Колофон

Колофон (грец. Κολοφών) — давньогрецький іонічний поліс в Лідії, Мала Азія, на південний захід від Ефесу. Одне з семи міст, що називали себе батьківщиною Гомера. Руїни Колофону булли відкриті 1887 року Шухгардтом між Трачі та Деірмендерессі.

Історія

Місто було засноване на невеликій річці Галес, на відстані близько 3 км від Каїстрської затоки. Колофон мав храм Аполлона із оракулом у містечку Кларос, також славився флотом і власною кіннотою. звідси походить грецька приказка грец. Κολοφω̃να ἐπιτιθέναι — взяти Колофон у допомогу, тобто успішно завершити справу.

Проте місто неодноразово спустошувалось. Спочатку лідійським царем Гігесом, потім персами під час Пелопоннеської війни, і востаннє Лісімахом, який перевів мешканців міста у гавань Нотіон. Відтак сам Колофон пізніше іменувався Нотіоном, і залишаючись потужним полісом користувався у римлян певними пільгами щодо оподаткування.

Колофон здавна славився своєю смолою, яка отримала від його імені свою назву — каніфоль.

Відомі колофонці

• Ксенофан — давньогрецький мандрівний поет і філософ.
• Мімнерм — давньогрецький лірик і флейтист.
• Гермесіанакт — давньогрецький поет.
• Нікандр — давньогрецький поет.
• Апеллес — грецький маляр, художник.

Джерела

• Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона
• Реальный словарь классических древностей