Звартноц (храм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кафедральний собор і церкви Ечміадзину та археологічний пам'ятник Звартноцa
Світова спадщина ЮНЕСКО
Zvartnots img 6965.jpg
Країна Вірменія Вірменія
Тип культурний
Критерії ІІ, ІІІ
Ідентифікатор 1011—003
Регіонb область Армавір

Історія реєстрації

Зареєстроване: 2000
24-а сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Координати: 40°09′34″ пн. ш. 44°20′11″ сх. д. / 40.1597139° пн. ш. 44.3365750° сх. д. / 40.1597139; 44.3365750

Звартноц (вірм. Զվարթնոց, храм дбаючих Сил, храм Небесних Ангелів) — найбільший храм ранньосередньовічної вірменської архітектури, розташований поблизу Єревана та Вагаршапата (Ечміадзіна).

Згідно з вірменським істориком Себеосом, побудований за католікоса Нерсеса III Будівельника (641/642-661/662 рр..), який планував перенести свою резиденцію з Двіну до Вагаршапату. Нерсесові III також приписують будівництво споруд в Двіні та Хор-Вірапі й церкви, що схожа на Звартноц в його рідному селі Ішхан в області Тайк. На церемонії освячення колосального храму був присутній візантійський імператор Констант II, який забажав побудувати такий самий храм в Константинополі. У X ст. храм через слабкість вузлів опор другого ярусу обвалився під час землетрусу.

Вплив Звартноца очевидний на пам'ятниках 2-ї половини VII ст. (храми в Аручі, Зораворі, Таліні, Егварді; церкви Спасителя і Вівчарна в Ані, X—XI ст. ; церкви в монастирях Хцконк та Мармашені). Звартноц копіюють храми в Бана і Гагікашен в Ані.

Руїни Звартноца відкриті розкопками 19011907 рр. Дотепер майже цілком реконструйований перший ярус. Храм, з реконструкції Т. Тораманяна, являв собою круглу триярусну купольну споруду (діаметр нижнього ярусу 35,75 м). У коло підстави вписаний хрест, три крила якого утворені по півколу 6 колонами, а східне крило — апсида — було глухою стіною, яку покривали мозаїки і фрески. У вівтарної апсиди — високе підвищення, з одного боку — амвон, попереду — хрестильна купіль. Ззаду до апсиди приєднувалось квадратне приміщення, мабуть, ризниця, з якої піднімалися сходами в коридор, що йшов по верху першого ярусу.

Фасади храму були прикрашені аркатурою, різьбою, рельєфними плитами з орнаментами і гронами гранату і винограду. Колони Звартноцу увінчані масивними капітелями із зображеннями хрестів, орлів, донаторів храму. На південному заході від храму — руїни патріаршого палацу, житлових приміщень Нерсеса III, винодавильні.

У 2000 руїни храму й археологічна територія навколо нього включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Торос Тораманян. «Звартноц». Єреван, видання «Советакан грох» 1978 р. (вірменською мовою).
  • Н. М. Токарский. «Архитектура Армении IV — XIV веков». Ереван, изд. «Армгосиздат» 1961 г.
  • Тиран Марутян. «Архитектурные Памятники». Ереван, изд. «Хорурдаин грох» 1989 г.
  • Gombos, Károly (1974). Armenia: Landscape and Architecture. New York: International Publications Service. ISBN 963-13-4605-6. 
  • Maranci, Christina (2001). Medieval Armenian Architecture: Constructions of Race and Nation. Louvain: Peeters Publishers. ISBN 90-429-0939-0. 

Посилання[ред.ред. код]