Лабріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мінойський лабріс

Лабріс (грец. λάβρυς) — давньогрецька сокира, із двосічним лезом. Сучасний неофіційний символ острова Крит.

Мінойська цивілізація[ред.ред. код]

Лабріс був поширений у ранньомінойський період. Під час розкопок Критських палаців були виявлені гігантські лабріси, вище людського зросту. Сувора симетричність лабріса робить його мало придатним у бою і видає його сакральне призначення. На відміну від Близького Сходу, носили мінойські лабріси не боги та жерці, а виключно богині та їх жриці. Крім того поверхнева подібність слів «лабріс» та «лабіринт» породила стійку асоціацію двосторонньої сокири із Кносським лабіринтом та Мінотавром зокрема.

Американський археолог Марія Гімбутас бачила у грецьких лабрісах відгомін доіндоєвропейського матріархального культу Великої Богині. З точки зору Гімбутас та її послідовників, Критський лабріс, повторюючи форму метелика, символізує материнський початок. Цим пояснюється популярність лабріса у вікканскіх церемоніях.

Класична Греція[ред.ред. код]

Докладніше: Класична Греція

На давньогрецьких вазах обидвосічна сокира — іменована грец. πέλεκυς — зображувалась як приналежність Зевса-Громовержця. У деяких випадках зображення Зевсової сокири супроводжуються зигзагоподібні лініями, що інтерпретується як схематичне зображення блискавок. На цій підставі дуже ймовірно, що для греків класичного періоду цей предмет символізував блискавку, володарем якої і був Зевс.

Слово «лабріс» вперше згадується у Плутарха. У «Грецьких питаннях» цей історик повідомляє, що Геракл, вбивши амазонку Іпполіту, передав її озброєння лідійській цариці Омфалі, нащадки якої зберігали його аж до кіммерійського навали. Після загибелі царя Гігеса скарбниця лідійскіх царів була розграбована карійцамі, які спорудили статую Зевса Лабрандского і помістили в його руку сокиру Іпполити. Епітет «Лабрандський» Плутарх пояснював тим, що «лабріс» на лідійскому діалекті означає «сокира». На думку сучасних дослідників, культ Зевса у Карії був давнішим, ніж це уявлялося Плутарху, а епітет «лабрандський» має зовсім інші корені.

Скіфія[ред.ред. код]

Докладніше: Скіфія

Якщо грецькі і критські сокири мали переважно сакральне значення, двосічна сокира скіфів (сагаріс) був по-справжньому грізною бойовою зброєю. Про її використання скіфами пише Геродот, а два століття по тому Аристарх Самофракійський приписує його використання також амазонкам.

Новий час[ред.ред. код]

Хоча стародавні автори не могли дійти згоди, чи було у цієї зброї одне лезо або два, згодом сталося ототожнення бойової сокири скіфів та амазонок із сакральною сокирою греків. Першим свідченням цієї плутанини, швидше за все, є наведена вище згадка Плутарха про походження карійского лабріса від амазонки Іпполити.

З іншого боку, грецький політик Іоанніс Метаксас був переконаний в тому, що лабріс був одним з початкових бойових атрибутів грецького воїна, внаслідок чого лабрісу відводилася значна роль у символіці та атрибутиці грецьких фашистів, які перебували у влади з 1936 по 1941 рік.

Посилання[ред.ред. код]