Ларс фон Трієр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ларс фон Трієр
Lars von Trier
Фото
Ім'я при народженні: Lars Trier
Дата народження: 30 квітня 1956(1956-04-30) (57 років)
Місце народження: Копенгаген, Данія
Професія: кінорежисер, сценарист
Кар'єра: 1969 — дотепер
Напрямок: Догма-95, Арт-хаус
Нагороди: «Золота пальмова гілка» (2000)
IMDb: ID 0001885

Ларс фон Трі́єр (дан. Lars von Trier; при народженні Ларс Гольбек Трієр, дан. Lars Holbæk Trier; 30 квітня 1956, Копенгаґен, Данія) — данський кінорежисер та сценарист, засновник напрямку в кінематографі під назвою «Догма 95».

Творча біографія[ред.ред. код]

Почав знімати кіно в 11 років на подаровану відеокамеру. Першою вдалою роботою фон Трієра була короткометражка «Садівник орхідей» (Orchidegartneren) 1976 року. 1979 року юнак вступив до Данської національної кіношколи, де його любительське захоплення кіно переросло у справу цілого життя. Саме у кіношколі, у 1980 року, Ларс фон Трієр випустив перший свій фільм «Ноктюрн». У наступні роки навчання в кіношколі світ побачив ще декілька фільмів Трієра. Його дипломною роботою у кіношколі був короткометражний фільм «Картини визволення» (Befrielsesbilleder), котрий завоював Головну нагороду на Мюнхенському кінофестивалі 1984 року.

Одразу після закінчення закладу, 1984 року, Трієр почав роботу над своєю відомою трилогією «Європа». Перша її частина, «Елемент злочину» (1984), стала його першою роботою у «великому» кіно та отримала призи на кінофестивалях у Каннах, Чикаго і Мангеймі. У цьому ж фільмі Ларс фон Трієр вперше виступив у якості актора, сценариста та кінооператора. Роботу над трилогією було закінчено 1991 року виходом у світ стрічки «Європа». Після цієї події Ларс фон Трієр разом із продюсером Пітером Єнсеном заснували власну кіностудію Zentropa Entertainment з метою досягнення матеріальної незалежності та повноцінної творчої свободи.

Ларс став відомим завдяки фільмам «Епідемія» (1987) та уже згаданій «Європі» (1991), а також завдяки телесеріалу «Королівство» (1994), який настільки сподобався глядачам, що було випущено 280-хвилинну кіноверсію. Одначе тріумф чекав режисера після виходу на екрани драми «Розсікаючи хвилі» (1996), який було високо оцінено на Каннському кінофестивалі.

Ларс фон Трієр — один з засновників чи не найпровокативнішого руху у сучасному кінематографі «Догма 95», у рамках якого він поставив фільм «Ідіоти» (1998), що викликав скандал через відверті порносцени. Роботи Ларса фон Трієра неодноразово отримували нагороди. Зокрема, він 8 разів був номінований на «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі (1984, 1991, 1996, 1998, 2000, 2003, 2005, 2009 років), а у 2000 році отримав її за фільм «Та, що танцює у темряві»[1]. Також стрічки режисера було відзначено трофеями Європейської кіноакадемії, Сезару, Золотого глобусу та «Оскара» (останні дві за музичну драму «Та, що танцює у темряві», в якій головні ролі виконали Катрін Денев та ісландська співачка Бйорк, яка згодом отримала приз Каннського фестивалю як найкраща актриса).

2000 року Ларс фон Трієр запропонував Йоргену Лету зняти разом п'ять рімейків фільму «Довершена людина», причому щоразу фон Трієр ставив перед Летом «перешкоди» — різні заборони та обмеження, змушуючи Лета переосмислювати сюжет та характери персонажів фільму, знятого у 1967 році. У підсумку вийшов документальний фільм про процес кіновиробництва, знятий у традиціях маніфесту Догма 95[2][3].

1992 року Ларс фон Трієр запустив один з найнезвичайніших проектів у світовому кінематографі — фільм «Вимір». Він мав зніматися по три-чотири хвилини на рік у різних містах Європи. Передбачалось, що його буде завершено у 2024 році[4]. Одначе з часом режисер збайдужів до цього твору та остаточно його закинув. Планується, що незавершений фільм буде випущено на DVD ще до прем'єри «Меланхолії» [5].

Після трилогій про Європу та про Золоте серце, Трієр почав роботу над черговою трилогією, котра має назву «США — країна можливостей». Першим фільмом у ній став «Доґвілль» (2003) з Ніколь Кідман у головній ролі, а другим — «Мандерлей» (2005), де Кідман у ролі Грейс замінила Брайс Даллас Ховард. Обидві стрічки мінімалістичні. Актори грають у пустому павільйоні, де нема інших декорацій, окрім розмітки крейдою по підлозі. Планувалось, що у такому ж ключі буде знято й завершальний фільм трилогії, «Вашингтон» (у деяких джерелах — «Васінгтон»), де мали зіграти Кідман та Ховард одночасно. Ларс фон Трієр півроку працював над сценарієм цієї стрічки, але результат його не задовольняв, він впав у депресію та за порадою продюсера викинув сценарій та взявся за зйомки комедії «Найголовніший бос» (2006)[6]. До американської тематики Трієр повернувся у фільмі «Люба Венді» (2005), де він виступив сценаристом.

Ще одним породженням депресії Ларса фон Трієра став фільм жахів «Антихрист», прем'єра якого відбулася 18 травня 2009 року на Каннському кінофестивалі. Стрічка викликала бурхливе обговорення, викликане у першу чергу садистськими порнографічними сценами у ній. Екуменічне журі Каннського кінофестивалю, яке зазвичай відзначає фільми, що пропагують гуманістичні ті загальнолюдські цінності, навіть дало «Антихристу» спеціальну антинагороду за мізогінію.

Наступною роботою режисера стала фантастична психологічна драма «Меланхолія», зйомки якої проходили з 22 липня по 8 вересня 2010 у Швеції. Головні ролі у фільмі виконали Кірстен Данст та Александр Скарсгард, Шарлотта Генсбур зіграла сестру головної героїні[7]. Прем'єра стрічки відбулася у рамках 64-го Каннського кінофестивалю[8][9]. Післяпрем'єрна прес-конференція Ларса фон Трієра стала скандальною через те, що режисер сказав, що може зрозуміти Гітлера як людину. За це висловлювання керівництво фестивалю заборонило Трієру бути присутнім на ньому.

Особисте життя[ред.ред. код]

Народився в Копенгаґені в сім'ї Ульфа та Інґер Трієр. Батьки були нудистами, всіляко пропагуючи свої погляди під час виховання хлопця. Відтак, змалечку Ларс відвідував різноманітні заходи у спеціальних нудистських таборах. Ларс усе своє свідоме життя жив із вітчимом. Лише 1989 року йому вдалось ідентифікувати свого рідного батька.

Ларс фон Трієр страждає від багатьох фобій. Одна з них — боязнь польотів. За його словами, цей страх значно ускладнює процес роботи над фільмами. Через цю фобію режисер жодного разу не був у Америці, а на численні фестивалі, у яких він щороку бере участь, дістається власним автомобілем.

Окрім того фон Трієр стверджує, що час від часу піддається впливу непередбачуваних депресій, під час яких він перебуває поза роботою та соціумом. За словами режисера, саме після двомісячного лікування від депресії, він узявся за роботу над картиною «Антихрист», яку неоднозначно сприйняли критики.

З 1987 по 1995 рік Ларс фон Трієр був одружений з Сесілією Гольбек[10]. З 1997 року одружений з Бенте Фроге. Має двох синів.

Фільмографія[ред.ред. код]

Трилогія «Європа»[ред.ред. код]

Трилогія «Золоте серце»[ред.ред. код]

Трилогія «США: Країна можливостей»[ред.ред. код]

Інші проекти[ред.ред. код]

Телевізійні проекти[ред.ред. код]

Короткометражні[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]