Динамо (станція метро, Москва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 55°47′23″ пн. ш. 37°33′29″ сх. д. / 55.78972° пн. ш. 37.55806° сх. д. / 55.78972; 37.55806

Динамо
Замоскворіцька лінія
Загальні дані
Тип пілонна трисклепінна
Глибина закладення 40 м
Кількість 1
Тип пряма
Форма острівна
Довжина 155 м
Дата відкриття 11 вересня 1938 року
Архітектор(и) Я. Г. Лихтенберг(рос.), Ю. А. Ревковский(рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Д. Н. Чечулин (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) А. Ф. Денищенко (рос.)
Будівельник(и) Шахта 84-85 Мосметробуду
Пересадка на Петровський парк
А: 22, 22к, 84, 105, 105к, 110, 207, 318, 319, 384, 456, 595, 727, 818, 904, 904к, 905, м1, т29, т42, т65, т70, т82, т86, н1, н12
Виходи до Ленінградський проспект
Час відкриття 5.25
Час закриття 1:00
Код станції 036
Мапа
Замоскворіцька лінія
Ховрино
Оборотні тупики
Річковий вокзал
Водний стадіон
Войковська
Сокіл
Аеропорт
Динамо
   
Білоруська
Маяковська
Тверська
Театральна
   
Новокузнецька
   
Павелецька
   
Автозаводська
Коломенська
Каширська
Кантемировська
Царицино
Орєхово
Домодєдовська
Красногвардійська
Алма-Атинська

«Динамо» (рос. Динамо) — станція Замоскворіцької лінії Московського метрополітену. Розташована під Ленінградським проспектом між станціями «Аеропорт» і «Білоруська» . Виходи — на території району «Аеропорт» Північного адміністративного округу міста Москви.

Відкрита 11 вересня 1938. Названа по розташованому поруч стадіону «Динамо»[1].

Оздоблення[ред. | ред. код]

Вестибюлі[ред. | ред. код]

Дві віддзеркалені прямокутні будівлі вестибюлів в античному стилі облямовані колонадою круглих коринфських колон. Кожен вестибуль має виходи з трьох сторін (третій вихід у кожному вестибюлі закритий). У вестибюлях розташовані каси метро.

Наземні павільйони станції «Динамо» стали найбільшими подібними спорудами серед усіх довоєнних станцій Московського метрополітену. Відмінною особливістю вестибюлів є і їх барвиста зовнішня архітектура, яка значно багатшими внутрішнього оздобленням.

Вестибюлі зведені на узвишші і оточені широкими сходами з системою терас і гранітними сходами. Колони вестибюлів, виконані з підмосковного вапняку, вінчають розвинені капітелі. Карнизи декоровані ліпниною. Зсередини вестибюлі оздоблені світлим узбецьким мармуром «газган».

Станція[ред. | ред. код]

Нави станції відокремлені один від одного, і головного об'ємно-просторового значення набуває центральний зал. Склепіння трьох залів станції спираються на потужні кубічні пілони з гладкими стінами в проходах і двома виступами в поздовжніх стінах залів. Пілони оздоблені уральським мармуром «Тагіл», що відрізняється різноманітністю малюнка, фактури і великою кількістю відтінків — від густо-червоного до перлинно-сірого. Виступи пілонів завершують декоративні капітелі. На ці капітелі спираються стрілчасті розпалубки навів. Піднімаючись вгору, розпалубки перетинаються посередині склепіння. У цих точках перетину підвішені скляні кульові люстри в бронзовій оправі.

З боків пілонів встановлено мармурові лави з дерев'яними сидіннями. Стіни пілонів, що є спинками лавок, декоровані килимовим малюнком з мармуру і оніксу. Ці спинки завершуються горизонтальними смугами з напівпрозорого підсвіченого зсередини агамзалинського оніксу (травертину), за яким розташовані вентиляційні ґратки.

В оздоблені колійних стін використовувалися онікс, білий і сірий мармур; глухі стіни станції оброблені мармуроподібним вапняком. Бічні стіни, розташовані над коліями, оздоблені сірою керамічною плиткою пірамідальної поверхні.

Підлога в центральному залі викладено плитами рожевого та сірого граніту; покриття бічних залів також гранітне. Спочатку підлогу центрального залу було набрано з мармурової мозаїки, у вигляді темних кіл і квадратів, що чергуються, на світлому фоні, а бічні зали мали асфальтове покриття.

Вестибюлі[ред. | ред. код]

У станції два наземних вестибюлі, вихід з яких здійснюється на Ленінградський проспект і до стадіону «Динамо». Вестибюлі сполучені зі станцією двома тристрічковими ескалаторами моделі ЕТ-3М (довжина кожного — 80 метрів).

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина залягання — 40 м), з однією прямою острівною платформою.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція без колійного розвитку.

Пересадки[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

  • Динамо. на офіційному сайті Московського метрополітену. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 23 листопада 2013. (рос.)
  • «Динамо» на сайті Артемія Лебєдєва metro.ru [Архівовано 2 січня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  • «Динамо» в програмі «Подземка» на Радіо801(рос.)
  • «Динамо» на news.metro.ru [Архівовано 2 січня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  • План-схема станції
  • Скаменілості на станції метро «Динамо» [Архівовано 25 січня 2012 у WebCite]
  • «Динамо» на KartaMetro.info — Міський транспорт, виходи в місто і схема станції на супутниковій карті Москви.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Динамо, станция метро. Имена московских улиц. Топонимический словарь. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 20 декабря 2010.
Попередня станція Лінія Наступна станція
Аеропорт   Замоскворіцька лінія   Білоруська