Воллес Бірі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воллес Фіцджеральд Бірі
Wallace Fitzgerald Beery
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні англ. Wallace Fitzgerald Beery
Народився 1 квітня 1885(1885-04-01)[1][2][…]
Клей, Міссурі, США
Помер 15 квітня 1949(1949-04-15)
Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[4]
  • інфаркт міокарда
  • Поховання Форест-Лаун
    Громадянство США США
    Діяльність актор, режисер, сценарист
    Роки діяльності 19131949
    Дружина Глорія Свенсон
    Ріта Гілман
    Батьки Ной Вебстер Біріd
    Френсіс Маргарет Фіцджеральдd
    Брати / сестри Noah Beery, Sr.d
    Провідні ролі Гранд-готель (фільм)
    IMDb nm0000891
    Нагороди та премії
    Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль

    Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль (1934)

    зірка на голлівудській Алеї слави[d]


    CMNS: Воллес Фіцджеральд Бірі
    Wallace Fitzgerald Beery
    у Вікісховищі

    Воллес Фіцджеральд Бірі (англ. Wallace Fitzgerald Beery; 1 квітня 1885 — 15 квітня 1949) — американський актор, лауреат премії «Оскар». За свою кар'єру, яка тривала близько 40 років, Бірі знявся майже у 250 фільмах.

    Ранні роки[ред. | ред. код]

    Бірі народився в окрузі Клей, Міссурі біля Смітвіля. Наймолодший син Ноя Вебстера Бірі (1856—1937) і Френсіс Маргарет Фіцджеральд (1859—1931), він і його брати Вільям і Ной стали голлівудськими акторами. Сім'я Бірі покинула ферму в 1890-х роках і переїхав до сусіднього Канзас-Сіті, штат Міссурі, де батько працював поліцейським.

    Воллес Бірі вивчився в школі полювання в Канзас-Сіті і брав уроки гри на фортепіано.

    Кар'єра[ред. | ред. код]

    Воллес Бірі приєднався до свого брата Ноя в Нью-Йорку в 1904 році, знайшовши роботу баритона в комічній опері і почав з'являтися на Бродвеї. Його перша відома роль була в 1907 році, коли він грав головну роль в п'єсі «Американський турист». 1913 року, він переїхав в Чикаго, щоб працювати з Essanay Studios. Пізніше, він працював для Essanay Studios, що переїхала в Фрімонт, Каліфорнія.

    У 1915 році, Бірі знявся з дружиною Глорією Свенсон у фільмі «Свіді йде в коледж». Бірі почав грати лиходіїв, а в 1917 знявся в ролі Панчо Вілья в «Батьківщина» в той час, коли Вілья ще жив в Мексиці. Бірі повторно виконав роль через сімнадцять років в кінокомпанії MGM.

    Відомі німі фільми Воллеса Бірі включають екранізацію Артура Конана Дойля «Загублений світ» (1925), Робін Гуд з Дугласом Фербенксом (1922), Останній з Могікан (1920), Підсумок новин (1920; з Роско Арбаклом), Старі броненосці (1926), Зараз ми в повітрі (1927), Звичайний спосіб (1913) і Жебраки життя (1928), з Луїзою Брукс.

    Перехід на звук[ред. | ред. код]

    Бірі з потужним басовим голосом і умисне розтягуючи слова став дуже популярним на зорі звукового кіно, Ірвінг Тальберг найняв його за контрактом з Metro-Goldwyn-Mayer.

    Кадр з фільму Мін і Білл (Воллес Бірі разом з Марі Дресслер)

    Бірі грав дикого засудженого «Бутча», роль спочатку призначена для Лона Чейні-старшого, у вельми успішному фільмі 1930 року Казенний будинок, за який він був номінований на премію Оскар за найкращу чоловічу роль. У тому ж році, він знявся у фільмі Мін і Білл (разом з Марі Дресслер). Він отримав золоту медаль на Венеціанському кінофестивалі за роль Панчо Вільї в «Хай живе Вілья!» (1934) з Фей Рей. Протягом 1930-х Бірі був одним з Топ-10 касових зірок Голлівуду, і в одному пункті його контракту з MGM зазначив, що його гонорар має бути на $1 більшим за будь-якого іншого актора в студії, роблячи його вище всіх інших акторів.

    Він знявся в декількох комедіях з Марі Дресслер і Марджорі Мейн, але його кар'єра пішла на спад в його останнє десятиліття. У 1943 його брат Ной Бірі з'явився з ним у фільмі військової пропаганди Салют морської піхоти, а потім Негідник Баскомб (1946) і Могутній Макгурк (1947). Його фільми були особливо популярні в Південних регіонах США, особливо в малих містах і селищах.

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    Перша дружина Бірі була актриса Глорія Свенсон; вони знімалися на екрані разом. Хоча Бірі була популярною, його майбутня популярність ще не прийшла, і під час шлюбу з Свенсон, він спирався на неї, як на годувальника. Друга дружина Бірі була Ріта Гілман. Обидва шлюби закінчилися розлученням.

    Бірі володів і літав на власному літаку[5], Howard DGA-8.

    У грудні 1939, неодружений Бірі прийняв семимісячне немовля, Філліс Енн[6]. Фотографії Філліс з'явилася в MGM, але ніколи не згадувався знову[7]. Бірі повідомив пресі, що він взяв дівчинку від матері-одиначки, яка недавно розлучилася, але не представив жодних офіційних паперів прийняття[8]. Ніякої додаткової інформації стосовно дитини не існує, і вона не згадується в некролозі Бірі.

    Воллес Бірі в 1930 році

    Одне з його найбільш досягнень те, що він зловив найбільшого чорного морського окуня в світі на острові Санта-Каталіна в 1916 році, рекорд, який підтримував протягом 35 років.

    Примітний епізод у житті Бірі відображений в 5-му епізоді Кена Бернса, в його документальному фільмі «Національні парки: Найкращі ідеї Америки»: У 1943 році президент Франклін Д. Рузвельт підписав розпорядження про створення Гранд-Тітон (національний парк), щоб захистити землю, що примикає до Гранд-Тітон у Вайомінгу. Місцеві фермери, обурені втратою пасовищних угідь, порівнювали дії влади із захопленням Гітлером Австрії. Вони протестували на чолі з старіючим Бірі.

    Смерть[ред. | ред. код]

    Воллес Бірі помер у своєму домі в Беверлі-Гіллз, штат Каліфорнія від серцевого нападу, 15 квітня 1949 року. Він був похований на Forest Lawn Memorial Park Cemetery, в Глендейлі, штат Каліфорнія.

    Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

    Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

    • За внесок в кіноіндустрію, Воллес Бірі має зірку на Алеї слави в Голлівуді в 7001 Голлівудському бульварі.
    • Його зовнішність була використана при створені персонажа Джона Сільвера у мультфільмі "Планета скарбів".

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Encyclopædia Britannica
    3. SNAC — 2010.
    4. http://documents.latimes.com/hollywood-star-walk-obituaries/
    5. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липня 2011. Процитовано 23 липня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    6. Milestones, Dec. 4, 1939. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 23 липня 2014.
    7. A Certain Cinema. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 23 липня 2014.
    8. Beery Will Add To Adopted Family. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 23 липня 2014.

    Посилання[ред. | ред. код]