Ярослав Домбровський
| Домбровський Ярослав пол. Jarosław Dąbrowski |
|
 Ярослав Домбровський |
|
| Народився | 13 листопада 1836 Житомир |
|---|---|
| Помер | †23 травня 1871 Париж |
| Громадянство |  Польща |
| Національність | поляк |
| Відомий | політик, військовий діяч |
| Звання | генерал |
| Головував | Паризька комуна |
| Дружина | Пелагія Домбровська |
Яросла́в Домбро́вський (пол. Jarosław Dąbrowski; *13 листопада 1836, Житомир — †23 травня 1871, Париж) — польський політик, військовий діяч.
Ярослав Домбровський — учасник боротьби Польщі за незалежність та відновлення держави в кордонах 1772 року. Емігрував до Франції. Був головнокомандуючим збройними силами Паризької Комуни.
Зміст |
[ред.] Біографія
Ярослав Домбровский народився в м. Житомирі в сім'ї збіднілих дворян.
З 1845 по 1853 проходив навчання в Брестському кадетському корпусі, потім був відправлений в Санкт-Петербурзький Дворянський полк (потім — Константинівський кадетський корпус). В 1855 успішно закінчивши навчання, підвищений у прапорщики та назначений в 19-у польову артилерійську бригаду, що брала участь у Кавказькій війні.
В 1859 році вступає в Ніколаєвську академію Генерального штабу в Петербурзі. Входить в організацію опозиційно налаштованих офіцерів-генштабістів, потім стає одним з його керівників. З грудня 1860 року починає встановлювати зв'язки з польськими конспіраторами.
6 лютого 1862 року приїжджає до Варшави та починає підпільну роботу в якості конспіративного начальника міста та члена Центрального Національного Комітета. В червні приймається розроблений Домбровським план повстання.
14 серпня Домбровський був заарештований та ув'язнений в Варшавську цитадель. Навіть перебуваючи в ув'язненні, він керує повстанням. В 1864 році повстання було придушене. Після провалу повстання йому винесений вирок 15 років каторжних робіт, але в грудні 1864 року він зумів здійснити втечу з московської пересильної тюрми.
В травні 1865 році при співпраці В. М. Озерова з заслання визволена Пелагія Домбровська - дружина революціонера. В червні подружжя емігрує в Європу.
Під час переїздів по Європі знайомиться з Джузеппе Гарібальді, Олександром Герценом, Михайлом Бакуніним.
Восени 1865 приїжджає в Париж, де влаштовується на роботу креслярем. В 1866 року виникає обєднання польської еміграції (пізніше - об'єднання польської демократії).
В 1868 році виходить книга Ярослава Домбровського «Критичний нарис війни 1866 року в Німеччині та Італії», в якій він намагався дати оцінку подіям, що сталися в Європі. В ній він дає прогнози відносно наступного розвитку подій.
В 1869 році Домбровський арештований французькою поліцією за хибним доносом, але був виправданий та відпущений на волю.
В 1870 році почалася війна, про яку писав Домбровський. Прусія напала на Францію, розгромивши під Седаном війська імператора. Наполеон III попав у полон. Пруська армія вступила Париж в цей час у Францію приїжджає Джузеппе Гарібальді - але французи відмовляються від італійської і від польської допомоги. Та все ж в жовтні 1870-го Домбровський організував польський легіон в Ліоні - але він залишився практично майже не потрібний.
В березні 1871 року Ярослав Домбровський приїжджає в Париж. Тут 18 березня представники лівих сил — переважно анархісти - створили Паризьку комуну, і Домбровський став її активним учасником. Серед комунарів і його друзі. Членом комуни став також Михайло Бакунін, заочно членом комуни вибрали і Гарібальді. Домбровський спочатку керував XI легіоном, потім його призначили комендантом Паризького укріпленого району та командуючим військами західного сектору оборони Парижу. В квітні Домбровському присвоїли звання генерала та доручили керувати військами комуни в боях проти версальських військ.
В травні 1871 року версальські війська увірвались в Париж. Домбровський керував обороною Комуни. 23 травня 1871 року куля влучила в голову генерала. Він помер через дві години в паризькій лікарні Ларібуазьє.
Через декілька днів Адольф Тьєр придушив повстання та ліквідував Комуну.
Тіла страчених комунарів та жертв Комуни були поховані на кладовищі Пер-Лашез.
[ред.] Праці
- «Критичний нарис війни 1866 року в Німеччині та Італії» (1868)
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007, стор. 436
