Звартноц (храм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кафедральний собор і церкви Ечміадзину та археологічний пам'ятник Звартноцa
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Zvartnots img 6965.jpg
Країна Вірменія Вірменія
Тип культурний
Критерії ІІ, ІІІ
Ідентифікатор 1011—003
Регіонb область Армавір

Історія реєстрації

Зареєстроване: 2000
24-а сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Координати: 40°09′34″ пн. ш. 44°20′11″ сх. д. / 40.1597139° пн. ш. 44.3365750° сх. д. / 40.1597139; 44.3365750

Звартноц (вірм. Զվարթնոց, храм дбаючих Сил, храм Небесних Ангелів) — найбільший храм ранньосередньовічної вірменської архітектури, розташований поблизу Єревана та Вагаршапата (Ечміадзіна).

Згідно з вірменським істориком Себеосом, побудований за католікоса Нерсеса III Будівельника (641/642-661/662 рр..), який планував перенести свою резиденцію з Двіну до Вагаршапату. Нерсесові III також приписують будівництво споруд в Двіні та Хор-Вірапі й церкви, що схожа на Звартноц в його рідному селі Ішхан в області Тайк. На церемонії освячення колосального храму був присутній візантійський імператор Констант II, який забажав побудувати такий самий храм в Константинополі. У X ст. храм через слабкість вузлів опор другого ярусу обвалився під час землетрусу.

Вплив Звартноца очевидний на пам'ятниках 2-ї половини VII ст. (храми в Аручі, Зораворі, Таліні, Егварді; церкви Спасителя і Вівчарна в Ані, X—XI ст. ; церкви в монастирях Хцконк та Мармашені). Звартноц копіюють храми в Бана і Гагікашен в Ані.

Руїни Звартноца відкриті розкопками 19011907 рр. Дотепер майже цілком реконструйований перший ярус. Храм, з реконструкції Т. Тораманяна, являв собою круглу триярусну купольну споруду (діаметр нижнього ярусу 35,75 м). У коло підстави вписаний хрест, три крила якого утворені по півколу 6 колонами, а східне крило — апсида — було глухою стіною, яку покривали мозаїки і фрески. У вівтарної апсиди — високе підвищення, з одного боку — амвон, попереду — хрестильна купіль. Ззаду до апсиди приєднувалось квадратне приміщення, мабуть, ризниця, з якої піднімалися сходами в коридор, що йшов по верху першого ярусу.

Фасади храму були прикрашені аркатурою, різьбою, рельєфними плитами з орнаментами і гронами гранату і винограду. Колони Звартноцу увінчані масивними капітелями із зображеннями хрестів, орлів, донаторів храму. На південному заході від храму — руїни патріаршого палацу, житлових приміщень Нерсеса III, винодавильні.

У 2000 руїни храму й археологічна територія навколо нього включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Торос Тораманян. «Звартноц». Єреван, видання «Советакан грох» 1978 р. (вірменською мовою).
  • Н. М. Токарский. «Архитектура Армении IV — XIV веков». Ереван, изд. «Армгосиздат» 1961 г.
  • Тиран Марутян. «Архитектурные Памятники». Ереван, изд. «Хорурдаин грох» 1989 г.
  • Gombos, Károly (1974). Armenia: Landscape and Architecture. New York: International Publications Service. ISBN 963-13-4605-6. 
  • Maranci, Christina (2001). Medieval Armenian Architecture: Constructions of Race and Nation. Louvain: Peeters Publishers. ISBN 90-429-0939-0. 

Посилання[ред.ред. код]