Дніпропетровські маніяки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Саєнко
Народився 1988
Дніпропетровськ
Проживання Дніпропетровськ
Прізвисько Дніпропетровські ман'яки
Покарання Довічне позбавлення волі
Кількість вбивств 21
Мотив Самоствердження
Дата арешту 23 липня 2007
Ігор Супрунюк
Народився 1988
Проживання Дніпропетровськ
Прізвисько Дніпропетровські ман'яки
Покарання Довічне позбавлення волі
Кількість вбивств 21
Мотив Самоствердження
Дата арешту 23 липня 2007
Олександр Ганжа
Народився 1988
Проживання Дніпропетровськ
Покарання 9 років позбавлення волі
Кількість вбивств 21
Мотив допомагав Саєнку і Супрунюку
Дата арешту 23 липня 2007
Обвинувачені в суді: Ігор Супрунюк (ліворуч), Олександр Ганжа (центр), Віктор Саєнко (праворуч)

Дніпропетровські маніяки — назва, яку отримали в пресі серійні вбивці з міста Дніпропетровська: Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк. Два дев'ятнадцятирічних мешканці Дніпропетровська були визнанні винними у вбивстві 21 людини і засуджені до довічного ув'язнення. Третій співучасник злочину — Олександр Ганжа отримав 9 років позбавлення волі. Резонансні вбивства у Дніпропетровську у квітні-липні 2007 року отримали неабиякий розголос в українській та іноземній пресі, зокрема з огляду на нетиповість вбивць, надзвичайну жорстокість та відсутність видимих причин для злочинів.

Передісторія[ред.ред. код]

Двоє звинувачених у серійних вбивствах у м. Дніпропетровську не відповідали стандартним уявленням про маніяків і походили з цілком нормальних і навіть із заможніх та впливових родин міста (батько Саєнка — працівник прокуратури, мати Супрунюка — високопосадова співробітниця райдержадміністрації, Супрунюк-старший — особистий пілот Президента Кучми)[1]. Усі троє вчилися разом, до 9-ого класу, в 96-ій середній школі м. Дніпропетровська, і знали один одного поза школою. Із звинувачених Ігор Супрунюк, лідер групи, мав попередні проблеми з законом: у 8-му класу його було звинувачено у жорстокому побитті школярів, у вандалізмі та битті вікон у поїздах, а також у крадіжці велосипеду. Місцеві журналісти вказують на втручання впливових батьків Супрунюка як причину, з якої жодної кримінальної справи проти нього порушено не було.[2]

Інші учасники злочину — Віктор Саєнко та Олександр Ганжа — знаходились під впливом Супрунюка, але добровільно брали участь спочатку у числених вбивствах та катуванні тварин, а потім у вбивствах людей, крадіжках їхнього майна і відеозйомці злочинів. Тортури та вбивства котів і собак тривали протягом півтора року, які майбутні вбивці ретельно знімали на відео, що пізніше пояснили бажанням загартувати свою волю у намірі стати найманими кілерами. Наступне жорстоке побиття 15-річного школяра зійшло Саєнкові з рук, оскільки під тиском його батьків кримінальну справу, попри наполягання батьків потерпілого хлопця, знову не було порушено.[3]

Убивства[ред.ред. код]

Від катування тварин на певному етапі злочинці переключилися на напади на людей. Перше вбивство було скоєне 25 червня 2007 року, коли були вбиті зразу двоє невинних людей — Катерина Ільченко та Роман Татаревич. Усі вбивства злочинців відбувалися за однаковим сценарієм: напад скоювався зненацька, без жодник причин, під час якого жертві розбивали голову молотком або іншим важким та гострим предметом, частіше арматурою. Наступні жертви маніяків дуже різнилися між собою, як віком, статтю, так і соціальним статусом. Жодної причини вибору тієї чи іншої жертви не існувало: злочинці виїздили на полювання в машині Супрунюка та на краденому моторолері і нападали зненацька на різних людей, які траплялися їм на дорозі. Гроші та майно теж не були причиною вбивств, оскільки у деяких жертв вони залишали навіть коштовності і вбивали лише заради задоволення. Іноді протягом доби вбивали по кілька людей різного віку і статі. Усі злочини ретельно знімалися на відео, яке злочинці пізніше, після сорокового вбивства мали намір продати за кордоном.[4]

Слідство і суд[ред.ред. код]

Із збільшенням кількості жертв Дніпропетровськом поповзли чутки про хвилю вбивств, однак міліція досі не визнавала ці вбивства результатом діяльності серійних вбивць, оскільки дані жертв дуже різнилися між собою. Коли чутки про вбивства дійшли до Києва, до Дніпропетровська було відряджено комісію МВС, яка очолила пошукову групу. Незабаром з'явилися і свідки злочинів: дивом врятувався один з хлопців, у яких злочинці відібрали велосипеди. Також знайшовся свідок, який бачив спробу маніяків втопити в озері крадені моторолери і подзвонив у міліцію. Однак безпосередній вихід за злочинців відбувся при їх спробі продати мобільний телефон однієї з жертв. При активації телефона у ломбарді сигнал був перехоплений міліцією, і Саєнка з Супрунюком затримали безпосередньо біля каси у магазині. Третій співучасник злочину — Ганжа зробив спробу позбутися крадених телефонів, але спійманий по іншій справі товариш трійки Козлов дав свідчення проти членів банди.[2]

Одразу по затриманні була проведена судово-психіатрична експертиза, яка визнала всіх трьох хлопців осудними і такими, що усвідомлювали свої вчинки. Спочатку усі затримані зізналися у скоєнні злочинів, однак після пред'явлення остаточного звинувачення Супрунюк відмовився від зізнання і почав стверджувати, що зізнання було вибито з нього силою. Двоє інших маніяків зізналися у деяких злочинах і визнавали свою участь лише частково. Попри це, слідство мало достатньо матеріалів і відеозйомки самих злочинців, аби після 9 місяців слідства добитися обвинувального вироку. За вироком суду 10 лютого 2009 р. Супрунюк і Саєнко були засуджені до довічного ув'язнення, Олександр Ганжа — єдиний, хто повністю визнавав свою провину, отримав 9 років. Саєнко і Супрунюк, попри обвинувальний вирок, продовжували заперечувати свою провину, а їх батьки оскаржували рішення суду спочатку у Дніпропетровському апеляційному суді, а пізніше і у Верховному Суді України, однак 24 листопада 2009 року Верховний Суд підтримав рішення судів нижчої інстанції про довічне ув'язнення Супрунюка і Саєнка. Третій підсудний Ганжа свій вирок — 9 років ув'язнення — не оскаржував.[5][6]

Обвинувальний вирок у справі «дніпропетровських маніяків» набрав сили негайно після винесення Верховним Судом остаточного рішення 24 листопада 2009 р.[7]

Розголос у пресі[ред.ред. код]

Основним питанням, що постало у пресі під час судового розгляду, було питання причин такої поведінки зовнішньо нормальних хлопців та мотивів таких злочинів. Самі звинувачені висували різні причини — від бажання загартувати себе для майбутньої кар'єри професіонала-кілера до чисто фінансових прибутків від реалізації відео вбивств за кордоном. Однак під час суду було заявлено, що корисливі мотиви вбивств не були підтверджені — натомість основним мотивом злочинів визначено збочене самоствердження молодих людей. Оглядачі, однак, наполягають, що фінансовий мотив реалізації відео вбивста міг бути однією з причин. До того ж, на думку оглядачів, розбещення Супрунюка і Саєнка їхніми батьками, потурання примхам хлопців, які не працювали і скоювали злочини на авто, подарованому їм батьками, могло теж бути причиною такої маніакальної поведінки.[2][8] За версією деяких видань, батько Саєнка міг бути зацікавлений у вбивствах (через можливий продаж садиських відеозйомок) та спрямовував на це сина.[9]

Відео убивств, скоєних дніпропетровськими маніяками, опинилося на одному з інтернет-сайтів за кордоном, що викликало жваве обговорення цього злочину в світовій пресі, зокрема в таких поважних виданнях, як британська газета «Таймс». Зухвалість та жорстокість злочину зображеного на відео шокувала багатьох глядачів, і за визнанням декотрих залишили тривалі психологічні травми після його перегляду.[10]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Шарий А. Когда убийцы перестанут улыбаться. Ч. 1.
  2. а б в Європа-Експресс: Нетипові маніяки
  3. Перед вбивством людей маніяки тренувалися на котах
  4. Особливості полювання на людей
  5. «Дніпропетровських маніяків» засудили довічно.
  6. «Маніяк» просить суд про полегкість
  7. «Днепропетровские маньяки» будут сидеть пожизненно
  8. Батько Саєнка в ході слідства намагався чинити тиск на свідків; мати Супруненка, за відзивами очевидців, в ході процесу з відкритою ненавісттю ставилася до родичів жертв та відпускала у їх бік дошкульні вислови. Родичі маньяків влаштували прес-конференцію в УНІАН (м. Київ), де намагалися доводити порушення законності, що немов би були допущені під час слідства. Шарий А. Когда убийцы перестанут улыбаться. Ч. 1.
  9. Европа-Экспресс: Нетипові маніяки
  10. It took 1 min 47 seconds for my memory to become host to a horror that will never go