. Ласький не пробачив молдавському господарю Я.В.Геракліду образи (відібрав надану раніше Хотинську фортецю з навколишніми поселеннями). Не маючи достатньої військової сили, через коменданта Хотинської фортеці Яна (Івана) Пясецького (родича Байди) вирішив залучити до акції Д. Вишневецького, 1563 року підбив його до походу на Молдавію, де він претендував на престол (друга дружина молдавського господаря Петру IV Рареша Єлена Катерина Бранковіч - старша сестра другої дружини батька - Івана Вишневецького[21]Марії Магдалени Бранковіч-«Деспот»[22] ); як онук по матері Штефана III, зведений[23] двоюрідний брат Петру IV Рареша[24]). 1563 року в Молдавії піднявся боярський заколот проти тодішнього непопулярного господаря — узурпатора, міжнародного авантюриста Якова Василакі Геракліда, або Деспота[25]. Я. В. Гераклід був скинутий, його місце зайняв керівник заколоту боярин Штефан Томжа (Томша). Дмитра Вишневецького втягнув у молдавську авантюру Ласький Альбрехт.[26] Військо вербували разом у Кам'янці-Подільському. Деспот запропонував королю стати сюзереном, захистити Сучаву від ймовірного нападу. Король запевнив, що ніхто з його підданих не порушить спокою, у разі небезпеки прийде на допомогу кам'янецький каштелян Єжи (Юрій) Язловецький. Після зростання кількості потенційних учасників походу Деспот звернувся до короля Польщі, який надіслав лист-відповідь, який Деспот не отримав. Д. Вишневецький, Я. (І). П'ясецький, на чолі 5-тисячного загону стали на березі Дністра, чекали підходу А. Ласького з військом. Частина боярства, невдоволена Деспотом, очолювана Ш. Томжею (теж претендентом на трон, якого вже обрали господарем), підняла повстання, запросила Д.Вишневецького до себе на володіння (господарство), обрання Ш.Томші називали тимчасовим. Д.Вишневецький охоче погодився (загін складався тільки з 500 воїнів, про пастку не підозрювали[27]), хоча був на той час хворим, слабким, швидко вибрався у похід з невеликими силами. Бояри, що його запросили, не дали йому достатньої підтримки, козаки були розгромлені. Частина їх, сам Д.Вишневецький потрапили у полон; Ш.Томжа відправив усіх полонених до Стамбула. За наказом султана, Д.Вишневецького, двох його товаришів (зокрема, коменданта Хотинської фортеці, (родича «Байди»[28]) Івана (Яна) П'ясецького було страчено (скинуто на гак), рядових козаків відправлено на галери.

Власність[ред.ред. код]

У 1545 році королівський комісар Лев Потій (Патей, Поцей; батько митрополита Іпатія Потія[29]) проводив люстрацію (ревізію) Волинського воєводства, Д. Вишневецький прибув до м. Крем'янця, де той перебував. Документи свідчили: князь мав у власності маєтки у селах Кушлин (або Кушки[30]), Підгайці, Окнин, Тараж, Комарин, Крутнів, Лопушне[31] також[30] Олексинці, Бобрівці[30]). М. С. Грушевський з'ясував загальний розмір маєтків Вишневецького - 250 тисяч моргів землі.

Перекази про Дмитра Вишневецького[ред.ред. код]

Навколо його життя, смерті створено багато легенд. В колах польських, литовських, українських легенди почали творитись одразу після його трагічної загибелі[12][18]. Оповідали, нібито його, після катувань, було скинуто з високої башти і він зачепився ребром за гак, що стричав із стіни, або що його було навмисно почеплено ребром на гак; що він прожив у такому стані три дні і при цьому без упину голосно лаяв турків та їхню віру; що тільки не стерпівши наруги над своєю вірою, хтось із турків застрелив Дмитра з лука. Оповідали, що турки вирізали та з'їли серце Вишневецького, щоб перейняти його мужність та відвагу. Згодом з'явились нові подробиці: що султан зваблював полоненого Вишневецького у турецьку віру, обіцяючи за це всілякі блага, але Дмитро зневажив все те та ще й сам, висячи ребром на гаку, стріляв із лука в султана. Проте французький посол, повідомляючи наприкінці жовтня (ст. стиль) 1563 р. із Стамбула про страту Вишневецького, жодним словом не обмовився про такі жахливі подробиці. В українській народотворчості ця легенда перетворилася на широко відому думу про козака Байду; однак невідомо, чи була це обробка самих тільки чуток, чи справді сам Дмитро став прототипом козака Байди. У всякому разі, Байда, як історична особа, з тогочасних джерел невідомий, і в жодному документі того часу Вишневецький не називається Байдою.

Історичне значення діяльності Дмитра Вишневецького[ред.ред. код]

Відомий як перший організатор козацьких військ. Його попередники — Предслав Лянцкоронський, Остафій Дашкович, залучаючи козацькі загони до своїх військових операцій, використовували їх як силу допоміжну. Вишневецький спирався на козацтво як на головну силу, якою він підпирав власні політичні амбіції. Козацький літописець XVIII ст. Граб'янка називав його навіть козацьким гетьманом, у джерелах XVI ст. такий титул «Байди» не трапляється. Не підтверджено джерелами твердження про те, що він заснував Запорізьку Січ . Зв'язок Дмитрової фортеці з Січчю був лише ідейним[12]. Діяльність Вишневецького лише вказала напрям, у якому пішов подальший розвиток українського козацтва, i дала йому потужний поштовх у цьому напрямі. Це просування козацтва на Низ Дніпра і врешті колонізація придніпровських степів, утворення організації не лише військової, але й політичної з міжнародними зв'язками, заснування козацької фортеці — справжньої Січі в Запоріжжі. Навіть його останній похід, що скінчився катастрофою в Молдавії, став прологом низки молдавських походів, здійснених козаками у наступні кілька десятиріч; найвідомішими з них були походи Івана Підкови (1577) та Тимоша Хмельницького (1653 р.).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Поштова марка 1997 року

Названий турками «найвеличнішим ворогом Блискучої Порти», Д. Вишневецький заслужив на добру пам'ять нащадків. Деякі історики ототожнюють Вишневецького з героєм популярної історичної пісні — козаком Байдою.

13 вересня 1997 року Поштою України випущена в обіг поштова марка номіналом 20 копійок з зображенням Д. Вишневецького.

31 березня 1999 року Національним банком України випущено срібну пам'ятну монету, номіналом у 10 гривень, присвячену князю і козацькому отаману Д. Вишневецькому.

13 жовтня 1999 На острові Хортиця відкрито пам'ятний знак Д. Вишневецькому (Байді) — засновнику Запорозької Січі; здійснено урочистий підйом на поверхню козацької чайки XVIII ст.

Вулиці, названі на честь Дмитра Вишневецького є в українських містах:

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У місті Черкаси через центральну площу проходить вулиця Дмитра Вишневецького-Байди, котра веде до колишнього Черкаського замку, резиденції старости Черкаського князя Д. Вишневецького.
  • Пам'ятники Вишневецькому є в Запоріжжі на острові Хортиця та в Жовтневому районі міста.[32]
  • Дмитро Вишневецькому встановлено барельєф на будинку Черкаського музичного училища.[33]

Історіографія[ред.ред. код]

Аполлон Скальковський в своїй праці «Історія нової Січі» вперше згадує Д/ Вишневецького як «Байду». Згадує його як гетьмана українського козацтва. Єдиний, хто написав що він загинув на палі (не підтверджений факт). А. Стороженко в праці «Князь Дмитрий Иванович Вишневецкий, по народному прозвищу Байда» не погоджується з думкою, що він був старостою. Автор спирався на російські джерела та фольклор.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.genealogy.euweb.cz/poland/wisniow.html#AK Zbaraski-Wisniowiecki family] (пол.), (англ.)
  2. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький… С. 13
  3. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 4.— S. 544
  4. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… С. 15
  5. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький // Володарі гетьманської булави.— К.: «Варта», 1994.— С. 8
  6. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… С. 44
  7. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… С. 45
  8. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 1994… С. 8
  9. О. П. Реєнт, І. А. Коляда. «Усі гетьмани України» / Дмитро Вишневецький.— С. 7
  10. Dymitr Wiśniowiecki Bajda (пол.)
  11. Музей історії запорозького козацтва Національного заповідника «Хортиця»
  12. а б в М. Грушевський. Історія України-Русі, у 12 томах.— Т. VII.— С. 114–127
  13. Książęta Wisniowieccy (01) (пол.)
  14. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… С. 77
  15. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… С. 78
  16. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… С. 73
  17. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… С. 79
  18. а б Д. Яворницький. Історія Запорізьких козаків, у 3-х томах.— Том 2-й
  19. Łascy (пол.)
  20. Książęta Ostrogscy (01) (пол.)
  21. The Brankovici (англ.)
  22. Książęta Wisniowieccy (01) (пол.)
  23. The Brankovici (англ.)
  24. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… C. 119
  25. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… C. 118
  26. Метелики над землею літающе. Людина? Тіні сон
  27. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… C. 121-122
  28. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… C. 118
  29. Pociejowie (01) (пол.)
  30. а б в В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький, 2003… C. 15
  31. Дмитро Байда-Вишневецький
  32. Памятник Вишневецкому. ТРК «Алекс» (15.10.2010).
  33. Засновнику першої Запорозької Січі: [Д.Вишневецькому (Байді) встановлено пам’ятний барельєф на буд. Черкас. муз. училища ім. С. С. Гулака−Артемовського] // Урядовий кур'єр № 123, 6 липня 2006.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]