Кучма Леонід Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Кучма» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Леонід Данилович Кучма
Леонід Данилович Кучма

Час на посаді:
19 липня 1994 — 23 січня 2005
Прем'єр-міністр   Віталій Масол
Євген Марчук
Павло Лазаренко
Василь Дурдинець (в.о)
Валерій Пустовойтенко
Віктор Ющенко
Анатолій Кінах
Віктор Янукович
Микола Азаров (в.о.)
Попередник Леонід Кравчук
Наступник Віктор Ющенко

Час на посаді:
13 жовтня 1992 — 21 вересня 1993
Президент Леонід Кравчук
Попередник Вітольд Фокін
Наступник Юхим Звягільський

Народився 9 серпня 1938(1938-08-09) (76 років)
Чайкине,
Чернігівська область Чернігівська область,
УРСР УРСР
Політична партія Комуністична партія Радянського Союзу (196010 травня 1994)
Безпартійний (з 10 травня 1994)
Дружина Людмила Миколаївна Кучма
Діти Олена Леонідівна Пінчук
Релігія Православ'я
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» I-го ступеня
Орден Республіки
Орден Білого Орла
Орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія України в галузі науки і техніки Ленінська премія
Підпис Leonid Kuchma Signature.jpg
Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПУ 15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
Безпартійний 10 травня 1994 15 липня 1994

Леоні́д Дани́лович Ку́чма (* 9 серпня 1938, Чайкине, Чернігівська область) — український політик, прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993, другий президент України (19 липня 1994 — 23 січня 2005). Почесний громадянин Дніпропетровська.

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився 9 серпня 1938 року у селі Чайкине Чернігівської області. Батько — Данило Прокопович Кучма, учасник Другої Світової війни, загинув на фронті 1944 року. Мати — Параска Трохимівна Кучма, колгоспниця. Одружений, дружина Людмила Миколаївна — почесний президент Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям». Їхня дочка — Олена Пінчук (Франчук), дружина мільярдера Віктора Пінчука. Онуки: Роман і Катерина.

Кар'єра[ред.ред. код]

У 1960 р. здобув освіту інженера-механіка у галузі ракетної техніки на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського університету.

У 1961 р. Леонід Кучма познайомився і одружився з Людмилою Тумановою, прийомною дочкою головного технолога «Південного машинобудівного заводу»[1], а в майбутньому головного інженера Головного технічного управління Міністерства загального машинобудування СРСР Генадія Туманова[2]. Одруження допомогло Кучмі зробити стрімку кар'єру на «Південмаші»[3].

У 19601982 рр. інженер, старший інженер, провідний конструктор, помічник головного конструктора, технічний керівник випробувань ракетно-космічних комплексів космодрому Байконур (Казахстан). Паралельно з 1975 по 1981 секретар партійного комітету комуністичної партії Конструкторського бюро «Південне», пізніше з 1981 по 1982 — секретар парткому Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод» — на той час найбільший завод військової та ракетно-космічної техніки, а також цивільної продукції у Радянському Союзі.

З 1982 по 1986 — перший заступник генерального конструктора КБ «Південне», а з 1986 по 1992 — генеральний директор ВО «Південний».

Політична діяльність[ред.ред. код]

У 19901992 рр. народний депутат УРСР (XII скликання, а пізніше Верховної Ради України першого скликання), член Комісії з питань оборони і державної безпеки.

Прем'єр-міністр[ред.ред. код]

Жовтень 1992 — вересень 1993 — прем'єр-міністр України, Ради національної безпеки і оборони. У вересні 1993 р. пішов у відставку з посади прем'єр-міністра.

З грудня 1993 р. — президент Ради промисловців та підприємців України. Березень 1994 — серпень 1994 — народний депутат України 2-го скликання, член міжрегіональної депутатської групи.

Президент України[ред.ред. код]

Перший термін[ред.ред. код]

Підтримка за регіонами на виборах 1994 року

10 липня 1994 — обраний на посаду Президента України (Передвиборча програма) У 1-му турі президентських виборів набрав 31,17 %, найбільше в Криму — 82,6%, найменше в Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях — 2.5-3.5% голосів. У 2-му турі: 52,15%, найбільше в Криму і Севастополі — 89.7 та 91,5%, найменше в Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях — 2.5-3.5% голосів. З шести суперників головним конкурентом на виборах став на той час діючий президент — Леонід Кравчук, набрав у першому турі 37,92%, а у другому —— 45,1% голосів.

Другий термін[ред.ред. код]

Підтримка за регіонами на виборах 1999 року

14 листопада 1999 вдруге обраний на посаду Президента України. У 1-му турі 9.598.672 голосів (36.49%), перше місце з 13 претендентів. У 2-му турі 15.870.722 голосів (56.25%).

Касетний скандал[ред.ред. код]

Докладніше: Касетний скандал

Восени 2000 був звинувачений у зникненні опозиційного журналіста — Георгія Гонгадзе (так званий «касетний скандал»). Олександр Мороз оприлюднив аудіозапис, на якому нібито були записані розмови президента, глави адміністрації президента Володимира Литвина і міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка, що стосувалися зникнення Гонгадзе. Це послужило початком акції «Україна без Кучми», організованою опозицією. Учасники протесту проводили багатолюдні вуличні демонстрації та створили наметові містечка в центрі Києва. У 2001 Верховна Рада безрезультатно кілька разів намагалася винести недовіру стосовно Леоніда Кучми. 21 березня 2011 року в постанові одного із слідчих Генеральної прокуратури фігурувало прізвище Кучми, що пов"язано з потенційним визнанням того, що мало місце перевищення службових повноважень. 23 березня 2011 року Леонід Кучма прибув до Генеральної прокуратури. Але, коли була спроба організувати там очну ставку його та Миколи Мельниченка, покинув прокуратуру.

Його звинувачували в незаконному продажі зброї, в організації побиття депутата Олександра Єльяшкевича. Леонід Кучма втратив популярність в країні, а згідно з проведеним опитуванням (без джерел) населення йому не довіряли приблизно 60% і довіряли 10-20% опитуваних.

Вибори до ВРУ 2002[ред.ред. код]

На парламентських виборах 2002 р. Кучма підтримав блок «За єдину Україну!», який очолив голова президентської адміністрації Володимир Литвин і прем'єр-міністр Анатолій Кінах. З результатом 11,8% пропрезидентський блок фактично зазнав поразки. Проте Кучмі вдалося сформувати лояльну до нього більшість у Верховній Раді 4-го скликання за рахунок мажоритарних депутатів обраних, головним чином, на Донбасі.

Завершення президентської каденції[ред.ред. код]

Незадовго до початку президентської передвиборної кампанії 2004 року Конституційний суд України надав Кучмі право балотуватися на посаду голови держави утретє, але той відмовився. У грудні 2004 року новим президентом України був вибраний Віктор Ющенко.

11 листопада 2004 року Леонід Кучма презентував Президентський фонд «Україна» та нову книгу «Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні». Метою діяльності фонду є сприяння розбудові та консолідації громадянського суспільства, а також захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Згідно зі Статутом, він є благодійною організацією, створеною відповідно до Конституції України та Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Основними напрямками роботи Фонду є гуманітарна діяльність з підтримки обдарованої молоді в Україні, а також науково-експертна, аналітична робота та міжнародна співпраця (підвищення культурного рівня та естетичного виховання громадян; організація та здійснення заходів з метою захисту культури, мистецтва та духовності, книговидання; підтримка талантів у сфері освіти; сприяння перспективній творчій молоді; підтримка сільських бібліотек. Перелік напрямів не є вичерпним). Президентьський фонд «Україна», за відгуками, і дотепер здійснює реальну допомогу десяткам або сотням обдарованим дітям та молоді зробити перші кроки у своєму становленні.

Після відставки Кучма отримав довічне утримання у розмірі заробітної плати діючого президента, державну дачу і державну охорону. Леонід Кучма не брав участь в активних політичних проектах, лише зрідка виступаючи публічно з коментарями стосовно поточної ситуації. Він не відсторонився від участі у житті країни після відставки. Його оцінка ситуаціїї в Україні була заснована на його досвіді та не містила політичних амбіцій.

21 березня 2011 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти Президента України (1994–2005 рр..) Леоніда Кучми у рамках справи про вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе.

Кучма і авіакатастрофа 4 жовтня 2001[ред.ред. код]

Л. Д. Кучма 10 жовтня 2001 наступним чином відповів журналістам на питання про причини авіакатастрофи 4 жовтня 2001 Ту-154 російської авіакомпанії «Сибір», що летів з Тель-Авів а в Новосибірськ і збитого українською ракетою над Чорним морем, в якій загинули 78 осіб:

Подивіться, що коїться навколо у світі, в Європі? Ми не перші і не останні, не треба з цього робити трагедію. Помилки бувають всюди, і не тільки такого масштабу, а набагато більшого, планетарного масштабу. Якщо ми самі себе не опустимо нижче цивілізованого рівня, все буде добре. А якщо ми самі на себе відро бруду виллємо, так милості прошу.[4][5]

Висловлення українського президента «є трагедії і більшого масштабу» шокували світову спільноту. Легковажна заява Л. Д. Кучми викликала гнівну реакцію офіційного Ізраїля. Прес-секретар ізраїльського прем'єр-міністра Аріеля Шарона так прокоментував заяву українського президента:[6]

Коли убитий не є представником твого народу, тоді, напевно, можливо робити такі академічні висновки. Загинуло 78 осіб, більшість з яких були ізраїльтянами — для нас це найбільша трагедія.

Пам'ятник[ред.ред. код]

27 вересня 2007 року в Києві, на майдані Слави, прихильники цього блоку встановили гіпсовий пам'ятник Леоніду Кучмі, що зображав його у вбранні римських громадян[7]. Через декілька годин після встановлення пам'ятник був викрадений.

Сім'я[ред.ред. код]

  • Брат Олександр Кучма (1928–1984), шахтар, помер від раку легенів[8].
    • Племінник Володимир Кучма — бізнесмен.[9].
  • Сестра Віра Тимошенко (Кучма), працювала машиністом електровоза, померла від інсульту у віці 48 років[8].
  • Дружина Людмила Кучма (1940) (уроджена Талалаєва).
    • Дочка Олена Пінчук (1970), засновниця фонду «АНТИСНІД» і глава наглядової ради групи StarLightMedia, яка включає телеканали СТБ, ICTV, Новий канал, QTV, М1, M2, а також низку медіакомпаній (StarLight Sales, StarLight Brand Content, StarLight Commercial Production, StarLight Films, Vavёrka Production, StarLight Rental, StarLight Scenery, StarLight Digital, «Нові Медіа Проекти»)[10].

Герб[ред.ред. код]

Герб Леоніда Кучми

Герб Л. Д. Кучми був створений у 1999 році. В щиті, перетятому лазуровим і золотим, лев протилежних тинктур, армований червоним, що йде на задніх лапах і тримає в предніх лапах Державний герб України — золотий тризуб в лазуровому п'ятикутному щиті з золотою облямівкою. Щит увінчаний золотою Українською адміністративною короною, над якою лицарський шолом. Клейнод: на двухколірному бурелеті (лазур, золото) золотий, армований червоним, лев, що виходить, і тримає в лапах срібний тризуб. Намет лазуровий, підбитий золотом. Щитотримачі: два діамантових чернігівських орла, армованих золотом, з червоними язиками. Девіз: RE, NON VERBIS — «Ділом, не словами».[11]

Нагороди[ред.ред. код]

Монографії і публікації[ред.ред. код]

  • 2000 «Вірю в український народ». Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 2000 — Збірка виступів Леоніда Кучми[15].
  • 2001 Книга «Про найголовніше».
  • 2003 Книга «Україна — не Росія».
  • 2004 Книга «Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бондаренко К. Леонід Кучма: портрет на фоні епохи. -Харків «Фоліо», 2007; стр. 21
  2. Туманов Геннадий Федорович. Энциклопедия космонавтики
  3. Леонід Кучма. Дос'є. Журнал «Корреспондент»
  4. «Президент Украины готов признать, что Украина сбила пассажирский Ту-154» на сайте newsru.com. Новость от 10 октября 2001 г.
  5. Десять лет назад российский Ту-154 был сбит украинской ракетой
  6. На Западе шокированы реакцией Кучмы. Новость от 11 октября 2001 г. на сайте «Украинская правда».
  7. news.liga.net Про встановлення пам'ятника Леоніду Кучмі
  8. а б http://maidan.org.ua/blogs/lukanov/?p=295
  9. Селяне ходят к Кучме домой, а на его 70-летие споет Элтон Джон | Новости Украины | Накануне юбилея бывшего президента мы побывали на месте будущего праздника и в его родном се …
  10. «Офіційний сайт StarLightMedia». StarLightMedia. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2013-11-01. 
  11. http://heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=1345
  12. Указ Президента України № 617/93 від 31 грудня 1993 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1993 року»
  13. Указ Президента Российской Федерации от 20 апреля 2004 года № 556 «О награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ I степени Кучмы Л. Д.»(рос.)
  14. У Кремлі Медведєв вручив Кучмі орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня // РБК-Україна, 28.07.2011
  15. «Кучма написав черговий бестселер», Поступ № 169 (613), 13 жовтня 2000 року

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Леонід Кравчук
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Президент України
19942005
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Віктор Ющенко
Попередник
Вітольд Фокін
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Прем'єр-міністр України
19921993
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Віталій Масол