Гусеподібні
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Гусеподібні | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Mergus merganser
|
||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
Гусеподібні — ряд птахів з надряду кілегруді. Птахи цього ряду поширені по всій земній кулі, окрім Антарктиди. Більшість представників цього ряду вирощуються у сільському господарстві.
Зміст |
[ред.] Зовнішній вигляд
Гусеподібні — птахи середнього та великого розміру. Маса найбільшого представника ряду лебедя-шипуна сягає 12 кг.
Більшість птахів з ряду гусеподібних мають довгу шию, довжиною до 0.5 метра. Голова невеликого розміру, не перевижує довжини 20 см. На кінці голови знаходиться дзьоб, довжиною до 8 см, затуплений на кінці. У дзьобі є дві ніздрі, через які птах дихає. Ще на кінчику у внутрішній частині дзьоба знаходяться зубчики, які не дозволяють випасти впійманій рибі з дзьоба. Очі переважно не перевищують довжини 1 см. Забарвлення очей буває червоне, чорне, чи блакитне.
Оперення забарвлене найчастіше чорним, сірим, білим кольорами. Пір'я жирне, для того, щоби птах з цього ряду не намокав у воді. Знизу тулуба міститься куприкова залоза, що виділяє жир. Лапи гусеподібних — чотирьохпалі. Три пальці на лапах з'єднані тонким шаром шкіри, а один розміщений ззаду. Пір'я на хвості довше. Зазвичай у гусей пір'я чисте, тому що гуси посилено дбають про чистоту пір'я, прочищаючи його дзьобом. Всередньому розмах крил складає 1 метр.
[ред.] Еволюція та систематика
Спершу гусеподібних дослідили тих, що жили під час крейдового періоду, яких назвали латинською назвою Vegavis. Вони були найбільше схожі до сучасних качок та гусей.
Гусеподібних (Anseriformes) вперше класифікував німецький вчений-біолог Йоганн Георг Ваглер (нім. Johann Georg Wagler) рік перед смертю, у 1831 році. До гусеподібних входять три сучасні родини: Качкові (Anatidae), напівлапчасті гусаки (Anseranatidae) та Паламадеї (Anhimidae).
Качкові поділяються на 9 підродин, тому є найбільшою родиною цього ряду.
Справжні гуси складаються з одного роду, у якому лише один вид.
Паламадеї, або крикуни включають у себе 2 роди. Раніше ця родина відносилась до куроподібних.
Найбільше гусеподібні за фізичними характеристиками схожі на ряд гагароподібних.
[ред.] Розповсюдження
Поширені зараз практично по всій земній кулі, виключаючи Антарктиду. Особливо сильно поширені, після розведення у сільському господарстві. Природно поширені біля водойм: озер, боліт, малотечійних рік. Там, у водоймах, більшість птахів ряду гусеподібні проводять більшу частину свого життя, лише виходячи на берег задля того, щоби розмножуватись. Гніздяться також переважно достатньо близько до водойм. У природі найбільша різноманітність видів гусеподібних у Південній Америці, Африці та Австралії.
Лебеді, представники ряду, особливо сильно поширились у Європі на території Англії, де місцеві вельможі сприяли поширенню цих птахів. На пару лебедів у той час давалось спеціальне озеро, у якому жила одна, чи трохи більше пар лебедів. Тепер у Велокобританії, після тривалого тримання гусей та лебедів, створився звичай, при якому всі купляють собі вбиту гуску на страву на Різдво.
У Азії зараз розводять гусей та качок для різноманітних страв. Одна з них — качка по-пекінськи, готується порізаною на 102 шматки.
[ред.] Поширення в Україні
У дикій природі зустрічаються на півночі України, на озерах Полісся. Там зустрічається найчастіше вид з родини качкових лебідь-шипун. В Україні поширені гусині та качкові ферми.Також гусей, качок, лебедів тримають у приватному сільському господарстві.
У даній таблиці наводяться всі види, поширені на території України[1]:
| Назва виду | Латинська назва | Рік дослідження та класифікатор | Примітки |
|---|---|---|---|
| Казарка канадська | Branta canadensis | Linnaeus, 1758 | Вид, якого нема в загальному списку птахів фауни України, але траплявся на її території в останні роки |
| Казарка білощока | Branta leucopsis | Bechstein, 1803 | |
| Казарка чорна | Branta bernicla | Linnaeus, 1758 | |
| Казарка червоновола | Rufibrenta ruficollis | Pallas, 1769 | |
| Гуска сіра | Anser anser | Linnaeus, 1758 | |
| Гуска білолоба | Anser albifrons | Scopoli, 1769 | |
| Гуска мала | Anser erythropus | Linnaeus, 1758 | |
| Гуменник | Anser fabalis | Latham, 1787 | |
| Гуска біла | Chen caerulescens | Linnaeus, 1758 | |
| Гуска гірська | Eulabeia indica | Latham, 1790 | Вид, якого нема в загальному списку птахів фауни України, але траплявся на її території в останні роки |
| Лебідь-шипун | Cygnus olor | Gmelin, 1789 | найбільший вид із ряду |
| Лебідь-кликун | Cygnus cygnus | Linnaeus, 1758 | |
| Лебідь малий | Cygnus bewickii | Yarrell, 1830 | |
| Огар | Tadorna ferruginea | Pallas, 1764 | Під загрозою зникнення |
| Галагаз | Tadorna tadorna | Linnaeus, 1758 | |
| Крижень | Anas platyrhynchos | Linnaeus, 1758 | Інша назва — кряква |
| Чирянка мала | Anas crecca | Linnaeus, 1758 | |
| Чирянка-квоктун | Anas formosa | Georgi 1775 | Вид, якого нема в загальному списку птахів фауни України, але траплявся на її території в останні роки |
| Нерозень | Anas strepera | Linnaeus, 1758 | |
| Свищ | Anas penelope | Linnaeus, 1758 | |
| Шилохвіст | Anas acuta | Linnaeus, 1758 | |
| Чирянка велика | Anas querquedula | Linnaeus, 1758 | |
| Широконіска | Anas clypeata | Linnaeus, 1758 | |
| Чернь червонодзьоба | Netta rufina | Pallas, 1773 | |
| Попелюх | Aythya ferina | Linnaeus, 1758 | |
| Чернь білоока | Aythya nyroca | Guldenstadt, 1770 | |
| Чернь чубата | Aythya fuligula | Linnaeus, 1758 | |
| Чернь морська | Aythya marila | Linnaeus, 1761 | |
| Каменярка | Histrionicus histrionicus | Linnaeus, 1758 | Вид, якого нема в загальному списку птахів фауни України, але траплявся на її території в останні роки |
| Морянка | Clangula hyemalis | Linnaeus, 1758 | |
| Гоголь | Bucephala clangula | Linnaeus, 1758 | |
| Пухівка | Somateria mollissima | Linnaeus, 1758 | |
| Синьга | Melanitta nigra | Linnaeus, 1758 | |
| Турпан | Melanitta fusca | Linnaeus, 1758 | |
| Савка | Oxyura leucocephala | Scopoli, 1869 | |
| Крех малий | Mergus albellus | Linnaeus, 1758 | |
| Крех середній | Mergus serrator | Linnaeus, 1758 | |
| Крех великий | Mergus merganser | Linnaeus, 1758 |
[ред.] Спосіб життя
Дві родини: справжні гуси та качкові сильно близькі за способом життя. Крикуни помітніше відрізняються за способом життя.
Більшість свого життя гуси та качки проводять на воді. Вони гніздяться в очереті та берегах, в кущах, прибержних чагарниках, на гілках прибережних дерев. Всі види гусеподібних, що живуть у природі добре літають, здатні розвивати швидкість до 70 км/год. Найбільш активні гуси та качки рано та увечері. Сліди гусеподібних чотирьохпалі: ззаді є один палець, інші пальці з'єднані тонким шаром шкіри.
Крикуни живуть на луках, де багато трави і харчуються у водоймах. Крикуни здатні літати майже протягом усього року. Сліди крикунів не мають з'єднання між пальцями, пальці довші.
[ред.] Життя групами
Всі види гусеподібних живуть родинами, у яких є 2-4 сім'ї, птахи з 2-3 виводків. Вони здатні «перемовлятись» між собою. У їхній словниковий запас входить близько 10 слів. Приблизно звук голосу гусей звучить: Ґа, ґа, ґа, качок: кря, кря, кря. На плавання птахи цього ряду виходять сім'ями, родинами, рідше парами. У нетривале літання вилітають невеликими групами.
У теперішній час на одну водойму зараз припадає близько 3 родини диких качок, у якій налічується близько 20 особин. Гуси та лебеді у дикій природі малопоширені.
[ред.] Харчування
Гусеподібні здатні живитись морепродуктами та травами. Окремі види харчуються рибою, молюсками, рачками та ракоподібними, водоростями. Для цього вони здатні пірнати на глибину у 40 метрів, і бути під водою до 3 хвилин. Гуси та качки переважно живляться травою. Вони відкусують траву боковою частиною дзьоба. Харчуються злаками, плодами ягід та комахами. Переважно добувають їжу на берегах, у трясовині, на луках.
Об'єм випитої за день води приблизно дорівнює об'єму випасаного тіла. Вода грає велику роль у харчуванні гусеподібних.
Гуси здатні приносити велику шкоду, випасаючи траву малої довжини, оскільки вони виривають із ґрунту траву з корінням. Якщо гуси мають велику територію для випасання, ця проблема не несе великої небезпеки для трави.
[ред.] Міграції
Мігрують з гусеподібних гуси та качки. Здебільшого мігрують на південь ті, чия батьківщина у Сибірі та на півночі Євразії. Перельоти деяких гусеподібних складають до 3500 кілометрів. Переліт птахів цього ряду зберігає форму так званого ключа: трикутник без однієї сторони. Під час перельотів птахи мало спілкуються. Зупиняються під час перельотів лише для плавання або випасання трави. Часто перельоти відбуваютться на невеликій відстані від перельотів птахів ряду гагароподібні.[2]
[ред.] Розмноження
Більшість видів гусеподібних обирають собі пару на все життя, у догляді за дитиною беруть участь як і самка, так і самець. Інші види найчастіше самка обирається самцем лише на один сезон, при тім, що самець не бере ніякої участі у доглядом за дитиною. Гнізда гусеподібних роблять у кущах, водоймах, дуплах прибережних дерев, земляних норах тощо. Переважно гніздо вистелене пухом, яке самка витягнула дзьобом із нижньої поверхності тіла. У гнізді насиджується від 2 до 13 яєць. Яйця одного забарвлення: білого, рідше блідо-голобуватого. Тривалість висидження яєць триває від 25 до 40 днів. Коли вилуплюються пташенята, вони покриті пухом і здатні бігати вже через годину після вилуплення. Самка, рідше самець із самкою завжди захищають пташенят від небезпеки, здатні для цього пожертвувати своїм життям. Пташенята добре починають літати на 2-ому місяці життя, у більших за розміром птахів до 4 місяців. Статева зрілість у гусеподібних приходить на 2-3 році життя.[3]
[ред.] Зменшення кількості у природі
Кількість гусеподібних у природі на даний момент значно зменшується. Це пов'язане з тим, що відбуваються значні висушення боліт та мілких озер. Багато гусеподібних, серед них найбільше гуси та лебеді страждають під час перельотів від браконьєрства. Найчастіше це трапляється під час зупинок на харчування. Велика кількість качок перериває своє існування під час сезонів полювання. Через загрозу зараження пташиним грипом, кількість полювання на гусеподібних зменшена.
У Червоний список МСОП належить близько 50 видів рідкісних птахів цього ряду. Один з них в Україні — Огар Tadorna ferruginea (Pallas, 1764). Охороною окремих видів зараз займається британська організація «Ґрінпіс».
[ред.] Значення для людини
[ред.] Класифікація
[ред.] Дивись також
[ред.] Примітки
- ↑ Взято таблицю із сайту про птахів на Україні
- ↑ Відео-інформацію можна побачити у фільмі ВВС про птахів
- ↑ Взято інформацію з російської статті про гусеподібних
[ред.] Джерела
Види, поширені на території україни
