Кельнський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Kdom.jpg

Кельнський собор (нім. Kölner Dom, офіційно Hohe Domkirche St. Peter und Maria) — римо-католицька церква в Кельні, Німеччина. Тут знаходиться осідок архиєпископа Кельнського (в цей час кардинал Йоахим Мейснер), і парафія підпорядковуєтся адміністрації Кельнської архидієцезії. Він відомий як пам'ятник християнства та Німецького католицизму зокрема, готичної архітектури і тривалої віри, і стійкості людей міста в якому він стоїть. Він присвячений Святому Петру і Пресвятій Діві Марії. У ньому теж зберігаються мощі Трьох Царів та Святої Ірмґардіс. Собор входить до Світової спадщини, один з найвідоміших архітектурних пам’ятників у Німеччині, та найзнаменитіша пам’ятка Кельна, яку UNESCO описує як «виняткова робота людського творчого генія».[1]

Спорудження Кельнського собору почалось в 1248 році і зайняло, з перервами до закінчення в 1880 році, – більш ніж 600 років. Він завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту.[2] Собор один з найбільших у світ церков і найбільша готична церква у Північній Європі. Протягом чотирьох років, 1880-84, він був найвищою спорудою у світі поки не збудували Монумент Вашингтона. Він має другий за висотою церковний шпиль, який перевершив тільки шпиль Ульмського собору, що був завершений на 10 років пізніше в 1890 р. Через свої величезні дві вежі, він також має найбільший фасад за будь-яку церкву у світі.

Цифри і факти[ред.ред. код]

Meyers b9 s0945b.jpg
Meyers b9 s0945c.jpg
Загальна довжина (зовні) 144,58 м
Загальна ширина (зовні) 86,25 м
Ширина фасаду поперечного нефа 39,95 м
Внутрішня ширина подовженого нефа 45,19 м
Ширина західного фасаду 61,54 м
Висота північної вежі 157,38 м
Висота південної вежі 157,31 м
Ступеней аж шпиля 509 (97,25 м = 152,5 м над рівнем моря)
Дзвонів 11 (8 дзвонів південної вежі, 3 - у центральній вежі (на гребені даху)),

найбільший дзвін — «Decke Pitter»

Висота фасаду поперечного нефа 157,31 м
Висота центральної вежі (на гребені даху) 109,00 м
Висота коника даху 61,10 м
Внутрішня висота середнього нефа 43,35 м
Внутрішня висота бокових нефів 19,80 м
Площа собору, приблизно 7 914 м²
Площа вікон, приблизно 10 000 м²
Площа даху, приблизно 12 000 м²
Територія навколо собору, без лісів 407  м²
Найбільша площа західного фасаду 7 000 м²
Маса використаного каменю, приблизно 300.000 т
Щорічно витрачається на утримання 10 млн. €
Адреса Domkloster 4, 50667 Köln

Легенди Кельнського собору[ред.ред. код]

  • Архітектор собору Ґерхард, не в силах виконати креслення майбутнього собору, вирішив запросити на допомогу диявола. Сатана тут же з'явився і запропонував обмін: архітектор отримує довгоочікувані креслення, але натомість віддає свою душу. Операцію треба було зробити після перших криків півнів. Архітектор був у безвихідному становищі і погодився. Але розмову підслухала дружина архітектора і вирішила вберегти душу свого чоловіка і дістати креслення будівлі. Вона встала рано вранці й прокукурікала замість півня. Диявол негайно з'явився, передав заповітні креслення. Обман потім розкрився, але було вже пізно.
  • Існує продовження першої легенди: коли диявол дізнався про обман, він сказав: «Та настане кінець світу з останнім каменем на цьому соборі!». З тих пір собор не перестають будувати і добудовувати: закінчиться будівництво - настане Апокаліпсис, обіцяний дияволом.
  • Місто Кельн буде стояти і процвітати до тих пір, поки будуватиметься Кельнський собор.
  • Під час Другої світової війни, коли бомбардуваннями союзників був знищений практично весь Кельн, не постраждав тільки Кельнський собор. За негласною змовою льотчиків, собор берегли як географічний орієнтир.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Wolfgang Hartmann: „Historische Wahrheit – Künstlerische Weihe“ – Der historische Festzug zur Einweihung des Kölner Domes 1880 und die Wandbilder im Gürzenich. In: Wallraf-Richartz-Jahrbuch, Bd. XLI, Köln 1980, S. 223–244.
  • Wolf Schneider: Der Kölner Dom – Wie die Deutschen zu ihrem Weltwunder kamen. Hamburg 1991, ISBN 3-570-09259-3.
  • Franz Johann Joseph Bock: Der Kunst- und Reliquienschatz des Kölner Doms. Hrsg. von dem Vorstande des christlichen Kunst-Vereins zu Köln, Köln 1870.
  • Hugo Borger (Hrsg.): Der Kölner Dom im Jahrhundert seiner Vollendung. Katalog zur Ausstellung der Historischen Museen in der Josef-Haubrich-Kunsthalle Köln vom 16. Oktober 1980 bis 11. Januar 1981. 3 Bde. Köln 1980.
  • Joachim M. Plotzek: Zur Geschichte der Kölner Dombibliothek. In: Glaube und Wissen im Mittelalter. Katalogbuch zur Ausstellung. München 1998, S. 15–64. dombibliothek-koeln.de.
  • Goswin Frenken: Die Kölner Domschule im Mittelalter. In: Veröffentlichungen des Kölnischen Geschichtsvereins 5. Köln 1930, S. 235–256 ceec.uni-koeln.de.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]