Спартак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спартак
Spartacus1.jpg
Статуя Спартака у Луврі
Народився близько 109 до н. е.
Стара Загора, Болгарія
Помер 71 до н. е.
біля річки Сіларі, Південна Італія
страта
Національність  ? фракієць
Проживання Стародавній Рим
Діяльність гладіатор
Відомий повстанець
Титул лідер гладіаторів
Конфесія язичництво
Дружина ім'я невідомо

Спарта́к (грец. Σπάρτακος, Spártakos; лат. Spartacus; бл. 109 — 71 р. до н. е.) — гладіатор, вождь і лідер рабів під час Третьої Рабської війни, великого повстання рабів проти Римської республіки. Мало що відомо про Спартака за подіями війни, історичні відомості, що збереглися, іноді суперечливі за своєю структурою і не завжди можуть бути надійними. Спартак був досвідченим воєначальником: його армія складалася лише з утікачів-гладіаторів і рабів, і розбила в ряді битв кілька досвідчених римських легіонів.

Повстання Спартака часто розглядається як боротьба пригнобленого народу за свою свободу проти рабовласницької знаті, що знайшло новий сенс для сучасних письменників починаючи з 19-го століття. Вона служила натхненням для багатьох сучасних літературних і політичних письменників, зробивши Спартака народним героєм як давньої, так і сучасної культури

Походження[ред.ред. код]

Давні джерела одноголосні у тому, що Спартак був фракійцем. Плутарх описує його як «кочовика фракійського складу». Аппіан каже, що він був «фракійцем за походженням, який колись служив солдатом з римлянами, але з тих пір потрапив у полон і був проданий у гладіатори». Флор (2.8.8) описує його як одного з «фракійських найманців, який став римським солдатом, від солдата — дезертиром і розбійником, а потім, з урахуванням його міцності, гладіатором». Деякі автори відносять Спартака до фракійського племені «маеді», яке в історичні часи займало площу на південно-західній околиці Фракії (нині південно-західна Болгарія). Плутарх пише, що дружина Спартака, віщунка племені маеді, була поневолена з ним.

Ім'я «Спартак» зустрічається в Чорноморському регіоні і з інших обставин: царі фракійских династій Боспорської держави і Понта, як вважається, заснували його, і також відомі фракійські варіанти «​Спарта» «Спардакус» або «Спарадокос», батько Севфа I з Одриського царства.

Повстання[ред.ред. код]

74 року до н. е. — 73 року до н. е. він разом із сімдесятьма гладіаторами утік зі школи гладіаторів, володарем якої був Лентул Батіат (місто Капуа) і розташувався табором на горі Везувій.

Впродовж наступних двох років з військом, що розрослося до 100 тисяч воїнів (за іншими даними — до 20 тисяч воїнів), Спартак пройшов всю Італію від Альп до Мессинської протоки. 72 року до н. е. у запеклих битвах він по черзі розбив кожного з трьох тодішніх консулів. Зрештою Спартака загнали у глухий кут в Петелії, Луканія, перед тим відокремивши від галльських та германських союзників, і претор Марк Ліциній Красс розбив його військо. За легендою, Спартак загинув з мечем в руці, спершу вбивши свого коня, щоб унеможливити втечу з поля бою.

Спартак у мистецтві та культурі[ред.ред. код]

Політика[ред.ред. код]

Мистецтво[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Кіно[ред.ред. код]

Театр[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]