Рогіз

Рогі́з (Typha) — єдиний рід рослин родини рогозових (Typhaceae).

Родова назва Typha утворена від грецького слова, що означає «дим», «палити» (за кольором темних, ніби обгорілих суцвіть)

Рогози нерідко називають комишом або очеретом.

Опис

Рогози — багаторічні трав'янисті болотні або прибережні рослини.

Кореневище — повзуче, потовщене.

Рогіз широколистий (Typha latifolia)

Листки — великі, лінійні, з довгими піхвами.

Квітки — одностатеві, без оцвітини, зібрані на верхівці стебла в колосовидне циліндричне суцвіття.

Плоди — дрібні, горішковидні.

В Україні рогози цвітуть у червні—липні.

Поширення і види

Загалом у світі відомими є 16 видів рогозу, поширених від північного полярного кола до 30° пд. широти.

В Україні ростуть 5 видів, з них найпоширеніші 2 види:

• Рогіз широколистий (Т. latifolia)
• Рогіз вузьколистий (Т. angustifolia)

Стебла (до 2,5 м заввишки) цих двох видів вперемішку утворюють зарості по болотах, у плавнях річок (зокрема, у плавнях долинах Дніпра, Дністра, Кубані й Дунаю), по берегах ставків.

Практичне використання

Рогіз — цінна плетивна, волокниста, целюлозно-паперова, будівельна, харчова, кормова, лікарська і декоративна рослина.

Рогіз широко використовують на плетиво. Ручним способом з нього плетуть ажурні кошики і виготовляють кошики з щільної рогозової циновки, зітканої на вертикальному станку. З рогозів виготовляють також кулі і мати. Мати використовують у будівництві замість брезентів. З рогозів виготовляють красиві (з ріноманітними рисунками) циновки на підлогу, плетеними косичками з рогозів оздоблюють спинки і сидіння вербових плетених меблів.

Волокно, одержане з листків і стебел рогозів шляхом біологічного вимочування або хімічного варіння, придатне для виготовлення мотузків, мішковини, матів, доріжок, а відходи волокна — для виготовлення повсті, паперу, картону.

Волоски, розміщені біля плодів, довгі (10-15 мм), целюлозні, утворюють компактну масу, бо в суцвітті їх дуже багато. Волоски суцвіття можна використовувати як набивний і пакувальний матеріал, а також у суміші з шерстю тварин для вироблення капелюхів. Рогозовий пух раніше використовували на підкладку для рятувальних жилетів і курток, крім того і досі застосовують для набивання поплавків, з яких складають плотики й пішоходні місточки. Рогозовий пух подеколи і зараз використовують і як теплоізоляційний матеріал.

Зрізані й посічені стебла рогозу широколистого

Стебла рогозів використовують також як підв'язувальний матеріал у садівництві, виноградарстві, хмелярстві, декоративному садівництві тощо.

У безлісих районах стебла рогозів йдуть на будівництво тинів, покриття дахів, господарських будівель, на паливо.

Надземна частина рогозу широколистого містить 27,1 % целюлози, а вузьколистого — 29,2 % і разом з волосками можуть іти на виготовлення низьких сортів паперу й картону, а волоски є гарною сировиною для виробництва штучного шовку.

І хоча надземна частина рогозу широколистого містить значну кількість протеїну (10—17%) і небагато жиру (1—2%), вона не поїдається тваринами ні зеленою, ні вже висушеною, адже у фазі вегетації перебуває у воді або на топких болотах, відтак є для них недоступною, натомість підводна є цінним кормом для ондатри, хохулі звичаної тощо.

Люди раніше споживали молоді стебла сирими (зараз дуже рідко маринованими), а кореневища — печеними. За сучасності рогози зберігають певне значення як кормові рослини. Зокрема, рогіз дає добрий силосний матеріал, однак зелена маса для силосування непридатна, а от сухі кореневища, що містять багато крохмалю (25—58% широколистий і відповідно 15—46% вузьколистий) й до 10% (широколистий) і до 7% (вузьколистий) цукру придатні для відгодівлі свиней і виробництва спирту.

З кореневищ можна приготувати борошно й пекти хліб і навіть бісквіти. З цієї ж муки роблять кисіль. Для приготування борошна треба нарізати кореневища на скибочки в 0,5 - 1 сантиметр і сушити в печі до тих пір, поки вони не будуть розламуватися з сухим тріском. Потім подрібнити в ступці або на кавовому млинку. Підсмажені шматочки кореневища можна вживати як каву, в сирому вигляді використовувати для відгодовування свиней. Відварені молоді пагони рогозу дуже ніжні і смаком нагадують спаржу.

Традиційно рогози використовували в народній медицині і гомеопатії.

Збирання, переробка та зберігання

Збирання рогозу стає можливим восени, коли стебла грубішають і в них міститься мало протеїну. Найкраще заготовляти рогіз для плетіння з 15 серпня по 1 жовтня, бо в цей час листки рогозу мають найбільшу міцність і гнучкість, але в багатьох місцевостях рогіз заготовляють при настанні заморозків.

Як підв'язувальний матеріал рогіз скошують у липні, пров'ялюють на сонці 2—3 доби, після чого нижню частину рослини (60 см завдовжки) відрізують і просушують протягом шести-семи днів. Висушений матеріал зберігається, а перед уживанням його намочують і розділяють на стрічки.

Джерела, посилання і література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 9., К., 1983, стор. 417
• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Єлін Я., Зєрова М., Лушпа В., Шабарова С. Дари лісів України, К.: «Урожай», 1975, стор. 293-295