Біле море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 65°00′00″ пн. ш. 36°00′00″ сх. д. / 65.00000° пн. ш. 36.00000° сх. д. / 65.00000; 36.00000

Біле море.
Супутникові знімки моря в травні та квітні.
Вид з маяку на Святому Носі. Баренцеве море ліворуч, Біле море праворуч.

Бі́ле мо́ре (рос. Белое море) — внутрішнє шельфове море Північного Льодовитого океану, у європейській Арктиці між Кольським півостровом (Святий Ніс) та півостровом Канін (Канін ніс). Глибоко вдається в материковий суходол. Площа акваторії — 90,8 тис. км², глибини до 340 м. Об'єм води 4,4 тис. км³. Високі припливи.

Фізико-географічне положення[ред.ред. код]

Акваторія моря поділяється на води заток та три частини моря: Бассейн, Горло, Воронка. З океаном Біле море з'єднується звуженим гирлом (Горло), гідрологічний режим якого ізолює його від Північного Льодовитого океану. Акваторія моря лежить у межах 63°47' — 68° 40' північної широти.

Глибина центральної частини — 140 — 160  м, Горла — 100 м. Найбільша глибина — 340 м — в Кандалакській губі, середня 67 м.

До Білого моря течуть річки: Північна Двіна, Онега, Мезень.

Узбережжя[ред.ред. код]

Біле море має чотири великих затоки:

Біле море омиває чотири фіно-угорські країни, що входять до складу Російської Федерації:

Береги Білого моря мають назви:

Літній берег врізається в море на північний захід до Соловецьких островів і відокремлює Онезьку затоку від Двінської.

Острови[ред.ред. код]

Багато островів: Соловецькі, Моржовець, Мудьюгський та ін. Біля західних та південно-західних берегів чимало підводного каміння (луд), в середній частині (Басейн) зустрічаються мілини (кошки). Великий Соловецький острів — найбільший на Білому морі (246,9 км²). Інші острови: Анзер (24 км²), Бальшая Муксальма (17,6 км²), Бальшой Заяцкій (1,25 км²), Малий Заяцкій (1,02 км²), Малая Муксальма (0,57 км²).

Температурний режим та солоність[ред.ред. код]

Солоність води у різних районах коливається: від мінімальної (на півдні 20—26‰) — через потужне опріснення заток, до значної (30—33,8‰) — у північних частинах моря. Солоність води в районі Соловецьких островів — велика, але гідрологічний режим цієї частини Білого моря має істотні коливання. Пересічна температура липня від +8 до +15 °C; січня від −9 до −14 °C. Температура води дуже низька. Біле море замерзає на 6—7 місяців (з листопада по травень).

Економіка[ред.ред. код]

Промислове значення мають риби: біломорський оселедець, тріска, сьомга, навага, камбала і тюлень, яких традиційно виловлюють фіно-угорські народи. Кількість сігових риб постійно зменшується, особливо після нафтовиливу 1995 року.

Хижацький промисел російських фірм та браконьєрів звели на ніц кількість сьомги, зменшуються запаси лосося. Перспективу поновлення рибних запасів пов'язують з деколонізацією фіно-угорських країн акваторії моря та відновлення традиційної риболовецької культури карелів, вепсів, помор та саамів.

Промисел водоростів та морських трав у морі переважно ведуть в Онезькій затоці та прибережних зонах Соловецьких островів (зокрема, цим займаються посезонно русини із Закарпаття). Проте найбільші ресурси — у Кандалакській затоці, біля Терського берегу. Запаси ламінарії достатні, але промисел недорозвинений. Ще менше збирають фукоїди. Величезні ресурси ламінарії у Лумбовській затоці (можливий збір до 10 тис. тон) — перспективний економічний резерв фіно-угорських країн регіону. Запаси анфельції — обмежені, збір цієї водорості федеральна влада дозволяє лише після штормових викидів.

Транспорт[ред.ред. код]

Господарське значення і вантажооборот Білого моря дуже зросли в зв'язку з індустріалізацією прилеглих областей, спорудженням Біломорсько-Балтійського каналу, освоєнням Печорського вугільного басейну і Північного морського шляху.

Порти: Архангельськ, Сєверодвінськ, Онега, Біломорськ, Кем, Кандалакша, Мезень, Кардор.

Туризм[ред.ред. код]

Туризм представлений походами на байдарках по Білому морю. Релігійним паломництвом до північних православних святинь Соловецького монастиря.

Історія[ред.ред. код]

В акваторії моря були розташовані концтабори ГУЛАГу СРСР, де каралися тисячі українців. Саме тому Біле море — частина українського «політзеківського» фольклору:

« Міняю чорний хліб і Біле море на білий хліб і Чорне море!  »

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Леонов А. К. Региональная океанография. Л.: Гидрометеоиздат, 1960. (рос.)
  3. Шамраев Ю. И., Шишкина Л. А. Океанология. Л.: Гидрометеоиздат, 1980. (рос.)
  4. Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. Изд-во Моск. ун-та, 1982. (рос.)


{{{alt}}} Це незавершена стаття з океанології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.