Магнітний потік

Магнітний потік — потік вектора магнітної індукції.

Магнітний потік позначається зазвичай грецькою літерою Φ, вимірюється у системі СІ у веберах, у системі СГСМ одиницею вимірювання магнітного потоку є максвел: магнітний потік поля величиною 1 гаус через сантиметр квадратний площі.

Магнітний потік через нескінченно маленьку площадку dS визначається як

$d\Phi = BdS \cos\theta$,

де B — значення індукції магнітного поля, θ — кут між напрямком поля й нормаллю до поверхні. У векторній формі

$d\Phi = \mathbf{B} \cdot \mathbf{dS}$.

Магнітний потік псевдоскалярна величина.

Зазвичай магнітний потік обраховується через поверхню, обмежену певним контуром, наприклад, контуром, який утворюють провідники зі струмом. Оскільки в різних точках поверхні магнітна індукція різна, то проводиться інтегрування

$\Phi = \int \!\!\! \int \mathbf{B} \cdot \mathbf{dS}$

Третє рівняння Максвелла

Магнітний потік не залежить від вибору поверхні, яку обмежує контур, а тому потік через замкнену поверхню дорівнює нулю.

$\int \!\!\! \int_S \mathbf{B} \cdot \mathbf{dS} = 0$.

Це твердження є інтегральною формою третього рівняння Максвелла

$\text{div}\, \mathbf{B} = 0$

Електрорушійна сила

Закон електромагнітної індукції свідчить про те, що при зміні магнітного потоку через контур, обмежений електричним колом, у колі виникає е.р.с.

$\mathcal{E} = - \frac{d\Phi}{dt}$.

Дивись також

• Електричний потік

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.