Жан Антуан Гудон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан Антуан Гудон
Jean-Antoine Houdon
Ім'я при народженні Jean-Antoine Houdon
Дата народження 20 березня 1741(1741-03-20)
Місце народження місто Версаль
Дата смерті 15 липня 1828(1828-07-15) (87 років)
Місце смерті Париж
Національність Франція Франція
Напрямок реалізм, класицизм
Роки творчості 17611820
Вплив скульптора Пігаля, античних майстрів
Працював у містах місто Версаль, Париж, Франція, Рим, Італія, садиба Вашингтона, США,
Основні роботи рельєф, монументальна скульптура, потрети — погруддя

Гудон, повне ім'я Жан Антуан Гудон (фр. Jean-Antoine Houdon; 20 березня, 1741, Версаль — 15 липня, 1828, Париж) — французький скульптор доби просвітництва і класицизму.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в містечку Версаль. Походить з простої родини, його батько був швейцаром в місцевій Школі обраних учнів. Хлопця вдало пристроїли для отримання фаху в скульптурну майстерню. В період навчання користувався порадами скульптора Пігаля.

У 1761 р. вдало дебютував на академічному конкурсі, де показав барельєф на біблійну тему «Цариця Савська приносить дари царю Соломону». Отримав право на продовження трирічного навчання в Школі обраних учнів, а потім — право на удосконалення майстерності в Італії.

17641768 рр. — працював в Римі. Серед створених робіт — дві релігійні скульптури для церкви Санта Марія дельї Анжелі в Римі.

У 1767 р. створив екорше — скульптурний посібник для вивчення анатомії людського тіла учнями художніх шкіл. Свого значення скульптура-посібник не втратила і понині.

Повернувся в Париж. Розрахунки мати замови на монументальну скульптру, що добре оплачувалась, не виправдались. І скульптор створить обмаль монументів впродовж свого життя. Він звернувся до створення скульптурних портретів, почав виставляти роботи в Паризькому Салоні. Але реалістичне мистецтво Гудона, не схильного робити компліменти, не мало попиту через спротив вельмож. Особливо негативно ставилися до скульптора королівські посадовці, Гудон не став модним скульптором. Розпочалися роки активних пошуків замов самим скульптором у самій Франції та за її межами. Серед його іноземних замовників — володар маленького Кобург-Готського герцогства у Німеччині, а згодом російська імператриця Катерина ІІ, що дала декілька замов через своїх паризьких агентів.

Серед найцікавіших завдань — замова на створення монументу Джорджу Вашингтону від мешканців штату Вірджинія. Скульптор перетнув Атлантичний океан, аби деякий час попрацювати в садибі генерала Джорджа Вашингтона, якого ліпив з натури. Був серед замовників скульптора — і відомий американець, дипломат і науковець Бенджамін Франклін.

Графиня де Сабран

За власною ініціативою скульптор створив декілька портретів енциклопедистів, тогочасних володарів думок(Портрет Дені Дідро, погруддя, теракота, 1771, Лувр та ін.). По смерті Жан-Жака Руссо саме Гудон зняв посмертну маску письменника, на основі якої створив декілька погрудь популярної особи. Він застав живим важко хворого Вольтера і умовив того дати йому декілька сеансів.

Продовжив працювати над портретами — погруддями і в передреволюційні, і в революційні роки. В творчому доробку скульптора — близько ста п'ятидесяти скульптурних портретів. Серед портретованих — королівські особи, письменники, французькі вельможі, композитор Глюк, актриса і оперна співачка Софі Арну, чужі діти, власна дружина, деякі з діячів французької революції 1789–1793 рр.(граф де Мірабо, погруддя, теракота, 1791, Лувр).

Помер в Парижі.

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

В місті Версаль скульптору встановлено монумент.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Могила невідомого солдата Американської революції зі скульптурою Джорджа Вашингтона (ск. Гудон), Філадельфія, США
Вельможа Манчіні-Мазаріні,1780, Безансон .
  • Цариця Савська приносить дари царю Соломону, 1761, барельєф
  • Іван Хреститель для ц-ви Санта Марія Дельї Анжелі, Рим
  • екорше (анатомічна модель людського тіла для навчання скульпторів), 1767
  • Портрет Дені Дідро, погруддя, теракота, 1771, Лувр
  • імператриця Катерина ІІ, 1773, Ермітаж
  • композитор Глюк, 1775, гіпс, Веймарська бібліотека
  • актриса Софі Арну, погруддя, 1775, мармур, Лувр і 30 копій в гіпсі
  • дівчинка Лізочка, (назва за каталогом), 1775, погруддя, мармур, Ермітаж
  • скульптура «Діана», 1776
  • хлопчик Олександр Броньяр, теракота, 1777, Лувр
  • принцеса Аделаїда, дочка короля Франції, 1777, Лувр
  • скульптура «Турвіль», 1779, Версаль
  • Бенджамін Франклін, погруддя, (десять варіантів), 1778, Лувр
  • Жан-Жак Руссо, різні варіанти, погруддя, 1778, Веймар
  • Вольтер, різні варіанти, погруддя, монументальна скульптура
  • Жан-Луї Бюффон, погруддя, 1782, мармур, Ермітаж, повтор 1783, Лувр
  • Луї XVI, король Франції, 1884, мармур, Версаль
  • графиня де Мустьє, 1784, прив. збірка
  • Алегорія зими (Гудон), мармур, Музей Фабра, Монпельє
  • Алегорія літа, мармур, Музей Фабра, Монпельє
  • Генріх Пруський, погруддя, гіпс, Веймарська бібліотека
  • графиня де Сабран, Тюрінзький музей, Айзенах
  • Блез Гійом Кене, погруддя, теракота, прив. збірка
  • Джордж Вашингтон, погруддя, теракота, 1785, Лувр
  • портрет авантюриста Каліостро, 1786, музей Екса, Прованс
  • портрет дружини, погруддя, 1787, гіпс, Лувр
  • Джордж Вашингтон, скульптура, 1788, Річмонд, США
  • Антуан Барнав, погруддя, теракота, Гренобль
  • граф де Мірабо, погруддя, теракота, 1791, Лувр
  • Шарль-Франсуа Дюмурьє, погруддя, теракота, 1792, Анжер
  • Роберт Фултон, 1803
  • Доротея Шльозер, 1806

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Золотов Ю. К. «Французский портрет 18 века», серия «Из истории мирового искусства», М. «Искусство», 1968, с. 190–210, (рос)

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]