Халкіда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Халкіда
Χαλκίδα
Набережна Халкіди
Набережна Халкіди
Халкіда (Греція)
Халкіда
Халкіда
Координати: 38°28′ пн. ш. 23°36′ сх. д. / 38.467° пн. ш. 23.600° сх. д. / 38.467; 23.600
Країна Греція
Децентр. адміністрація Адміністрація Фессалії і Континентальної Греції
Периферія Центральна Греція
Периф. одиниця Евбея
Колишні адмін. одиниці
 - Регіон Центральна Греція
 - Ном Евбея
Розташування на мапі ному 
Dimos Chalkideon.png
Уряд
 - мер Афанасій Земпіліс
Площа
 - Повна 30,8 км²
Найбільша висота 5 м 
Найменша висота 0 м 
Населення (2001[1])
 - Усього 53 584
Часовий пояс EET/EEST (UTC+2/3)
Поштовий код 341 00
Телефонний код(и) 22210
Авто ΧΑ
Веб-сайт: www.chalkida.gr
Запит «Негропонте» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Халкіда (грец. Χαλκίδα), або Халкіс (за катаревусою) — грецьке місто, столиця нома Евбея, у давнину — незалежне місто-держава. Розташований на узбережжі протоки Евріна, що відділяє Евбею та Беотію.

Історія[ред.ред. код]

Раннє піднесення[ред.ред. код]

Перше поселення на місці Халкіди виникло приблизно у 3000 році до н. е. Існувало місто і за мікенських часів. Цар Халкідеон і його евбейські піддані згадуються і в «Іліаді». Однак справжній розквіт Халкіди припадає на IX—VIII століття до н. е. Зручне розташування на перехресті морських шляхів, що з'єднували Балканську Грецію з островами Егеїди і Анатолією, родюча земля Евбеї, поклади заліза і міді (саму назву «Халкіс» пов'язують зі грец. χαλκóς — мідь) швидко перетворили її на одну з провідних грецьких держав. Халкіда одна з перших почала карбувати власну монету, запровадивши в своїх володіннях єдину систему мір — так звані «евбейські міри».

Про царську владу в Халкіді повідомлень не залишилося, що може свідчити про її дуже раннє скасування. Принаймні з початку VIII століття до н. е. всю владу зосередили в своїх руках представники аристократії — так званих гіппоботів (у перекладі — «годувальників коней»). Із знаті формувалася кіннота — головна ударна сила халкідського війська. Аристократи твердо стояли на сторожі своїх привілеїв і встановленого ними державного устрою. Солон, за словами Плутарха, щоправда, згадував про обрання евбейцями есимнетом Тіннонда, але невідомо чи йдеться у нього про Халкіду чи мова про інше евбейське місто.

Гіппоботи отримували левову частину доходів від посередницької торгівлі (отримавши за це навіть епітет «жирних»). Власне, лише їм було під силу споряджати кораблі у далекі експедиції. Халкіда однією з перших в Греції почала створювати власні колонії. Найдавнішими з них можна вважати Посейдонію (Аль-Міну) у Сирії і Пітекуси в Італії, що були «виведені» приблизно у другій чверті VIII століття до н. е. У 750 р. до н. е. були засновані Куми, через кілька років — Занкла і Регій, у 735 р. до н. е. — Наксос (біля сучасної Таорміни), у 728 р. до н. е. — Леонтіни і Катана. Швидше за все, саме за посередництвом халкідян населення Італії запозичило й пристосувало до своїх потреб абетку. У Халкідиці містяни заснувалі біля тридцяти колоній, внаслідок чого півострів власне і отримав таку назву.

Колонії Халкіди[ред.ред. код]

Конфлікти і занепад[ред.ред. код]

Боротьба за доходи від торгівлі, доступ до покладів заліза і міді, землі на самій Евбеї призвела до конфлікту Халкіди із найближчим сусідом і колишнім партнером Еретрією. Приводом для війни стала суперечка за Лелантську рівнину, внаслідок чого і сама війна отримала назву Лелантської війни (720 — 660 роки до н. е.). Війна складалася із окремих сутичок і кампаній, і до неї було поступово втягнуто більшість впливових грецьких міст. Халкідянам вдалося заручитися підтримкою Коринфа (в якого був власний конфлікт з Еретрією щодо Коркири), власних колоній у Халкідиці, Самоса, Еріфр і врешті-решт фессалійців, чия допомога врешті-решт і забезпечила формальну перемогу Халкіді. Лелантська рівнина дісталася їй, проте держава вийшла з війни настільки виснаженою, що швидко втратила вплив у грецькому світі, поступившись роллю гегемона власному союзнику — Коринфу.

Загострюються і внутрішні протиріччя, скориставшись невдоволенням владою гіппоботів, владу захоплює тиран Антилеонт. Втім, влада його була недовгою, гору спочатку беруть прихильники демократії, потім тиранію встановлює Фокс та врешті-решт до влади повертаються ті ж самі гіппоботи — в Халкіді утверджується режим олігархії.

Халкідська драхма, 338308 роки до н. е.

Наприкінці VI столітті до н. е. халкідяни в союзі зі спартанцями і беотійцями розпочали військові дії проти Афін, але були розбиті. Афіняни десантувалися на Евбеї і відняли злощасну Лелантську рівнину, роздавши її землі власним колоністам (клерухам). З початком воєн з Персією, щоправда, клерухи повернулися додому, і відносини між двома державами налагодилися. З кінця VI до середини IV століття до н. е. (з перервою під час Пелопоннеської війни 431—404 роки) Халкіда перебувала у сфері впливу Афін. Після перемоги фіванців під Левктрами — приєднується до переможців, потім повертається до союзу з Афінамі і врешті-решт переорієнтовується на Македонію. Тиран Халкіди Калліас навіть сподівався за підтримки Філіппа II Македонського об'єднати під своєю владою всю Евбею. Лише після провалу цих планів Халкіда приєднується до антимакедонської коаліції.

З 338 до н. е. — під владою Македонії, її царі використували фортецю Халкіди як базу під час військових операцій у Середній Греції. З цією ж метою у 192 до н. е. її захопив Антіох III. Після 168 до н. е. — Халкіда опинилася під контролем Риму. У 146 до н. е. за участь в антиримському повстанні місто було розграбоване, укріплення зриті, але згодом відновлені. З Халкіди висаджувався у Греції Мітрідат VI Евпатор, проте на цей раз повернення римлян принесло Халкіді спокій і навіть процвітання — в якості провінційного містечка великої імперії.

Середньовіччя і Новий час[ред.ред. код]

Негропонте (Халкіда) на венеційській мапі 1597 року
Халкідська бухта у 1830, акварель Людвига Кельнбергера

У VI ст.Фортецю Халкіди відновили і розбудували візантійці. У 1157 р. місто пограбували нормани. У 1204 році, після захоплення Константинополя хрестоносцями, Халкіду, яку завойовники офіційно називали на свій лад Негропонте (з італійської перекладається як «чорний міст»), а після переселення до нього сотень італійських рицарів напівжартома — città de' Lombardi, серед інших володінь віддали Боніфацію Монферратському — новоспеченому королю Фессалонікійському, а той віддав його як феод фламандцю Жаку д'Авену. Той навіть встиг укріпити халкідські мури, але наступного року помер. Евбею поділили між трьома веронськими баронами, один з яких — Равано делла Карчері згодом об'єднав острів під своєю владою і уклав в 1209 році угоду з Венецією, за якою Евбея (під іменем «Синьйорії Негропонте» (італ. Signoria di Negroponte)) і сама Халкіда були передані під венеційську владу.

У 1470 році після важкої кількорічної облоги Халкіду здобули османи, під владою яких місто перебувало до 1833 року, допоки не було приєднане до незалежної Греції після подій грецької національно-визвольної війни 1821—1829 років.

Населення[ред.ред. код]

Рік Місто Муніципалітет
1981 44,847
1991 51,646 60,646
2001 53,584 92.909

Персоналії[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Rose des vents Неа-Артакі Rose des vents
Евріп N Ліанті
W    Халкіда    E
S
Південно-Евбейська затока