Колумбретес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Острови Колумбретес (ісп. Islas Columbretes) — група невеликих населених островів вулканічного походження у західній частині Середземного моря за 40 км від Кастельон-де-ла-Плана на материковому узбережжі Іспанії. Архіпелаг входить до складу іспанської автономної області Валенсія. Сумарна площа островів становить лише 19 га. З 1980 року архіпелаг оголошено національним парком з метою захисту місць гніздування морських птахів. Окрім островів, національній парк включає понад 4000 га довколишнього моря.

Географічні координати: 39°55′ пн. ш. 0°40′ сх. д. / 39.917° пн. ш. 0.667° сх. д. / 39.917; 0.667.Координати: 39°55′ пн. ш. 0°40′ сх. д. / 39.917° пн. ш. 0.667° сх. д. / 39.917; 0.667

Архіпелаг складається з чотирьох груп островів: Колумбрете-Гранде (Columbrete Grande), Феррера (Ferrera), Форадада (Foradada) і Караллот (Carallot). Архіпелаг оточують численні рифи і мілини, які дуже утруднюють судноплавство.

Найбільший за розміром острів, Ілья-Гросса (L’illa Grossa), має форму незамкнутого півмісяця і є напівзатопленим кратером давнього вулкану. Зараз на ньому немає ніяких будівель окрім побудованого у XIX ст. маяка1975 року працює в автоматичному режимі), причалу і деяких споруд, якими користуються біологи — працівники національного парку.

Острови були добре відомі давнім грекам і римлянам, зокрема, вони згадуються у творах Страбона і Плінія Старшого. Давніх мореплавців дивувала величезна кількість змій, що населяли острови. Назви Офіуса і Колубрарія, що були надані островам за античних часів, походять саме від слова «змія» відповідно грецькою мовою і латиною. Сучасна назва архіпелагу походить від давньої латинської назви.

У середньовіччі острови часто надавали притулок піратам і контрабандистам. Після побудови у XIX ст. маяка на головному острові оселилась невелика кількість постійних жителів, які завезли сюди деяку худобу (зокрема свиней) і почали займатися сільським господарством. Поселенці випалювали первісну чагарникову рослинність, частково щоб звільнити місця для полів, а також щоб позбавити змій їх природного середовища. Внаслідок цієї практики наприкінці XX ст. змії повністю зникли з островів. Єдиним свідченнням їх колишньої присутності на островах є опудало колумбретської гадюки у Національному музеї природознавства у Мадриді.