Котіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Котіни — народ, згадуваний Тацитом (Tac. Germ. 43), що живе позаду маркоманів та квадів, тобто, на північ від Дунаю, в Передніх Карпатах, можливо, кельтського походження, нащадки вольців-тектосагів[1]. Вони, ймовірно, були носіями, або складали основну частину Пуховської археологічної культури.

Вперше котіни згадуються у 10 році до н.е. Згідно з Тацитом у І ст. н.е. вони платили данину з залізних копалень сарматам та квадам. Пізніше вони згадуються у зв'язку з маркоманськими війнами. У 180 році за те, що вони не допомогли римлянам у боротьбі з маркоманами, Марк Аврелій переселив їх до Нижньої Паннонії. У Паннонії вони згадуються у 223-251 роках.

Головними заняттями котінів були видобуток залізної руди, вироби з металу, гончарство, випасання худоби. Період розквіту осадництва припадає на І ст. перед н.е., коли вони навіть чеканили власну монету. Вони будували укріплені осади.

Примітки[ред.ред. код]