Еретрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еретрія
Ερέτρια
Еретрія (Греція)
Еретрія
Еретрія
Координати: 38°24′ пн. ш. 23°48′ сх. д. / 38.400° пн. ш. 23.800° сх. д. / 38.400; 23.800
Країна Греція
Децентр. адміністрація Адміністрація Фессалії і Континентальної Греції
Периферія Центральна Греція
Периф. одиниця Евбея
Колишні адмін. одиниці
 - Регіон Центральна Греція
 - Ном Евбея
Розташування на мапі ному 
Dimos Eretrias.png
Висота над р.м. 8 м 
Населення (2001[1])
 - Усього 5969
Часовий пояс EET/EEST (UTC+2/3)
Поштовий код 340 08
Телефонний код(и) 22290
Авто ΧΑ

Еретрія (грец. Ερέτρια) — грецьке містечко, яке адміністративно відноситься до ному Евбея, у давнину — незалежне місто-держава. Розташований на узбережжі протоки Евріна, що відділяє Евбею та Беотію.

Історія[ред.ред. код]

«Місто гребців»[ред.ред. код]

Перше поселення, яке можна вважати попередником Еретрії, виникло приблизно у 3000 році до н. е. — посеред родючою долини поруч із нинішнім містом. Згодом, щоправда, поселенцям довелося перебратися на пагорб, де в подальшому знаходився міський акрополь. За мікенських часів поселення було вже доволі значним. Згадується Еретрія і в «Іліаді». Зазвичай її назва вивидиться з грец. ἐρέτης — гребець, що свідчить про те, що принаймні з гомерівських часів мешканці міста займалися мореплавством.

Біля 825 року до н. е внаслідок великої пожежі еретрійці змушені були залишити свої домівки і перенести місто трохи ближче до виходу з Евбейської затоки. Місто швидко розростається і переживає справжній розквіт. Зручне розташування на перехресті морських шляхів, що з'єднували Балканську Грецію з островами Егеїди і Анатолією, родюча земля Евбеї, близькість до покладів міді і заліза швидко перетворили Еретрію на одну з провідних держав тогочасної Еллади. До свої евбейських володінь вона додає острови Андрос, Тенос , Кея і землі у Беотії. Місто одним з перших почало карбувати власну монету, запровадило на своїй території єдину систему мір — так звані «евбейські міри».

Гектор на колісниці, аттичний чорнофігурний лекіф, знайдений в Еретрії, 490 р. до н. е., Лувр

Про царську владу в Еретрії повідомлень не залишилося, що може свідчити про її дуже раннє скасування. Принаймні з початку VIII століття до н. е. всю владу в місті зосередили в своїх руках представники місцевої аристократії — так званих «вершників» (грец. ἱππεύς). Страбон стверджує, що місцеве військо нараховувало 300 кіннотників і 60 колісниць, спорядити які в тодішніх умовах було під силу лише представникам родової знаті. Про певну внутрішню нестабільність може свідчити повідомлення Плутарха, який вклав в уста Солону слова про те, що евбейці обрали собі есимнетом Тіннонда, але невідомо чи йдеться в цьому випадку про Еретрію.

Боротьба за першість[ред.ред. код]

Еретрія однією з перших в Греції почала створювати власні колонії. Найдавнішими з них можна Пітекуси в Італії, що були «виведені» спільно з халкідянами приблизно у другій чверті VIII століття до н. е. Вірогідно, еретрійці брали участь і в заснуванні Посейдонії (Аль-Міни) у Сирії. Окремо від халкідян була заснована колонія на Керкирі, однак звідти переселенців у 730 р. до н. е. витіснили коринфяни. Приймати додому колоністів метрополія відмовилася, тому вони розселилися в Оріку і АбантидіІллірії) та Метоні у Халкідіці. В тому ж році еретрійці заснували Менду. Однак це призвело до конфлікту з давнім партнером — Халкідою.

У Лелантській війні Еретрії довелося воювати і з Халкідою, і з Коринфом одночасно. І хоча саму Еретрію підтримали її власні колонії, Мілет, Мегари, Егіна і Аргос, хід війни загалом складався не на її користь. Супротивникам вдалося виснажити еретрійців у дрібних сутичках, зруйнувати їхні опорні пункти на Андросі і на самій Лелантській рівнині і врешті решт завдати рішучого удару на їхній же території. Зазнавши загальної поразки, Еретрія втратила свої володіння у Беотії і на Кікладах, найродючіші землі на Евбеї і поступилася лідерством в Егеїді своєму союзнику Мілету. Щоправда, на відміну від переможців-халкідян еретрійці продовжували активну колонізаційну політику, зосередившись насамперед на фракійському узбережжі.

Фігурний арибал з Еретрії, 510—500 рр. до н. е., Лувр

Загостренням внутрішніх протиріч і посиленням конкуренції між представниками аристократії скористався Діагор, який невдовзі після Лелантської війни встановив в Еретрії тиранію. Пізніше влада в місті перйшла до прихильників поміркованої демократії. Наприкінці VI ст.. до н .е. Еретрія зближується з Афінами. Цьому сприяла етнічна спорідненість, близькість політичних режимів і спільна ворожнеча з Халкідою.

Руйнування і відновлення[ред.ред. код]

Під час Іонійського повстання (500 — 494 рр. до н. е. лише еретрійці і афіняни надали допомогу одноплемінникам. За це перські полководці Датіс і Артаферн у 490 р. до н. е. повністю зруйнували місто і продали його мешканців у рабство. Ті з мешканців, яким пощастило уникнути цієї страшної долі, втекли до Афін.

Невдовзі Еретрію відновлили і відбудували. 600 еретрійських гоплітів брали участь у битві при Платеях. Місто приєднується до Делоського союзу. Проте у 446 р. до н. е. разом з іншими евбейськими громадами повстає проти афінської гегемонії. Придушення постання повернуло Еретрію до лав союзників Афін, але невдоволення продовжувало жевріти. Після перемоги спартанців у битві під Еретрією (414 р. до н. е.), евбейці приєдналися до переможців. Через чотири роки острів повернувся під контроль Афін, які розглядали його як «ближчу житницю». У 349 р. до н. е. еретрійці здобувають незалежність, у 343 р. до н. е. потрапляють під контроль Македонії, у 341-338 рр. до н. е. востаннє перебувають під владою Афін. Після поразки під Херонеєю місто остаточно опиняється під македонською владою.

За елліністичних часів Еретрія  була більше відома як батьківщина філософа Менедема, який заснував тут свою філософську школу.

У 198 р. до н. е. місто захоплюють і грабують римляни. З 146 р. до н. е. Еретрія перебуває у складі римської провінції Македонії. У 87 р. до н. е., під час війни з Митрідатом римляни остаточно руйнують місто.

У 1824 року в період грецької війни за незалежність на місці древньої Еретрії засновано містечко, куди переселилась частина мешканців острова Псара. Проте невдовзі через епідемію малярії селище майже спорожніло.

Відновлюється поселення лише після приєднання Евбеї до Грецької республіки (1833). У 18901894 роках американські археологи здійснювали на місці стародавньої Еретрії розкопки і знайшли античний театр. Нині Еретрія — доволі популярний курорт на узбережжі Евбеї.

Населення[ред.ред. код]

Рік Місто Муніципалітет
1981 3,711 -
1991 3,022 4,987
2001 3,156 5,969

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]