Магнітний потік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Магне́тний поті́к — потік вектора магнітної індукції.

Магнітний потік позначається зазвичай грецькою літерою Φ, вимірюється у системі СІ у веберах, у системі СГСМ одиницею вимірювання магнітного потоку є максвел: магнітний потік поля величиною 1 гаус через сантиметр квадратний площі.

Магнітний потік через нескінченно маленьку площадку dS визначається як

dΦ = BdScosθ,

де B — значення індукції магнітного поля, θ — кут між напрямком поля й нормаллю до поверхні. У векторній формі

.

Магнітний потік скалярна величина.

Зазвичай магнітний потік обраховується через поверхню, обмежеу певним контуром, наприклад, контуром, який утворюють провідники зі струмом. Оскільки в різних точках поверхні магнітна індукція різна, то проводиться інтегрування

[ред.] Третє рівняння Максвелла

Магнітний потік не залежить від вибору поверхні, яку обмежує контур, а тому потік через замкнену поверхню дорівнює нулю.

.

Це твердження є інтегральною формою третього рівняння Максвелла

[ред.] Електрорушійна сила

Закон електромагнітної індукції гласить, що при зміні магнітного потоку через контур, обмежений електричним колом, у колі виникає е.р.с.

.

[ред.] Дивись також

• Електричний потік

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.