Еве (народ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еве
Ewe
Ewe Dancer.jpg
танцюрист еве
Загальна кількість понад 3 млн чол.
Найбільші розселення Гана Гана
Того Того
Близькі етнічні групи фон, аджа, га, уачі
Мова еве
Релігія традиційні культи (Анімізм);
мусульмани-суніти);
християнство (католицизм);

Е́ве (самоназва евеґбе) — народ ґбе у Західній Африці.

Територія проживання і чисельність[ред.ред. код]

Територія проживання еве на мапі мов ґбе

Люди еве проживають на південному сході Гани й на півдні Того, невеликі громади також у Беніні та Нігерії.

Загальна чисельність еве сягає 3 млн чол., з них бл. 1,6 млн чол. у Гані, понад 1,3 млн чол. у Того.

Мова і релігія[ред.ред. код]

Мова еве належить до мовної підгрупи ґбе нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини.

Писемність — на латинській ґрафічній основі.

Еве сповідують традиційні культи, частина мусульмани-суніти, також частково християни.

Історія і суспільство[ред.ред. код]

Пращури еве, імовірно, прийшли з земель сучасної південно-західної Нігерії.

Наприкінці XVI ст. еве сформували ряд ранньодержавних утворень, одне з яких на території сучасного Того.

У еве традиційно розвинутий (зберігається і за сучасності) інститут вождівства. Сільська громада, яка раніше являла підвалину суспільного устрою, піддається руйнуванню.

Господарство[ред.ред. код]

Традиційні такнини кенте

Традиційні заняття еве — ручне землеробство (ямс, маніок, кукурудза, овочі; експортні культури — кава, какао-боби, бавовник, плоди кокосової і олійної пальм); скотарство (велика і дрібна рогата худоба, свині), птахівництво, на узбережжі — рибальство.

Серед ремесел, які зараз потроху забуваються, раніше популярними були ткацтво, гончарство, різьблення на дереві, плетіння тощо.

Матеріальна і духовна культура[ред.ред. код]

Прибережне поселення еве

Традиційні житла еве — прямокутні глинобитні хатини зі стріхами з соломи або пальмового листя (зараз гофрованого заліза. На узбережжі частими є поселення з будинків на палях. Поруч з житловими будівлями зазвичай розміщуються господарські — комори, навіси для худоби тощо.

В осередді поселення еве за звичаєм міститься майдан, де прийнято проводити народні зібрання, справляти судочинство тощо, а по певних днинах у великих селищах тут же вирує торжище.

Повсякденним одягом чоловіків еве були великі вільного крою сорочки і брюки, за святкови правили широкі яскраві тоги. Жінки носили обернуту навколо стегон матерію, в якості верхнього одягу — легку кофтинку. Популярними були численні прикраси (намиста, сережки, браслети тощо).

Національна кухня, передовсім, рослинна — рис і кукурудза з різноманітними соусами; характерна страва — гарі, різновид каші з товченого й висушеного маніоку.

Зберігаються народні вірування (віра в сили природи і культ предків) й свята. Розвинутий фольклор.

Джерела і література[ред.ред. код]

  • Токарева З.И. Эве. // Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 524-525 (рос.)
  • Вологдина В.Н. Народ эве // «Труды Института этнографии», 1956
  • Piraux M. Le Togo aujuord'hui., P., 1978 (фр.)