Луцій Емілій Лепід Павло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцій Емілій Лепід Павло (лат. Lucius Aemilius Lepidus Paullus), іноді - Луцій Емілій Павло (92 - бл. 41 рр. до н. е.) — давньоримський політик, консул 50 р. до н. е.

Політична діяльність[ред.ред. код]

63 р. до н. е. притягнув до суду Луція Катіліну на підставі закону про насильницькі дії, але процес не відбувся, бо Катіліна втік з міста. 62 р. до н. е. займав посаду монетарія. 59 р. до н. е. служив квестором Гая Октавія в Македонії. Під час перебування в провінції був звинувачений Луцієм Веттієм у підготовці замаху на Гнея Помпея (можливо, помилково), однак справа отримала розвитку, оскільки донощик помер у в'язниці.

57 р. до н. е. клопотав про повернення Цицерона з вигнання. У 56 р. до н. е. свідчив у суді проти Сестія, звинуваченого в організації заворушень, і виказав бажанні притягнути до суду також і Ватінія. У 55 р. до н. е., вірогідно, був курульним еділом, реставрував базиліку Емілія. 53 р. до н. е. обіймав посаду претора.

50 р. до н. е. Луцій Емілій Павло був обраний консулом; отримав величезний хабар від Цезаря і протягом усього року не робив проти нього ворожих дій та перешкоджав своєму колезі Гаю Марцеллу вживати заходів проти Цезаря. Отримані гроші використав на реставрацію базиліки Емілія. Захистив цезаріанця Гая Куріона, якого цензор Аппій Клавдій збирався виключити з сената. У громадянській війні Цезара і Помпея, вочевидь, участі не брав.

Після вбивства Цезаря прийняв сторону республіканців. Подав пропозицію передати Дециму Бруту командування над IV та Марсовим легіонами; увійшов до складу посольства, відправленого до Секста Помпея у Массилію, щоб переконати того почати військові дії проти Антонія; підтримав пропозицію про оголошення свого рідного брата Марка Лепіда ворогом держави за те, що він приєднався до Антонія. Внаслідок цього восени 43 р. до н. е., після створення другого триумвірату, одним з членів якого став Марк Лепід, Луція Емілія Павла було внесено до проскрипційних списків. Однак центуріони, яких послали вбити Павла, дозволили йому втекти, вірогідно, із згоди брата. Павел приєднався до Марка Юнія Брута, а після його поразки і самогубства 42 р. до н. е. виїхав до Мілету і відмовлявся повернутися до Риму, попри те, що отримав прощення триумвирів. Вірогідно, незабаром після цього помер.

Родина[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Еміліїв. Молодший син Марка Емілія Лепіда, консула 78 р. до н. е., та Аппулеї. Його старшим братом був Марк Емілій Лепід, учасник другого триумвірату.

Мав сина Луція Емілія Лепіда Павла, який був консулом-суффектом 34 р. до н. е., та Луція Емілія Павла, цензора.

Джерела[ред.ред. код]

  • Цицерон
  • Саллюстій
  • Тіт Лівій
  • Плутарх
  • Светоній