Донич Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Донич Микола Миколайович
Народився 13 (25) вересня 1874
Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер 1960
Ніцца, Франція
Країна  Російська імперія
 Румунія
 Франція
Діяльність астроном
Alma mater ОНУ ім. І. І. Мечникова
Науковий керівник Кононович Олександр Костянтинович
CMNS: Донич Микола Миколайович у Вікісховищі
Марка Молдови, присвячена Миколі Доничу, 2013 рік

Микола Миколайович Донич рум. Nicolae Donici, Николай Николаевич Донич; фр. Nicolas Donitch; 1 (13) вересня 1874, Петрикани, нині Кишинів, Російська Імперія — 1956, Ніцца, Франція) — молдовський, румунський і французький астроном-спостерігач, дослідник Сонця і Сонячної системи. Народився в Кишеневі, навчався в Одесі, працював в Росії, Франції і на території сучасної Молдови (на той час у складі Російської імперії, а потім Румунії). Керував приватною обсерваторією в молдавському місті Дубесарій-Векі.

Біографія[ред. | ред. код]

Донич народився в Російській Імперії в передмісті Кишинева. Правнук молдавського та румунського письменника, перекладача та байкаря Александру Донича, праправнук законодавця Андронаке Донича, родич генерала Матея Донича та письменника Леоніда Добронравова (по материнській лінії).

Закінчив Новоросійський університет в Одесі, потім перебував на державній службі в канцелярії Державної ради Російської імперії до жовтня 1917 року, коли канцелярія була розпущена більшовиками.

Живучи і працюючи в Санкт-Петербурзі, Донич самостійно займався астрономією, співпрацював з найбільшими російськими астрономами — Федором Бредіхіним, Сергієм Костинським, Аристархом Бєлопольським, Оскаром Баклундом. У 1908 році побудував власну обсерваторію в Бессарабії в Дубесарій-Векі завдяки дарчій, отриманій від своєї тітки Олени Лисаковській. У цій обсерваторії крім Донича працювали російський астроном німецького походження Емануель фон Дер Пален (також працював у Потсдамській обсерваторії), російський емігрант (після 1918), білогвардієць, випускник Олександрівського ліцею Андрій Байков (1886, Росія — 1958, Бухарест)[1]. Маєтком керував син дружини Марії, Ремміх.

Після революції 1917 року[ред. | ред. код]

Після революції 1917 року з 1918 по 1944 роки працював у Румунії. Працював у Дубесарій-Векі та Бухаресті. В обсерваторії була також метеорологічна станція, якою завідувала метеоролог Ніна Гума. В 1936 Доніч здійснив експедицію для спостереження сонячного затемнення в містечку Інеболі на турецькому березі Чорного моря, підтриману Королівською фундацією Румунії. Найголовнішим науковим приладом обсерваторії був великий спектрогеліогоаф, найкращий у Центральній Європі. Цей прилад дозволяв робити першокласні знімки Сонця, здійснювати спектральний аналіз Сонця[1].

Після 1944 року жив у Франції. Працював у Медонне і Ніцці.

Місце поховання і точна дата смерті були невідомі аж до 2014 року, коли зусиллями французького астронома Франсуаз Легет-Тюллі та румунського астронома Магди Ставінської було знайдено могилу на одному з цвинтарів поблизу Ніцци — Puget-Théniers, Alpes-Maritimes. Рік смерті 1960.

Внесок в астрономію[ред. | ред. код]

Дослідження Миколи Донича стосуються астрономії Сонця, сонячної хромосфери, планет, зодіакального світла. Спостерігав 10 сонячних затемнень у різних частинах світу, 8 місячних затемнень, показав відсутність атмосфери у Меркурія, спостерігав яскраву комету Галлея в 1910 році, зодіакальне світло в Єгипті (1908) та Алжирі (1947—1952).

Член Міжнародного союзу з дослідження Сонця, Міжнародного астрономічного союзу (з 1922), Німецького та Французького астрономічних товариств, член Російського астрономічного товариства (до 1917) та румунського Астрономічного комітету (1918—1948), Почесний член Румунської Академії (1922—1948 і посмертно з 1991). Автор не менше 77 наукових праць.

Про вклад Донича у розвиток науки в Україні, див.[2].

Пам'ять[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б A.Б.Гаина, Выдающийся астроном Николай Донич, Независимая Молдова, N.52 (858), 8 июля 1995
  2. ↑ Л. Ф. Циганенко, Питання иторii науки i технiки, 2013, N.1, стр.45- 49

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Poggendorf Biographisch-literarisches Handwörterbuch für Mathematik, Astronomie, Physik mit Geophysik, Chemie, Kristallographie und verwandte Wissensgebiete. Bd. VI: 1923 bis 1931. Leipzig. Redigiert von H. Stobbe. Teil I: A-E. (German)LXXII + 696 S. Berlin, Verlag Chemie, G. m. b. H., 1936
  • Lucian Predescu, Enciclopedia Cugetarea, Bucureşti, 1939, p. 282
  • The International Who's Who. London,1939. p. 296
  • G.St. Andonie. Istoria matematicilor aplicate clasice în România.Astronomie şi mecanică.Bucureşti,1971, 238—240
  • A.B. Gaina, Astronomia sub semnul dispariției, Faclia, 7 septembrie, 1994
  • Mihai Cimpoi, Mihail Gheorghe Cibotaru, Nicolae Corlateanu, T.Zbârnea, Haralambie Corbu, Magda Stavinschi, Alexandru Roman, Radu Miron. Viaţa Satului, 22octombrie 1994.
  • http://www.astro.websib.ru/Rasnoe/pismo/Gaina/p-Doni.htm ; http://www.astro.websib.ru/Rasnoe/pismo/Gaina/astron-Don.htm
  • http://articles.adsabs.harvard.edu/full/2003SerAJ.166...71B; Erratum: http://articles.adsabs.harvard.edu/full/2004SerAJ.168...79B
  • Коварская Бригитта Петровна, Историко-астрономические исследования, М.,вып. 29, с. 209—235 (2004)
  • А. Б. Гаина и М. Ю. Волянская, О работах по астроприборостроению Н. Н. Донича. Страницы истории астрономии в Одессе, Одесса, т. 4, с. 12-14, 1997

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Донич_Микола_Миколайович&oldid=41118809