Збіґнєв із Щижиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збіґнєв із Щижиця
пол. Zbigniew ze Szczyrzyca
Збіґнєв із Щижиця
Збіґнєв із Щижиця
Герб родини Збіґнєва зі Щижиця Дружина-Шранява
підканцлер краківський
1316 — 1320
Монарх Владислав I Локетек
Попередник Здіслав
Наступник Пйотр Щижик із Фалкува
канцлер сєрадзький
1321 — 1327
Монарх Владислав I Локетек
канцлер краківський (королівський)
1328 — 1356
Монарх Владислав I Локетек, Казимир III Великий
Попередник Францішек із Кракова
Наступник Януш Сухивільк
Народився 13 століття[1]
Щижиць, Ґміна Йодловник, Лімановський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Помер 16 грудня 1356[2]
Відомий як католицький священник, державний діяч
Країна Королівство Польське
Релігія католицтво

Збіґнєв із Щижиця гербу Дружина (пом. 16 грудня 1356) — польський римсько-католицький і державний діяч; підканцлер краківський (1316–1320), канцлер сєрадзький (1321–1327), краківський (королівський, 1328–1356); декан краківський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився, імовірно, наприкінці XIII століття у Щижиці чи його околицях, у малозначній малопольській родині Шренявитів-Дружинів. Все життя Збіґнєв підписувався «de Scziricz» (зі Щижиця). Імовірно, освіту здобув у краківській катедральній школі та в одному з закордонних університетів[3].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

13 вересня 1314 року згадується у князівському документі як нотаріус (писар) Владислава I Локетка. Наступного 1315 року він уже обіймав посаду краківського підканцлера та з часом став одним із найвизначніших урядників, політиків і дипломатів того часу[4].

У червні 1318 року брав участь у вічі в Сулеюві, на якому було прийняте рішення надіслати Папі прохання щодо коронації Владислава Локетка. Після її звершення 20 січня 1320 року, Збіґнєв, залишившись на посаді краківського підканцлера, фактично почав репрезентувати Королівство Польське. Уже в березні 1320 року, разом із канцлером великопольським Філіпом і каноніком рудзьким Яном, Збіґнєв був делегований як королівський прокурор на процес проти Тевтонського ордену до Іновроцлава[5].

На початку 1321 року він згадується у документах як канцлер сєрадзький[6]. На початку 1328 року отримав посаду канцлера краківського. Зберіг свою посаду та вплив після коронації молодого короля Казимира III 1333 року[7].

1335 року очолив королівське посольство до Тренчина щодо укладання угоди володарями Богемського королівства Яном Люксембурзьким і його сином Карлом. Влітку 1338 року супроводжував короля під час поїздки до Угорщини, де був укладений з Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людовик[8].

У травні 1350 супроводжував короля під час поїздки до Сулеюва. Останній відомий документ, засвідчений Збіґнєвом, датований початком 1356 року[9].

Духовна кар'єра[ред. | ред. код]

Між 1318 і 1320 роком Збіґнєв став каноніком краківським. 1322 року отримав посаду архідиякона завихойського[10]. 1323 року став пробстом краківської катедральної капітули, а близько 1351 року став деканом цієї капітули[11]. Близько 1325 року став каноніком влоцлавським[6].

Помер Збіґнєв 16 грудня 1356 року[10].

Родина[ред. | ред. код]

Рідним братом Збіґнєва був Ідзі, чашник краківський (1333—1340), також є згадки про його племінників — Клеменса, мечника краківського (1335—1357); Пйотра зі Слупи або Пйотра Куніцького, каштеляна новотарського; Марціна, ловчого краківського[12], Єжи та Ідзі[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
  2. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 51. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 152—153
  4. ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 153—154
  5. ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 154
  6. ↑ а б Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 155
  7. ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 156
  8. ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 157
  9. ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 158
  10. ↑ а б Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 159
  11. ↑ Anna Rybicka–Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 160
  12. ↑ Andrzej Marzec, Domina terrae Sandecensis. Rola polityczna królowej Jadwigi Łokietkowej w kontekste jej związków z dostojnikami małopolskimi (1305—1339) [w:] Kwartalnik Historyczny Rocznik CVII, 2000, 1, s. 16.
  13. ↑ Anna Rybicka — Adamska, Zbigniew ze Szczyrzyca, kanclerz Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego, Nasza Przeszłość, T. 78: 1992, s. 162

Посилання[ред. | ред. код]

підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збіґнєв_із_Щижиця&oldid=41970857