Дезертирство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дезерти́рство (лат. desertio)  — самовільне залишення місця військової служби, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Дезертирство є одним із злочинів, пов'язаних з несенням військової служби. У випадку, якщо дезертирство сталося у воєнний час, законами деяких країн може кваліфікуватися як зрада Батьківщині.

У післявоєнний період також мало місце масове дезертирство робітників, мобілізованих переважно у сільській місцевості на підприємства промислових регіонів країни, в першу чергу - Донбасу. Так, з підприємств Сталінської (Донецької) області тільки у травні 1944 р. дезертирувало 3875 осіб, у червні – 4244, у липні – 5516, а за першу половину серпня – 4195 і т.д. У багатьох випадках робітники дезертирували з підприємств групами по 30-40 осіб.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алфьоров М.А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945-1991 рр: Монографія/ М.А.Алфьоров – Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. – 552 с.


Злочин Це незавершена стаття про злочинність.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.