Станіслав Курозвенцький
| Станіслав Курозвенцький | |
|---|---|
| пол. Stanisław Kurozwęcki | |
 родовий герб Порай | |
| секретар королівський | |
| 1468 — 1473 | |
| Монарх | Казимир IV Ягеллончик |
| секретар великий коронний | |
| 1473 — 1476 | |
| Попередник | Збіґнєв Олешніцький |
| Наступник | Кшеслав Курозвенцький |
| підканцлер коронний | |
| 1476 — 1479 | |
| Попередник | Збіґнєв Олешніцький |
| Наступник | Анджей Опоровський |
| великий канцлер коронний | |
| 1479 — 1482 | |
| Попередник | Уріель Ґурка |
| Наступник | Кшеслав Курозвенцький |
| Народився |
1440 |
| Помер |
не раніше 31 травня 1482 і не пізніше 2 липня 1482 |
| Відомий як | католицький священник, державний діяч |
| Країна | Королівство Польське |
| Alma mater | Ягеллонський університет (1462)[1] |
| Батько | Кшеслав Курозвенцький[d] |
Станіслав Курозвенцький з Курозвенок гербу Порай (1440–1482) — польський римо-католицький і державний діяч, дипломат; секретар королівський (1468–1473), секретар великий коронний (1473–1476), підканцлер (1476–1479) і канцлер коронний (1479–1482); пробст ґнєзненський, канонік краківський, келецький, ґнєзненський.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився Станіслав 1440 року в сім'ї люблінського каштеляна Кшеслава з Ґжибова Курозвенцького[pl] та Єви Чорної з Горчиць гербу Сулима. Мав 5 братів — Пйотра[pl], Добєслава[pl], Кшеслава, Яна, Миколая[pl]; та 2 сестер — Анну й Урсулу.
Навчався у Академії Краківській, 1462 року отримав ступінь доктора філософії[2].
Церковна кар'єра[ред. | ред. код]
1461 року Станіслав Курозвенцький став каноніком краківським, був також каноніком келецьким і ґнєзненським (з 1478 р.)[3]. 1469 року став канцлером познанської капітули[4]. 1478 року був кандидатом на посаду познанського єпископа, проте не був обраним[5]. Наприкінці 1479 року отримав посаду пробста ґнєзненського[6]. Протягом 1480–1481 років був адміністратором ґнєзненської дієцезії лат. sede vacante після смерті архієпископа Якуба з Сенна[7].
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
1468 року Станіслав Курозвенцький став секретарем королівським[4], 1471 року першим секретарем; цього ж року супроводжував королевича Казимира під час походу до Угорщини[8]. Неодноразово виконував дипломатичні місії. 1473 року разом із надвірним маршалком Павлом Ясенським був послом до імператора Фрідріха III[9] для підтвердження на чеському троні Владислава II Ягеллончика. Тоді ж вони їздили до Баварії домовлятися з Людвігом IX про умови шлюбу Ядвіги Ягеллонки та Георга Багатого[10].
Займав уряди секретаря великого коронного (1473–1476)[4], підканцлера (1476–1479)[11] та канцлера коронного (1479–1482)[12].
9 жовтня 1479 року на з'їзді у Новому Корчині канцлер був присутнім під час того, як великий магістр Тевтонського ордену Мартін Трухзес фон Ветцгаузен склав присягу вірності королю Казимиру Ягеллончику[13].
Помер між 31 травня і 2 липня 1482 року[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
- ↑ Józef Sołtykowicz, O stanie Akademii Krakowskiey od założenia jey w roku 1347, aż do terażnieyszego czasu, Krótki wyklad Historyczny, Krakow, 1810, ss. 47, 595.
- ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 398.
- ↑ а б в Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 145.
- ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, ss. 398—399.
- ↑ Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 79.
- ↑ Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 80.
- ↑ Kurozwęcki Stanisław. Encyklopedia PWN.
- ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. : powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 1-10 / i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza./T. 5. : [K-Kyk], Lipsk, 1840, s. 463.
- ↑ Wesele w Landshut. Nieszczęśliwa polska królewna i Niemiec, który ją porzucił. DoRzeczy.pl.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 107.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 53.
- ↑ Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 78.
- ↑ Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 93.
Література[ред. | ред. код]
- Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 397—400.
| ||||||||
|
