Магнітний потік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Flusso magnetico attraverso una superficie perpendicolare.svg

Магнітний потік — потік вектора магнітної індукції.

Магнітний потік позначається зазвичай грецькою літерою Φ, вимірюється у системі СІ у веберах, у системі СГСМ одиницею вимірювання магнітного потоку є максвел: магнітний потік поля величиною 1 гаус через сантиметр квадратний площі.

Магнітний потік через нескінченно маленьку площадку dS визначається як

 d\Phi = BdS \cos\theta ,

де B — значення індукції магнітного поля, θ — кут між напрямком поля й нормаллю до поверхні. У векторній формі

 d\Phi = \mathbf{B} \cdot \mathbf{dS} .

Магнітний потік псевдоскалярна величина.

Зазвичай магнітний потік обраховується через поверхню, обмежену певним контуром, наприклад, контуром, який утворюють провідники зі струмом. Оскільки в різних точках поверхні магнітна індукція різна, то проводиться інтегрування

 \Phi = \int \!\!\! \int \mathbf{B} \cdot \mathbf{dS}

Третє рівняння Максвелла[ред.ред. код]

Магнітний потік не залежить від вибору поверхні, яку обмежує контур, а тому потік через замкнену поверхню дорівнює нулю.

  \int \!\!\! \int_S \mathbf{B} \cdot \mathbf{dS} = 0 .

Це твердження є інтегральною формою третього рівняння Максвелла

 \text{div}\, \mathbf{B} = 0

Електрорушійна сила[ред.ред. код]

Закон електромагнітної індукції свідчить про те, що при зміні магнітного потоку через контур, обмежений електричним колом, у колі виникає е.р.с.

 \mathcal{E} = - \frac{d\Phi}{dt} .

Дивись також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Сивухин Д.В. (1977). Общий курс физики. т III. Электричество. Москва: Наука. 


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.