Коренєва Олена Олексіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Коренєва Олена Олексіївна
Ім’я при народженні Коренева Елена Алексеевна
Народження 3 жовтня 1953(1953-10-03) (61 рік)
Москва
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянка
Рід діяльності актриса, літератор
IMDb ID 0000087

Коренєва Олена Олексіївна — популярна радянська і російська актриса театру і кіно, літератор, сценарист, режисер.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 3 жовтня 1953 р. в Москві, в родині відомого радянського кінорежисера Коренєва Олексія Олександровича. Мати — Коренєва (Константинова) Наталія Андріївна, багато років пропрацювала асистентом режисера по акторах на кіностудії «Мосфільм». В отроцтві Олена мріяла стати балериною, бо на неї мали вплив балетні ролі, які створила Галина Уланова. Серед улюблених книжок цього періоду — твір Уланової «Жила була дівчинка». Але молоду Коренєву в балетну школу Большого театру не прийняли. Батьки порадили займатися англійською. І слухняна дочка закінчила англійську спецшколу, плануючи займатися перекладами з англійської.

У 1970 році, під час створення батьком кінострічки «Вас викликає Таймир» (за однойменною п'єсою К. Ісаєва і О. Галича), розпочалися пошуки акторки на головну роль. Друзі родини запропонували батькам спробувати на цю роль їх дочку, яка на той час була всього лише школяркою, у 16-річному віці. Батьки довго вагалися, чи є сенс пускати дочку в спокусливий і жорстокий світ кіновиробництва. Але вирішили зробити спробу. Олена була затверджена на головну роль. Трохи кумедна, щира, мрійлива дівчинка несподівано стала черговим типом — образом нового дівоцтва. Картина мала успіх, хоча розпочався політичний тиск на кіноколектив. Адже сценарист фільму, Олександр Галич, емігрував за кордон.

Після закінчення школи Олену прийняли в театральне училище. Спочатку це було умовне зарахування, але уперта дівчина довела власне право на студенство. У 1974 році, ще будучи студенткою, зіграла головну роль Тані в культовому фільмі режисера Андрія Міхалкова-Кончаловського «Романс про закоханих», який приніс їй величезний успіх і глядацьку любов. В 1974 р. на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах фільм був удостоєний премії «Кришталевий глобус»[1].

У 1975 році закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна. Її дипломна робота — головна роль Джульєти Капулеті в виставі «Ромео і Джульєтта». Пізніше актриса згадувала цю роль з вдячністю, бо дозволила їй зрости, сміцніти як акторській особі на чудовому драматургічному матеріалі. Досвід ролі Джлульєтти згодився пізніше і при створенні ролі тургенєвської героїні у кінострічці «Ася».

По закінченні Театрального училища, в 19751977 роках була актрисою Московського театру «Современник» (грала в спектаклях «Принцеса і дроворуб» (перша режисерська робота Олега Даля спільно з Галиною Волчек), «Чотири краплі», «Валентин і Валентина», «І піду, і піду!..», «Сон смішної людини», «Вічно живі» та ін.), в 19771979 роках — актриса Московського драматичного театру на Малій Бронній (грала в спектаклях видатного режисера Анатолія Ефроса: «Веранда в лісі», «Місяць у селі», «Продовження Дон Жуана»).

Але була не менш затребувана тогочасним кіно, бо до неї була зацікавленість від різник кінорежисерів. Наприкіці 1970-х з нею працювали Йосип Хейфиц, Марк Захаров, Ігор Масленніков. В феєричному фільмі Захарова «Той самий Мюнхаузен» Коренєва зіграла роль улюбленої дивакуватого німця і фантазера Мюнхаузена, ставши справжньою опорою діячу, незрозумілому ні у власній родині, ні у суспільстві.

Дещо зверненням до молоденьких героїнь перших кінострічок була роль Анни Ярославни, князівської доньки Ярослава Мудрого, якій судилося стати шостою королевою Франції. В кінофільмі Ігоря Масленнікова «Ярославна, королева Франції» героїня Коренєвої, веселе київське дівчисько, пройде не один, а два важких шляхи — географічно довгий шлях до Франції і болючий шлях власного дорослішання — після зіткнень з чужинською культурою, після зіткнень з чужим коханням, після полону, звільнення.

На початку 80-х до популярної кіноактриси простягло свої руки КДБ. Вона знала англійську, спілкувалася з іноземцями, була однією з небагатьох радянських актрис, яким КДБ дозволяв виїзди за залізну завісу СРСР. Коренєва відхиляла пропозиції КДБ, бо пам'ятала про сталінські репресії, пам'ятала про діда, розстріляного у 1937-му, про бабцю, яку засудили до двадцяти двох років ув'язнення в радянський таборах для членів родин «ворогів народу». На хвилі еміграції знайомих Олени за кордон і вона вирішила покинути СРСР, що котився у прірву політичної кризи. Олена вийшла заміж за американського професора і поліглота Кевіна. Радянський ОВІР декілька разів затримував видачу їй закордонної візи. Але Олена була наполегливою і у вересні 1982 року, в розквіті акторської кар'єри, емігрувала у Сполучені Штати.

Жила з чоловіком (який викладав в різних вишах) в університетських містах, відвідувала різні освітні курси, вивчала французьку мову. Для кращої адаптації та матеріальної свободи влаштувалася працювати в кафетерій.
Шлюб з Кевіном таки розпався і Олена перебралася у Нью-Йорк. Серед випробувань нью-йоркського періоду життя — праця у ресторані «Російський самовар», одного з центрів російськомовної культури в США, — підприємства, власниками якого були емігранти з СРСР — Роман Каплан, балетний танцівник світового рівня Михайло Баришніков та російський поет-вигнанець, майбутный нобелевскький лауреат Йосип Бродський. Пізніше працювала в Лос-Анджелесі (арт-дилер — в одній з галерей) та в Сан-Франциско.

Залишаючись громадянкою СРСР, протягом 3,5 років не мала можливості приїхати на Батьківщину, щоб зустрітися з рідними, оскільки радянські органи відмовляли їй. Відвідати Москву, отримавши довгоочікуваний дозвіл, їй вдалося лише навесні 1986 року. У 1988–1989 роках актриса також приїжджала в СРСР і знялася в декількох вітчизняних картинах.

За період 11-річної еміграції знялася також в кількох американських фільмах (1984 — «Возлюблені Марії», 1989 — «Гомер і Еді», 1993 — «В'язень часу») і почала писати автобіографічну прозу.

У 1993 році Олена Коренєва повернулася в Росію. Живе в Москві, грає у виставах, знімається в кіно і телесеріалах, а також бере участь в телепередачах.

У 19951997 роках працювала за контрактом в Московському драматичному театрі ім. К. С. Станіславського.

У 1999 році закінчила Вищі режисерські курси (експериментальний однорічний курс, мастерня Олександра Мітти). За власними сценаріями створила дві короткометражні кінокартини: «Ноктюрн Шопена» та «Люся і Гриша».

За свою багату творчу біографію працювала з багатьма видатними акторами й режисерами, створила безліч яскравих, незабутніх образів у кіно та театрі («Вишневий сад», «Сентиментальний роман», «Сибіріада», «Ася» (удостоєна премій за кращу жіночу роль на трьох міжнародних кінофестивалях), «Ранковий обхід», «Ярославна, королева Франції», «Той самий Мюнхгаузен», «Ідеальний чоловік», «Цезар і Клеопатра», «Покровські ворота», «Комедія про Лісістрату», «Пастка для самотнього чоловіка» та ін.)

Після повернення до Росії грала в спектаклях: «Лу (і Фріц, і Райнер, і професор)» Девіда Джорджа (моноспектакль), «Тачка во плоті» П. Гладиліна (антреприза), «Парія» А. Стріндберга і «Одруження» М. В. Гоголя (Театр ім. К. С. Станіславського), «Доброго ранку, кохана!» или «Кофе с Бибо» п'єса і постановка А. Ташкова (антреприза), «Близько любові» О. Коровкіна (антреприза), «Кармен. Ісход» (постановка А. Жолдака, Театр Націй).
Серед цікавих театральних ролей актриси — Медея в виставі з галасливою славою «Москва. Психо» в театрі «Школа сучасної п'єси» (реж. Андрій Жолдак). У 2009 році за цю роль актриса була номінована на глядацьку премію «Зірка театрала» («За краще соло») журналу «Театрал» та ВД «Нові Вісті».

Брала участь в роботі кінофестивалю «Амурська осінь — 2009».
У 2010 році була членом Великого міжнародного жури кінофестивалю «Лістапад» в Мінську (Білорусь).

Олена Коренєва знялася більш ніж у шістдесяти картинах і є автором трьох опублікованих книг.

Фільмографія[ред.ред. код]

Акторські роботи[ред.ред. код]

  1. 1970 — Вас викликає Таймир — Дуня Бабуріна, внучка (вокал — Ніна Бродська)
  2. 1971 — Співай пісню, поет ... — Дівчина на поромі
  3. 1973 — Велика перерва — дівчина з книгою в бібліотеці (в титрах не вказана)
  4. 1973 — Призначення (телесеріал)
  5. 1974 — Романс про закоханих — Таня (вокал — Зоя Харабадзе) — головна роль
  6. 1976 — Вишневий сад (фільм-спектакль) — Аня
  7. 1976 — Вічно живі (фільм-спектакль) — Люба
  8. 1976 — Сентиментальный роман — Зоя-маленька — головна роль
  9. 1977 — Ася — Ася — головна роль
  10. 1977 — Між небом і землею (телеспектакль) — дівчина в аеропорту
  11. 1977 — Чао! (телеспектакль) — Софи Куфисель — головна роль
  12. 1978 — Сибіріада — Тая Соломіна в 40-ві роки
  13. 1978 — Ярославна, королева Франції — Анна Ярославна — головна роль
  14. 1979 — Екіпаж — Нонна, коханка Скворцова
  15. 1979 — Той самий Мюнхгаузен — Марта
  16. 1979 — Сватання гусара — Єлизавета Потаповна Лоскуткова (вокал — Наталя Овчарова) — головна роль
  17. 1979 — Цезар і Клеопатра (фільм-спектакль) — Клеопатра — головна роль
  18. 1979 — Ранковий обхід — Аля — головна роль
  19. 1980 — Глибокі родичі — Віра
  20. 1980 — Ідеальний чоловік — міс Мейбл Чилтерн, сестра Роберта
  21. 1980 — Таємниця Едвіна Друда (телеспектакль) — міс Роза Буттон
  22. 1981 — Ленін у Парижі — співачка (вокал — Каролін Клер/Caroline Clerc)
  23. 1981 — Яблуко на долоні — Віра — головна роль
  24. 1982 — Піклувальники (телеспектакль) — Ірина Лавровна
  25. 1982 — Покровські ворота — Людочка, кохана Хоботова
  26. 1982 — Інспектор Лосєв — лейтенант міліції Олена Златова — головна роль
  27. 1984 — Возлюблені Марії / Maria's Lovers — Віра
  28. 1989 — Гомер і Еді / Homer and Eddie — эпизод
  29. 1989 — Комедія про Лісістрату — Лісістрата — головна роль
  30. 1990 — Чернов/Chernov — Олена Труханович, подруга Арнольда
  31. 1990 — Пастка для самотнього чоловіка — мадемуазель Івон Верто, медсестра
  32. 1991 — Анна Карамазофф — дама на похоронах
  33. 1993 — Prisoner of Time / В'язень часу — Христина Марр — головна роль
  34. 1994 — Каштанка (короткометражний фільм, знятий в 80-е, прем'єра — в 1994, реж. Анатолій Васильєв) — головна роль
  35. 1994 — Чарівність диявола — епізод
  36. 1997 — День повні  — Зоя
  37. 1998 — Дзенбоксінг
  38. 1998 — Ноктюрн Шопена (короткометражний фільм)
  39. 1998 — Кому я винен — всім прощаю — дружина Саші
  40. 1999 — Люся і Гриша (короткометражний)
  41. 1999 — З новим щастям! (серіал) — Лора
  42. 2001 — Північне сяйво — мати Ані
  43. 2001 — З новим щастям!-2. Поцілунок на морозі (серіал) — Лора
  44. 2002 — Кодекс честі (телесеріал, фільм 1) — Ольга, дружина Назарова
  45. 2002 — Окуляри (короткометражний фильм)
  46. 2003 — Чисті Ключі (телесеріал) — Поліна
  47. 2003 — Стилет (телесеріал) — Римма
  48. 2003 — Люди і тіні-2. Оптичний обман (телесеріал) — Римма
  49. 2003 — Російські амазонки-2 (телесеріал) — Марина
  50. 2004 — Конвалія срібляста-2 (10 серия) «Лінкольн і льодоруб» (телесеріал) — Кира
  51. 2004 — Шпигунські ігри (фільм 1) «Нелегал»
  52. 2006 — Сестри по крові — Амалія Станіславівна Гжегоржевская — фінансовий директор фірми
  53. 2006 — 1-й Скорий — Людочка
  54. 2006 — Мертвий. Живий. Небезпечний (телесеріал) — Ольга Леонардівна, завідуюча бібліотекою
  55. 2007 — Рік Золотої Рибки — Аліна Михайлівна, мати Асі
  56. 2007 — Терміново в номер (фільм 2) «Портрет невідомого» (телесеріал) — 'Красильникова
  57. 2008 — Шпигунські ігри (фільм 10) «Приватний візит»
  58. 2009 — Троянди для Ельзи — мати Тані
  59. 2009 — Подія — Євгенія Василівна
  60. 2010 — Заметіль — Людмила Іванівна
  61. 2011 — Борис Годунов — мати сімейства (народ: інтелігентна сім'я)
  62. 2012 — Камінь — Кира
  63. 2013 — Репетиції — Поліна Сергіївна, агент Градського
  64. 2013 — Подвійне життя (10-я серія, епізод) — мати Ніни

Озвучування[ред.ред. код]

  1. 1978 — Любов моя, печаль моя — Ширин (роль Алли Сигалової)
  2. 1980 — Фантазія на тему любові — Настя Єрмолаєва (роль Ірини Скобелєвої)
  3. 1981 — Крепиш — голос конячки Жизелі
  4. 1982 — Польоти уві сні та наяву — Аліса (роль Олени Костіної)
  • Також брала участь у запису аудіокниг і радіоспектаклів.

Режисер і сценарист[ред.ред. код]

  • 1998 — Ноктюрн Шопена (короткометражний фільм)
  • 1999 — Люся і Гриша (короткометражний фільм)

Громадська діяльність[ред.ред. код]

У березні 2014 року разом з понад 200 іншими російськими кінематографістами актриса підписалась під зверненням до українських колег зі словами підтримки і запевненнями, що вони не вірять офіційній пропаганді Кремля, яку поширюють провладні ЗМІ та проти російської військової інтервенції в Україну[2].

Друковані книги (російською)[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Раззаков Ф. Досьє на звезд: Кумири всех поколений. М., 1998. С.454-463;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С78-79.

Посилання[ред.ред. код]