Луїс Адамич
| Луїс Адамич | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
23 березня 1898[1][2] Поселення поруч з Гросуплє, Австро-Угорщина | |||
| Помер |
4 вересня 1951[3][2][4] (53 роки) або 1951[5] Мілфорд, Нью-Джерсі, США | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина США | |||
| Діяльність | письменник, перекладач | |||
| Сфера роботи | журналістика[5] і переклад[5] | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Членство | Словенська академія наук та мистецтв | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Луїс Адамич у Вікісховищі | ||||
Луїс А́даміч (словен. Alojz Adamič, англ. Louis Adamic; 23 березня 1899 — 4 вересня 1951) — американський письменник і перекладач словенського походження.
Біографія[ред. | ред. код]
Луїс Адамич народився в невеличкому поселенні поруч з містечком Гросуплє в регіоні Нижня Крайна (територія сучасної Словенії, тоді — Австро-Угорщини). Він був старшим сином у селянській родині. Не отримавши належної початкової освіти в міській школі, у 1909 році пішов до загальноовітньої школи в Любляні. На третьому році навчання Луїс вступив до таємного товариства, пов'язаного з Югославським націоналістичним рухом, який набув поширення в південно-слов'янських провінціях Австро-Угорщини. У листопаді 1913 року Адамич був схоплений на кривавій демонстрації і на певний час потрапив до в'язниці. Його вигнали зі школи і заборонили навчання у будь-яких державних навчальних закладах. І хоча він був прийнятий до Єзуїтської школи в Любляні, проте так і не почав її відвідувати. «Досить з мене школи, я вирушаю до Америки» — писав він, — «Я не знаю як, але я знаю, що вирушаю».[6]
США, життя і творчість[ред. | ред. код]
31 грудня 1913 року, у віці 15 років, Адамич емігрував до Сполучених Штатів. Врешті-решт він оселився в хорватський риболовецькій общині в Сан-Педро, штат Каліфорнія. Спершу працював чорноробом, у 1915—1917 роках[7] — в Югославській щоденній газеті Narodni Glas (Голос народу), яка виходила в Нью-Йорку. Під час Першої світової війни воював на Західному фронті. Після війни працював журналістом і професійним письменником.
Громадянство США отримав у 1918 році. У 1930 році[7] переїхав з Каліфорнії до штату Нью-Джерсі, де оселився у Мілфорді.
Всі твори Луїса Адамича засновані на його власних враженнях від робітничого досвіду в Америці і за попереднього життя в Словенії. Він здобув національне визнання в Америці у 1934 році з виходом книги «Повернення тубільця» (англ. The Native's Return), яка була спрямована проти режиму Александра I в Королівстві Югославія і стала бестселлером. Ця книга вперше знайомила багатьох американців з реаліями Балканського півострова. В ній було багато передбачень, проте, як виявилось, далеких від дійсності (наприклад, що Америка процвітатиме нарешті звернувши до соціалізму).
З 1940 року обіймав посаду редактора журналу Common Ground.
Зв'язок з батьківщиною[ред. | ред. код]
У 1932 році Адамич побував у Словенії, де зустрічався з видатними освітянами та політиками, після повернення до США продовжував тримати зв'язок з батьківщиною.[8] В роки Другої світової війни він підтримував Народно-визвольну армію Югославії. Також вітав заснування соціалістичної Югославської федерації, був на боці маршала Тіто у його протистоянні зі Сталіним.[8] Заснував Спільний комітет Південно-слов'янських американців[9] на підтримку Тіто. У 1949 році став членом-кореспондентом Словенської академії наук і мистецтв.
Смерть[ред. | ред. код]
Після двох замахів і погроз, 4 вересня 1951 року Луїс Адамич помер від пострілу з рушниці (яку знайшли поруч із ним) у власному будинку в Мілфорді. В той час в Югославії тривав конфлікт між Тіто і Сталіним, і американські ЗМІ припускали, що письменник був убитий НКВС[7] або балканськими угруповуннями. Проте ця версія не була доведена і вважають, що Адамич вчинив самогубство змучений проблеми зі здоров'ям.
В дописі в газеті української діаспори в США «Свобода» з приводу смерті Адамича зазначалось: «… Перед смертю [Адамич] був зайнятий викінченням нового твору „Орел і скала“, який мав бути звернений проти Совєтів. Його секретарка каже, що під час готування цього твору до друку Адамич діставав погрози від большевиків.»[10]
Твори[ред. | ред. код]
- Dynamite: The Story of Class Violence in America (1931);
- Laughing in the Jungle: The Autobiography of an Immigrant in America (1932);
- The Native's Return: An American Immigrant Visits Yugoslavia and Discovers His Old Country (1934);
- Grandsons: A Story of American Lives (1935, роман);
- Cradle of Life: The Story of One Man's Beginnings (1936, роман);
- The House in Antigua (1937, роман);
- My America (1938);
- From Many Lands (1940);
- Two-Way Passage (1941);
- My Native Land (1943);
- The Eagle and the Root (1950).
Нагороди[ред. | ред. код]
- 1932 — Грант Ґуґґенгайма
- 1941 — премія Анісфельда-Вульфа за твір From Many Lands
Примітки[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луїс Адамич |
- ↑ Slovenska biografija — Znanstvenoraziskovalni center Slovenske akademije znanosti in umetnosti. — ISSN 2350-5370
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Adamic, Louis. Laughing in the Jungle: The Autobiography of an Immigrant in America. New York and London: Harper & Brothers, 1932. Reprinted by Arno Press and The New York Times, 1969; pp. 10-35.
- ↑ а б в Сербська Вікіпедія
- ↑ а б К. В. Мальшина. Джерела з історії Словенії першої половини XX ст.: колекція документів та спогадів у зібранні Школи слов'янських та східноєвропейських студій при Університеті м. Лондона (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2018. Процитовано 29 червня 2012.
- ↑ англ. United Committee of South-Slavic Americans
- ↑ Смерть Луї Адамича за підозрілих обставин // Свобода, Джерзі-Сіті і Ню Йорк, 6 вересня 1951 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2016. Процитовано 29 червня 2012.
|
