Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наполео́н ІІІ Бонапа́рт (фр. Napoléon III Bonaparte) повн. ім'я Шарль Луї Наполеон (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte) (* 20 квітня 1808 — † 9 січня 1873) — останній французький імператор з 1 грудня 1852 по 4 вересня 1870 (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні), Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 по 1 грудня 1852.
Племінник Наполеона I, після низки заколотів з метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848). Зробивши переворот 1851 і усунувши законодавчу владу, шляхом «прямої демократії» (плебісцит) встановив авторитарний поліцейський режим і ще через рік проголосив себе імператором Другої імперії. Становлення Другої імперії зробило його владу абсолютною, точніше, абсолютизмом.
Кримська війна [ред.]
Франція разом із Британією виступили проти захоплення Росією Молдавії і Валахії, і після цього Франція оголосила війну Росії. Була також друга причина: Микола I не визнав влади Наполеона ІІІ, публічно принизивши. Однак, коли Сардинське королівство приєдналось до англо-французько-турецької коаліції, в Російській Імперії почалась паніка. Коли коаліційні війська взяли в облогу Севастополь, Микола І зрікся престолу, а до влади прийшов його син Олександр ІІ. Після тривалої облоги Севастополь впав. Росія втратила весь свій чорноморський флот і відмовилась від майбутнього впливу на південь.
Кольорова гравюра з зображенням посадки хворих в порту Балаклави під час Кримської війни
Франко-Пруська війна [ред.]
Франція намагались втрутитись у європейські відносини Прусії й Іспанії, але кожний мав своє невдоволення. Прусія вважала, що їхнього короля образили. Французи важали, що їхнього посла було ображено. У липні 1870 року розпочалась військова мобілізація. 4 серпня французькі війська зазнали розгрому біля м.Мец. 1 вересня розпочалась битва при Седані, в якій Французька армія зазнала значних втрат, незважаючи на сильний опір. Наполеон 2 вересня здався. Після цієї війни Німеччина об'єдналась, утворивши Німецьку імперію. За Франкфуртським договором Німеччині дістаталась майже вся Лотарингія і велика частина Ельзаса.
Література [ред.]
- Грегуар, «История Франции в XIX в.» (т. III, М., 1896)
- Э. Тено, «Париж и провинция 3 декабря 1851 г.» (СПб., 1869)
- Виктор Гюго, «История одного преступления» («Отечественные Записки», 1878, 1—8)
- де Бомон-Васси, «Тайны царствования Н. III» (СПб., 1875)
- Sybel, «N. III» (Бонн, 1873)
- Gottschall, «N. III» (в «Der Neue Plutarch», т. 10, Лейпциг, 1884)
- T. Delord, «Hist. du second empire»
- Jerrold, «Life of N. III» (Лондон, 1874—1882)
- Pulet-Malassis, «Papiers secrets et correspondance du second empire» (П., 1877)
- «Hist. anecdotique du second empire, par un fonctionnaire» (П., 1888)
- Hamel, «Hist. illustrée du second empire» (П., 1873)
- Bulle, «Gesch. des zweiten Kaiserreichs» (Берлин, 1890)
- Ebeling, «N. III und sein Hof» (Кельн, 1891—93)
- De Lano, «La cour de N. III» (П., 1892)
- Hachet-Souplet, «Louis N., prisonnier au fort de Ham» (П., 1894)
- Simson, «Die Beziehungen N's III zu Preussen u. Deutschland» (Фрейбург, 1882)
- Vieil Castel, «Mémoires sur le règne de N. III» (Париж, 1881—1884)
- du Casse, «Les dessous du coup d'Etat» (Париж, 1891)
- Thirria, «N. III avant l'Empire» (Париж, 1895—1896)
- Duval, «N. III; enfance, jeunesse» (П., 1895)
- Giraudeau, «N. III intime» (5 изд., П., 1895)
- Fraser, «N. III; my recollections» (Л., 1895)
Посилання [ред.]
Франція
Кент, Англія, Велика Британія
