Ян Тарновський (примас)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарновський.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ян Тарновський.
Не плутати з Ян Тарновський (львівський архієпископ).
Ян Тарновський (примас)
пол. Jan Tarnowski
Герб
Герб
Познанський єпископ
1598 — 1600
Конфесія: католицтво
Церква: римо-католицька церква
Попередник: Лукаш Косцелецький
Наступник: Вавжинець Гослицький
Куявсько-Поморський єпископ
1600 — 1603
Попередник: Єронім Роздражевський[pl]
Наступник: Пйотр Тиліцький
Архієпископ Ґнєзненський
Примас Польщі
1603 — 1605
Попередник: Станіслав Карнковський[pl]
Наступник: Бернард Мацейовський
 
Діяльність: дипломат, католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 1550
Смерть: 1605
Лович, Республіка Польща
Династія: Тарновські гербу Роля
Батько: Пйотр Тарновський
Посада: канонік влоцлавський, краківський; пробст влоцлавський, крушвицький, краківський, ленчицький; королівський секретар, регент, коронний референдар і підканцлер

CMNS: Ян Тарновський у Вікісховищі

Ян Тарновський гербу Роля (нар. 1550 чи 4 січня 1552, Тарново — пом. 14 вересня 1604/1605, Лович) — польський римо-католицький і державний діяч; секретар королівський, референдар великий коронний (1581—1591), підканцлер коронний (1591—1598); єпископ познанський (1598—1600), куявсько-поморський (1600—1603), архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі та Литви (1603—1605).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Ян, за різними даними, 1550 року[1][2] чи 4 січня 1552 року[3], у Тарново в сім'ї хорунжого познанського (1580–1582) Пйотра Тарновського та Анни з Рокшицьких.

Спочатку здобув домашню освіту, 1564 року був відправлений до єзуїтського колегіуму у Відні, звідки виїхав на навчання до Італії[1].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Ян Тарновський, завдяки рекомендації Станіслава Карнковського[pl], посідав ряд державних посад: королівського секретаря, регента[4], референдаря коронного (1581—1591)[5], підканцлера коронного (1591—1598)[6]. Супроводжував короля у поїздці до Швеції 1592 року, коли Сигізмунд III мав після смерті свого батька посісти шведський трон[7].

Церковна кар'єра[ред. | ред. код]

Церковна кар'єра Яна Тарновського спочатку була пов'язана з двором Куявсько-Поморського єпископа Станіслава Карнковського, завдяки якому отримав посаду місцевого каноніка, а 1579 року став пробстом влоцлавським і крушвицьким. Був також краківським каноніком (1580) і пробстом (1589), пробстом ленчицьким (1589)[1].

Завдяки зусиллям короля, 1590 року примас Карнковський призначив Тарновського своїм коад'ютором з правом спадкоємності. Проте Святий Престол виступив проти. Наступні шість років духовна кар'єра Тарновського завмерла, а перелом відбувся лише 1597 року, коли він був преконізований на Познанського єпископа. Вступити на посаду він зміг лише в січні наступного року. Під час свого єпископства у Познані він опікувався відновленням катедри в Острові Тумському та розширенням місцевого єпископського палацу[1][4][7].

1600 року Тарновський став Куявсько-Поморським єпископом, що призвело до його відходу від державних справ. Управляючи Куявсько-Поморською дієцезією, він прибудував каплицю Пресвятої Діви Марії до місцевого катедрального костелу у Влоцлавеку[1].

Після смерті примаса Карнковського, за підтримки короля Сигізмунда ІІІ, Ґнєзненська капітула 30 жовтня 1603 року обрала Яна Тарновського архієпископом. 29 березня 1604 року він отримав папську конфірмацію, а 5 червня провів інгрес[1].

Ян Тарновський, як найближчий сподвижник першого Вази на польському троні, підтримував Сигізмунда III у прагненні зміцнити королівську владу. Завдяки одруженню монарха з Анною Австрійською він сподівався на тісніші стосунки з Габсбургами[1], хоча спочатку не підтримував цей шлюб[8]. Примас, підтримуючи короля, виступав проти політики канцлера Яна Замойського[1].

У своєму заповіті він передав Ґнєзненському собору 400 дукатів на золоту чашу та інші літургійні речі, Ловицькій колегіаті та іншим костелам — літургійне вбрання та необхідний матеріал для його виготовлення[1]. Помер Ян Тарновський 14 вересня 1604[9][1] чи 1605[3][2][7] року у резиденції архієпископа в Ловичі[10], похований у місцевому колегіальному костелі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Jan Tarnowski. Prymas Polski. Процитовано 08.07.2022.
  2. ↑ а б Tarnowski Jan. Encyklopedia PWN. Процитовано 08.07.2022.
  3. ↑ а б Archbishop Jan Tarnowski. Catholic hierarchy. Процитовано 08.07.2022.
  4. ↑ а б Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza: T. 9, Lipsk, 1842, s. 50.
  5. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 136.
  6. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 110.
  7. ↑ а б в Jerzy Łobos (2014). Poczet Prymasów Polskich (1417–2014) (PDF). Katolickie Stowarzyszenie "Civitas Christiana" Oddział Okręgowy w Lublinie. Процитовано 08.07.2022.
  8. ↑ Konstancja Austriaczka (królowa Polski 1605-1631). TwojaHistoria.pl. Encyklopedia. Процитовано 08.07.2022.
  9. ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza: T. 9, Lipsk, 1842, s. 51.
  10. ↑ Ks. Jan Korytowski: Dzieje prymasów Polski. Poznań 2005, tom XIII, s. 31.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Примаси Польщі
Миколай Тромба (1417–1422) • Войцех Ястшембець (1423–1436) • Вінцентій Кот (1436–1448) • Владислав Опоровський (1449–1453) • Ян Спровський (1453–1464) • Ян Ґрущиньський (1464–1473) • Якуб з Сенна (1474–1480) • Збіґнєв Олешніцький (1481–1493) • Фридерик Ягеллончик (1493–1503) • Анджей Боришевський (1503–1510) • Ян Ласький (1510–1531) • Мацей Джевіцький (1531–1535) • Анджей Кшицький (1535–1537) • Ян Латальський (1537–1540) • Пйотр Ґамрат (1541–1545) • Миколай Дзежґовський (1545–1559) • Ян Пшерембський (1559–1562) • Якуб Уханський (1562–1581) • Станіслав Карнковський (1581–1603) • Ян Тарновський (1603–1605) • Бернард Мацейовський (1605–1608) • Войцех Барановський (1608–1615) • Лаврентій Гембицький (1616–1624) • Генрик Фірлей (1624–1626) • Ян Венжик (1627–1638) • Ян Ліпський (1638–1641) • Мацей Лубенський (1641–1652) • Анджей Лещинський (1653–1658) • Вацлав Лещинський (1659–1666) • Миколай Пражмовський (1666–1673) • Казимир Флоріан Чарторийський (1673–1674) • Анджей Ольшовський (1674–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1687–1705) • Станіслав Шембек (1706–1721) • Теодор Потоцький (1723–1738) • Кшиштоф Антоній Шембек (1739–1748) • Адам Ігнацій Коморовський (1749–1759) • Владислав Лубенський (1759–1767) • Габріель Подоський (1767–1777) • Антоній Казимир Островський (1777–1784) • Міхал Єжи Понятовський (1785–1794) • Ігнацій Красицький (1795–1801) • Ігнацій Рачинський (1807–1818) • Тимотеуш Ґоженський (1821–1825) • Теофіл Волицький (1828–1829) • Марцін Дунін (1831–1842) • Леон Прилуцький (1845–1865) • Мечислав Ледуховський (1866–1886) • Юліус Діндер (1886–1890) • Флоріан Стаблевський (1891–1906) • Едвард Ліковський (1914–1915) • Едмунд Дальбор (1915–1926) • Август Глонд (1926–1948) • Стефан Вишинський (1948–1981) • Юзеф Глемп (1981–2009) • Генрик Мушинський (2009–2010) • Юзеф Ковальчик (2010–2014) • Войцех Поляк (від 2014)
Примаси
Королівства Польського
Примаси
Галичини і Володимирії
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Тарновський_(примас)&oldid=39032924