Миття рук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миття рук з милом
«Часто мийте руки» — плакат зі США часів Другої світової війни

Миття рук або гігієна рук — процедура обробки рук з метою усунення забруднення, поту, бактерій та інших мікроорганізмів. Миття рук знижує ризики респіраторних вірусних інфекцій, зокрема грипу та ГРВІ. Можна також уникнути діареї, якщо ретельно мити руки.

Випадки, коли критично важливо мити руки з милом: до, під час і після приготування їжі, перед споживанням їжі, до і після догляду за хворим, до і після обробки порізів або ран, після туалету, після заміни підгузків або прибирання за дитиною, яка скористалася туалетом, після видування носу, кашлю або чхання, після того, як ви торкались тварин або корму для тварин, прибирали за твариною, після того, як винесли сміття. Найкращий спосіб зменшити кількість мікробів на руках в більшості випадків — мити їх з милом і водою впродовж 20 секунд. Якщо мило та вода недоступні, можна використовувати засіб для рук, який містить щонайменше 60 % спирту[1].

Гігієна рук у медицині є важливою процедурою, що проводиться перед будь-яким хірургічним втручанням з метою попередження інфікування хірургічної рани пацієнта та одночасного захисту персоналу від інфекцій. Вона передбачає не лише звичайне миття рук, але й хірургічне — з використанням спеціального антимікробного засобу для ліквідації мікроорганізмів[2].

Громадське здоров'я[ред. | ред. код]

Станція очищення рук на вході в Загальну лікарню Торонто[en]

Користь для здоров'я[ред. | ред. код]

Миття рук має багато переваг для здоров'я, зокрема:

Дослідження 2013 року показало, що вдосконалення практики миття рук може призвести до невеликих поліпшень зростання дітей віком до п'яти років.[7]

У країнах, що розвиваються, дитячу смертність, пов'язану з респіраторними та діарейними захворюваннями, можна зменшити, запровадивши прості зміни в поведінці, наприклад, миття рук з милом. Ця проста дія може знизити рівень смертності від цих захворювань майже на 50 %.[8]

Пропаганда миття рук може зменшити кількість випадків діареї приблизно на третину, і це можна порівняти із ефектом від забезпечення чистою водою в районах з низьким рівнем доходу.[9] 48 % скорочень кількості випадків діареї можуть бути пов'язані з миттям рук з милом.[10]

Миття рук з милом є найбільш ефективним і недорогим способом профілактики діареї і гострих респіраторних інфекцій[en] (ГРІ), і є автоматичною поведінкою в будинках, школах і громадах по всьому світу. Пневмонія, поширене ГРЗ, є причиною смертності серед дітей до п'яти років, забираючи життя приблизно 1,8 мільйона дітей на рік. Діарея та пневмонія разом є причиною майже 3,5 мільйона дитячих смертей щорічно.[11] За даними ЮНІСЕФ, перетворення на вкорінену звичку миття рук з милом перед їжею та після користування туалетом може врятувати більше життів, ніж будь-яка окрема вакцина чи медичне втручання, зменшивши смерть від діареї майже наполовину та смерть від ГРВІ на одну чверть. Миття рук, як правило, входить у комплекс із іншими заходами санітарії.

Миття рук також захищає від імпетиго, яке передається при прямому фізичному контакті.[12]

Побічні ефекти[ред. | ред. код]

Незначний побічний ефект миття рук полягає в тому, що часте миття рук може призвести до пошкодження шкіри через пересихання шкіри.[13] У данському дослідженні 2012 року було встановлено, що надмірне миття рук може призвести до сверблячого, лускатого стану шкіри, відомого як екзема рук або дерматит рук, що особливо часто зустрічається серед медичних працівників[14]. Занадто часте миття рук також сприймається як один із симптомів обсесивно-компульсивного розладу (ОКР).

Коли рекомендовано мити руки[ред. | ред. код]

Плакат із зазначенням критичних моментів, коли руки потрібно мити, щоб зменшити поширення хвороби

Упродовж дня є п'ять критичних моментів, коли миття рук з милом важливе для зменшення фекально-оральної передачі захворювань: після користування туалетом (сечовипускання, дефекація), після підтирання дитини (зміна підгузків), перед годуванням дитини, перед вживання їжі та до / після приготування їжі або обробки сирого м'яса, риби чи птиці.[15] Інші випадки, коли слід застосовувати правильну техніку миття рук, щоб запобігти передачі захворювання, включають: до та після лікування порізу чи рани; після чхання, кашлю або висякання; після роботи з тваринами або тваринними відходами; і після торкання до сміття.[16][17]

Зміна поведінки[ред. | ред. код]

У багатьох країнах низький рівень миття рук з милом. Дослідження миття рук у 54 країнах у 2015 році показало, що в середньому 38,7 % домогосподарств практикували миття рук з милом.

Дослідження 2014 року показало, що в Саудівській Аравії найвищий показник — 97 відсотків; Сполучені Штати біля середини із 77 відсотками; та Китай з найнижчою часткою — 23 відсотки.[18]

Зараз існує декілька методик зміни поведінки для збільшення рівня миття рук з милом у критичні моменти.[19]

Групове миття рук для школярів у встановлений час доби є одним із варіантів у країнах, що розвиваються, щоб вкоренити миття рук у поведінці дітей.[20] «Основна програма охорони здоров'я», яку реалізує Міністерство освіти у Філіппінах[en], є прикладом масштабних заходів щодо сприяння здоров'ю та освіті дітей.[21] Дегельмінтизація двічі на рік, що доповнюється миттям рук щодня милом і щоденним чищення зубів з фтором, є основою цієї національної програми. Вона також успішно реалізовується в Індонезії.[22]

Засоби для миття[ред. | ред. код]

Мило та мийні засоби[ред. | ред. код]

How to wash your hands guide by LloydsPharmacy
Інструкція з миття рук від Норвезького інституту громадського здоров'я[en]

Видалення мікроорганізмів із шкіри посилюється додаванням у воду мила чи мийних засобів. Основна дія мила та мийних засобів — усунення бар'єрів для розчинення та підвищення розчинності. Вода сама по собі є неефективним засобом для очищення шкіри, оскільки жири та білки, що є компонентами органічного ґрунту, не так легко розчиняються у воді.

Тверде мило[ред. | ред. код]

Через свою багаторазову природу, тверде мило може містити бактерії, залишені на ньому під час попередніх використань.[23] Невелика кількість досліджень, які вивчали перенесення бактерій із забрудненого твердого мила, дійшли висновку, що перенесення малоймовірне, оскільки бактерії змиваються з піною.[24] CDC все ще зазначає, що «варто віддавати перевагу рідкому милу з бездотиковим дозуванням».[25]

Антибактеріальне мило[ред. | ред. код]

Антибактеріальні мила[en] широко рекламуються. Серед поширених антибактеріальних засобів, що використовуються в антибактеріальному милі, наприклад, триклозан, до якого є стійким широкий перелік штамів організмів. Окрім поверхнево-активної речовини та засобів захисту шкіри, до формули мила можуть входити кислоти (оцтова кислота, аскорбінова кислота, молочна кислота) як регулятори рН, антимікробно активна бензойна кислота та інші кондиціонери (алое вера, вітаміни, ментол, рослинні екстракти)[26].

Комплексний аналіз Школи охорони здоров'я Орегонського університету показав, що для запобігання захворювань та видалення бактерій з рук звичайне мило настільки ж ефективне, як і антибактеріальні мила споживчого призначення, що містять триклозан.[27]

Вода[ред. | ред. код]

Гаряча вода комфортної для миття рук температури недостатньо гаряча, щоб знищити бактерії. Бактерії розмножуються набагато швидше при температурі тіла (37 °C). Однак тепла вода з милом є більш ефективною, ніж холодна мильна вода для видалення природних олій, що містять бактерії. Наукові дослідження показали, що вживання теплої води не впливає на зменшення мікробного навантаження на руки.[28][29]

Антисептики[ред. | ред. код]

Процедура дезінфекції рук згідно з німецьким стандартом DIN EN 1500

Дезінфікувальний засіб для рук або антисептик для рук — гігієнічний засіб для рук на основі води. Наприкінці 90-х років і на початку XXI століття набрали популярності засоби для гігієни рук не на основі води, а на основі алкоголю. Більшість з них виготовлені на ізопропіловому спирті або етанолі, до яких додано загусники на зразок карбомера (полімер акрилової кислоти), що перетворює засіб на гель, або зволожувальні засоби як-от гліцерин (рідкі або пінисті засоби) для зручності використання та зменшення ефекту сушіння від алкоголю[30]. Додавання розведеного перекису водню ще більше збільшує антимікробну активність.[31]

Дезінфікувальні засоби для рук, що містять мінімум від 60 до 95 % спирту, є ефективними засобами проти мікробів. Вони знищують мультирезистентні бактерії (MRSA[en] та VRE[en]), туберкульозну паличку та деякі віруси (включаючи ВІЛ, герпес, HRSV, риновірус, вакцинію, грип[32] та гепатити) та гриби. Засоби дезінфікування алкоголем, що містять 70 % алкоголю, знищують 99,97 % бактерій на руках через 30 секунд після нанесення та від 99,99 % до 99,999 % бактерій на руках за 1 хв. після застосування.[33]

Засоби дезінфекції рук найбільш ефективні проти бактерій і менш ефективні проти деяких вірусів. Дезінфікувальні засоби на основі алкоголю майже повністю неефективні проти вірусів норовірусу або вірусів типу Norwalk — найпоширенішої причини заразного гастроентериту.[34]

Потрібно використовувати антисептик у достатній для ретельного зволоження або намащення обох рук кількості. У верхню і нижню частини обох рук, а також між пальцями і в кінчики всіх пальців, рідину, піну чи гель необхідно втирати приблизно 30 секунд, поки вони не висохнуть.[35]

За рекомендаціями Центру контролю та профілактики захворювань США краще мити руки, ніж дезінфікувати, — особливо коли руки помітно брудні.[36] Популярність використання дезінфектантів базується на простоті їх використання та активній боротьбі з мікроорганізмами; однак вони не повинні заміщувати належне миття рук (хіба що мило та вода недоступні).

Часте використання дезінфікувальних засобів на основі алкоголю може спричинити сухість шкіри, якщо до складу формули не додаються зволожувачі. Сушильну дію алкоголю можна зменшити або усунути, додавши до формули гліцерин та / або інші зволожувальні засоби[30]. У ході клінічних випробувань дезінфікувальні засоби на основі алкоголю, що містять зволожувачі, викликали істотно менше подразнення та сухість шкіри, ніж мила чи протимікробні мийні засоби. Алергічний контактний дерматит, синдром контактної кропив'янки або підвищена чутливість до алкоголю або добавок, присутніх в спиртах кистей рук, зустрічаються дуже рідко.[37]

Незважаючи на свою ефективність, неводні засоби не очищають руки від органічного матеріалу, а просто дезінфікують їх. Саме з цієї причини засоби для дезінфекції рук не настільки ефективні у запобіганні поширенню багатьох патогенів, як мило та вода, оскільки збудники все ще залишаються на руках.

Ефективність дезінфікувального засобу, що не містить алкоголю, сильно залежить від інгредієнтів та рецептури, й історично значно нижча, ніж в алкоголю. Нещодавні тестування препаратів, що використовують хлорид бензалконію, показало, що вони мають стійку і кумулятивну антимікробну активність після застосування,[38] на відміну від алкоголю, який показав зниження ефективності після повторного вживання, ймовірно, через прогресуючі несприятливі шкірні реакції.[39]

Зола чи грязь[ред. | ред. код]

Багато людей з малозабезпечених громад не можуть дозволити собі мило та використовувати натомість золу та ґрунт. Попіл або ґрунт можуть бути ефективнішими, ніж сама вода, але менш ефективними, ніж мило. Одна з проблем полягає в тому, що якщо ґрунт або зола забруднені мікроорганізмами, це може збільшити поширення хвороби, а не зменшити її.[40] Як мило, зола також є дезінфікувальним засобом, оскільки при контакті з водою вона утворює лужний розчин.[41] ВООЗ рекомендує золу або пісок як альтернативу милу, коли мило недоступне.[42]

Методика[ред. | ред. код]

Правильна техніка миття рук, рекомендована Центром контролю захворювань США для запобігання передачі хвороби, включає наступні етапи:[43]

  1. Намочіть руки теплою або холодною проточною водою.[43] CDC рекомендує проточну воду, оскільки стоячі басейни можуть бути забруднені, але гаряча вода чи холодна, схоже, не має значення.[44]
  2. Нанесіть миючий засіб так, щоб він покривав усю поверхню кистей рук та зап'ястя, мийте також між пальцями та під нігтями. Мило знімає мікроби з шкіри, і дослідження показують, що люди, як правило, миють руки ретельніше, коли використовують мило, а не лише воду.
  3. Мийте руки не менше 20 секунд. Розтирання рук допомагає виводити мікроби з шкіри, чищення довший час видаляє більше мікробів.
  4. Добре промийте руки під проточною водою. Полоскання в застійній воді може наново забруднити руки.
  5. Просушіть чистим рушником або дайте висохнути на повітрі. Мокрі і вологі руки легше забруднюються.
Щіточка для миття під нігтями

Ділянки, які пропускають найчастіше — великий палець, зап'ястя, ділянки між пальцями та під нігтями. Штучні нігті та злущений лак для нігтів можуть накопичувати мікроорганізми. Часто рекомендують використовувати зволожувальний лосьйон, щоб руки не пересихали; сухість шкіри може призвести до пошкодження шкіри, що може збільшити ризик передачі інфекції.[45]

Сушіння рушниками або сушарками для рук[ред. | ред. код]

Ефективне сушіння рук є важливою частиною процесу гігієни рук, однак існує певна дискусія щодо найефективнішої форми сушіння у громадських санвузлах. Дедалі більше досліджень свідчать, що паперові рушники набагато гігієнічніші, ніж електричні сушарки для рук, зустрічаються у багатьох санвузлах.

У 2008 році Вестмінстерський університет (Лондон) за фінансування паперово-рушникової торгової асоціації European Tissue Symposium провів дослідження з порівняння рівнів гігієни при використанні паперових рушників, сушарок з теплим повітрям та більш сучасними струменевими повітряними сушарками (jet-air dryer) для рук.[46] Ключові результати:

  • Після миття та сушіння рук сушаркою із теплим повітрям загальна кількість бактерій збільшується в середньому на подушечках пальців на 194 %, а на долонях — на 254 %.
  • Висушування сушаркою із струменем повітря призвело до збільшення в середньому загальної кількості бактерій на подушечках пальців на 42 % та на долонях на 15 %.
  • Після миття та сушіння рук паперовим рушником загальна кількість бактерій зменшилася в середньому на подушечках пальців до 76 %, а на долонях — до 77 %.

Вчені також провели випробування, щоб встановити, чи існує потенціал для перехресного забруднення інших користувачів умивальної кімнати та навколишнього середовища умивальної кімнати в результаті кожного типу методу сушіння. Вони встановили, що:

  • Струменева сушарка, яка виводить повітря з агрегату зі швидкістю 180 м/с, здатна викинути мікроорганізми з рук та пристрою і, можливо, забруднити інших користувачів умивальної кімнати та навколишнього середовища умивання на відстані до 2 метрів.
  • Використання сушарки з теплим повітрям розповсюджує мікроорганізми на відстані 0,25 метра від сушарки.
  • Паперові рушники не показали значного поширення мікроорганізмів.

У 2005 році в дослідженні, проведеному TÜV Produkt und Umwelt, були оцінені різні методи сушіння рук.[47] Виявлено наступні зміни в кількості бактерій після висихання рук:

Спосіб сушіння Вплив на кількість бактерій
Паперові рушники[en] та рулони Зниження на 24 %
Сушарка з гарячим повітрям Збільшення на 12 %

Миття рук серветками[ред. | ред. код]

Антибактеріальні серветки зволожені одним або декількома біоцидами: спиртом, хлоргексидином, «кватами» (бензалконію хлорид, алкілметилбензилхлорид амонію) і кондиціонерами для шкіри та ароматизаторами. Серветки поставляються в компактному пакеті або коробці, деякі антибактеріальні серветки призначені для дезінфекції медичних засобів, наприклад, хлоргексидинові.[48]

Миття рук за допомогою санітарно-гігієнічних серветок — це альтернатива під час подорожі за відсутності мила та води.[49] Дезінфікувальний засіб для рук на основі алкоголю повинен містити не менше 60 % спирту.[50]

Медичне використання[ред. | ред. код]

Мікробний ріст на культиваційній пластині без процедур (A), після миття рук з милом (B) та після дезінфекції спиртом (C).

Медичне миття рук стало обов'язковим задовго після того, як угорський лікар Ігнац Земмельвейс виявив його ефективність (у 1846 р.) для запобігання захворювань у лікарняних умовах.[51] Розроблені електронні пристрої, які нагадують працівникам лікарні мити руки, коли вони забудуть;[52] в одному дослідженні було встановлено зниження рівня зараження при їх застосуванні.[53]

Методика[ред. | ред. код]

Відеодемонстрація миття рук

Медичне миття рук триває не менше 15 секунд, з використанням великої кількості мила та води або гелю, і передбачає натирання та протирання кожної частини рук.[54] Руки слід розтирати, замикаючи пальці. Якщо під нігтями є бруд, для його видалення можна використовувати щіточку. Оскільки мікроби можуть залишатися у воді на руках, важливо добре промити їх і витерти насухо чистим рушником. Після витирання рук, паперовим рушником слід закрити воду (та при необхідності відкрити вихідні двері). Це дозволяє уникнути повторного забруднення рук з цих поверхонь.

Мета миття рук у лікувальних закладах — видалити хвороботворні мікроорганізми (патогени) та уникнути їх передачі. The New England Journal of Medicine повідомляє, що миття рук залишається на неприйнятному рівні в більшості медичних середовищ, оскільки велика кількість лікарів і медсестер часто забувають мити руки, перш ніж торкатися пацієнтів, передаючи таким чином мікроорганізми.[55] Одне дослідження показало, що правильне миття рук та інші прості процедури можуть знизити частоту інфекцій крові, пов'язаних з катетером, на 66 відсотків.[56]

Всесвітня організація охорони здоров'я опублікувала плакат, де демонструється стандартне миття рук та протирання рук у секторах охорони здоров'я.[57] Проект інструкції з гігієни рук від цієї організацією можна знайти на її вебсайті, де він розміщений для публічного обговорення.[58]

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає «П'ять моментів», коли необхідно мити руки:

  • перед доглядом за пацієнтом
  • після контакту з навколишнім середовищем
  • після контакту з кров'ю / рідинами організму
  • перед асептичним завданням
  • після догляду за пацієнтами.

Додавання до мила антисептичних хімічних речовин («медикаментозне» або «антимікробне» мило) додає мийному засобу мікробовбивчої дії, яка може бути бажаною перед проведенням хірургічного втручання або в умовах переважання стійких до антибіотиків організмів.[59]

Для очищення рук перед хірургічною операцією необхідно мати кран, який можна включати і вимикати, не торкаючись його руками, хлоргексидин або йодин, стерильні рушники для сушіння рук після миття, стерильну щітку для чищення та інший стерильний інструмент для чищення під нігтями. Всі прикраси слід зняти. Ця процедура вимагає миття рук і передпліч до ліктя, як правило, 2–6 хвилин. Довше миття (10 хвилин) не потрібне. Під час полоскання вода з передпліч не повинна стікати назад до рук. Після закінчення миття рук руки висушують стерильною тканиною і надягають хірургічний халат.

У 2009 році фахівці Міністерства охорони здоров'я та Національної академії медичних наук України були розроблені Методичні рекомендації «Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу», а Наказом МОЗ № 798 документ був уведений у дію[2].

Ефективність у лікувальних закладах[ред. | ред. код]

Щоб зменшити поширення мікробів, краще вимити руки або використовувати антисептик для рук до та після обслуговування хворої людини.

Всесвітній день миття рук[ред. | ред. код]

Всесвітній день гігієни рук (World Hand Hygiene Day[60]) проводиться Всесвітньою організацією охорони здоров'я щороку 5 травня. Заходи, що проводяться цього дня, спрямовані на досягнення мети підтримки глобального профілю важливості гігієни рук у охороні здоров'я та об'єднання людей заради підтримки покращення гігієни рук у всьому світі.

Історія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Від яких хвороб захищають чисті руки. moz.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 11 березня 2020.
  2. ↑ а б Наказ МОЗ України від 21.09.2010 № 798 "Про затвердження методичних рекомендацій «Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу» [Архівовано 23 лютого 2021 у Wayback Machine.] — К., 2010. — 24 с
  3. ↑ Cowling, Benjamin J. та ін. (2009). Facemasks and Hand Hygiene to Prevent Influenza Transmission in Households. Annals of Internal Medicine. 151 (7): 437—46. doi:10.7326/0003-4819-151-7-200910060-00142. PMID 19652172.
  4. ↑ Luby, Stephen P.; Agboatwalla, Mubina; Painter, John; Altaf, Arshad; Billhimer, Ward; Keswick, Bruce; Hoekstra, Robert M. (2006). Combining drinking water treatment and hand washing for diarrhoea prevention, a cluster randomized controlled trial. Tropical Medicine & International Health. 11 (4): 479—89. doi:10.1111/j.1365-3156.2006.01592.x. PMID 16553931.
  5. ↑ Scott, Beth. Protecting Children from Diarrhoea and Acute Respiratory Infections: The Role of Hand Washing Promotion in Water and Sanitation Programmes (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 June 2009. Процитовано 21 травня 2009.
  6. ↑ Rhee, V.; Mullany, L. C.; Khatry, S. K.; Katz, J.; Leclerq, S. C.; Darmstadt, G. L.; Tielsch, J. M. (2008). Impact of Maternal and Birth Attendant Hand-washing on Neonatal Mortality in Southern Nepal. Arch Pediatr Adolesc Med. 162 (7): 603—08. doi:10.1001/archpedi.162.7.603. PMC 2587156. PMID 18606930.
  7. ↑ Dangour, Alan D (1996). Interventions to improve water quality and supply, sanitation and hygiene practices, and their effects on the nutritional status of children (PDF). Reviews (8): CD009382. doi:10.1002/14651858.CD009382.pub2. PMID 23904195. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2019. Процитовано 20 березня 2020.
  8. ↑ Curtis, Val; Cairncross, Sandy (May 2003). Effect of washing hands with soap on diarrhoea risk in the community: a systematic review. The Lancet Infectious Diseases. 3 (5): 275—81. doi:10.1016/S1473-3099(03)00606-6. PMID 12726975.
  9. ↑ Ejemot, Regina I; Ehiri, John E; Meremikwu, Martin M; Critchley, Julia A (2009). Cochrane review: Hand washing for preventing diarrhoea. Evidence-Based Child Health: A Cochrane Review Journal. 4 (2): 893—939. doi:10.1002/ebch.373. ISSN 1557-6272.
  10. ↑ Cairncross, S.; Hunt, C.; Boisson, S.; Bostoen, K.; Curtis, V.; Fung, I. C.; Schmidt, W. P. (2010). Water, sanitation and hygiene for the prevention of diarrhoea. International Journal of Epidemiology. 39 (Supplement 1): i193—i205. doi:10.1093/ije/dyq035. ISSN 0300-5771. PMC 2845874. PMID 20348121.
  11. ↑ The State of the World's Children 2008. Child Survival. UNICEF (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2017. Процитовано 20 березня 2020.
  12. ↑ Impetigo. NHS. Архів оригіналу за 5 березня 2020. Процитовано 11 березня 2020.
  13. ↑ e Borges, Lizandra Ferreira de Almeida; Silva, BL; Gontijo Filho, PP (2007). Hand washing: Changes in the skin flora. American Journal of Infection Control. 35 (6): 417—20. doi:10.1016/j.ajic.2006.07.012. PMID 17660014.
  14. ↑ Too-Clean Hands Can Lead to Eczema. EverydayHealth.com. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 24 січня 2020.
  15. ↑ UNICEF Malawi. www.unicef.org (англ.). Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 5 січня 2020.
  16. ↑ When and How to Wash Your Hands | Handwashing | CDC. www.cdc.gov (en-us) . 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 7 березня 2020.
  17. ↑ The right way to wash your hands. Mayo Clinic (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 7 березня 2020.
  18. ↑ BreakingWeb. Les Français et le savonnage des mains après être allé aux toilettes. BVA Group (fr-FR) . Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 9 лютого 2020.
  19. ↑ Abdi & Gautam, R. & O.P, Approaches to promoting behaviour-change around handwashing-with-soap [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  20. ↑ UNICEF, GIZ (2016). Scaling up group handwashing in schools — Compendium of group washing facilities across the globe [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.]. New York; Eschborn, Germany
  21. ↑ UNICEF (2012) Raising Even More Clean Hands: Advancing Health, Learning and Equity through WASH in Schools [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Joint Call to Action
  22. ↑ School Community Manual – Indonesia (formerly Manual for teachers), Fit for School. GIZ Fit for School, Philippines. 2014. ISBN 978-3-95645-250-5. Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 20 березня 2020.
  23. ↑ McBride ME (August 1984). Microbial flora of in-use soap products. Appl. Environ. Microbiol. 48 (2): 338—41. doi:10.1128/AEM.48.2.338-341.1984. PMC 241514. PMID 6486782.
  24. ↑ Heinze, JE; Yackovich, F (1988). Washing with contaminated bar soap is unlikely to transfer bacteria. Epidemiology and Infection. 101 (1): 135—42. doi:10.1017/s0950268800029290. PMC 2249330. PMID 3402545.
  25. ↑ Infection Control: Frequently Asked Questions – Hand Hygiene. Centers for Disease Control and Prevention. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 30 вересня 2016.
  26. ↑ Microbicidal and sanitizing soap compositions (англ.), 4 вересня 1997, архів оригіналу за 21 серпня 2020, процитовано 23 березня 2020
  27. ↑ Plain soap as effective as antibacterial but without the risk. medicalxpress.com (en-us) . Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 23 березня 2020.
  28. ↑ Hot water for handwashing – where is the proof?. J. Occup. Environ. Med. 47 (4): 434—35. April 2005. doi:10.1097/01.jom.0000158737.06755.15. PMID 15824636.
  29. ↑ Michaels, B.; Gangar, V.; Schultz, A.; Arenas, M.; Curiale, M.; Ayers, T.; Paulson, D. (2002). Water temperature as a factor in handwashing efficacy. Food Service Technology. 2 (3): 139—49. doi:10.1046/j.1471-5740.2002.00043.x.
  30. ↑ а б Menegueti, Mayra Gonçalves; Laus, Ana Maria; Ciol, Márcia Aparecida; Auxiliadora-Martins, Maria; Basile-Filho, Anibal; Gir, Elucir; Pires, Daniela; Pittet, Didier; Bellissimo-Rodrigues, Fernando (24 червня 2019). Glycerol content within the WHO ethanol-based handrub formulation: balancing tolerability with antimicrobial efficacy. Antimicrobial Resistance & Infection Control. 8 (1): 109. doi:10.1186/s13756-019-0553-z. ISSN 2047-2994. PMC 6591802. PMID 31285821.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  31. ↑ Information, National Center for Biotechnology (2009). WHO-recommended handrub formulations (англ.). World Health Organization. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  32. ↑ Larson, E. L.; Cohen, B.; Baxter, K. A. (2012). Analysis of alcohol-based hand sanitizer delivery systems: Efficacy of foam, gel, and wipes against influenza A (H1N1) virus on hands. American Journal of Infection Control. 40 (9): 806—09. doi:10.1016/j.ajic.2011.10.016. PMID 22325728.
  33. ↑ Rotter M. (1999). Hand washing and hand disinfection. Hospital Epidemiology and Infection Control. 87.
  34. ↑ Preventing Norovirus Infection. www.cdc.gov (en-us) . 9 березня 2018. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 17 травня 2018.
  35. ↑ Nina A. Gold; Usha Avva. Alcohol Sanitizer. StatPearls Publishing via National Center for Biotechnology Information, U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 14 березня 2020. Процитовано 12 березня 2020.
  36. ↑ Handwashing: Clean Hands Save Lives. Center for Disease Control and Prevention. 11 травня 2012. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 26 липня 2012.
  37. ↑ Hibbard JS (2005). Analyses comparing the antimicrobial activity and safety of current antiseptic agents: a review. J Infus Nurs. 28 (3): 194—207. doi:10.1097/00129804-200505000-00008. PMID 15912075.
  38. ↑ Garcia R, Hibbard JS. Antimicrobial activity of a recently approved chlorhexidine isopropyl alcohol antiseptic vs. 70 % isopropyl alcohol: a randomized, blind trial. An verbal presentation at the 28th Annual Educational Conference and International Meeting of the Association for Professionals in Infection Control and Epidemiology, 12 June 2001.
  39. ↑ Testing a new alcohol-free hand sanitizer to combat infection. AORN J. 68 (2): 239—41, 243—44, 247—51. August 1998. doi:10.1016/S0001-2092(06)62517-9. PMID 9706236.
  40. ↑ Blomfield S F and Nath K J 2009: Use of ash and mud for handwashing in low income communities. [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] The International Scientific Forum on Home Hygiene Accessed Oct. 2014
  41. ↑ Howard et al. 2002: Healthy Villages A guide for communities and community health workers [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]; Chapter 8 Personal, domestic and community hygiene. WHO. Accessed Oct. 2014.
  42. ↑ Water Sanitation Health. How can personal hygiene be maintained in difficult circumstances?. WHO. 2014. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 12 березня 2020.
  43. ↑ а б When and How to Wash Your Hands. www.cdc.gov (en-us) . 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 6 березня 2020.
  44. ↑ Show Me the Science – How to Wash Your Hands. www.cdc.gov (en-us) . 4 березня 2020. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 6 березня 2020.
  45. ↑ Wilkinson, Judith M., and Leslie A. Treas.Fundamentals of nursing. 2nd ed. Philadelphia: F.A. Davis Co., 2011. Print
  46. ↑ A comparative study of three different hand drying methods: paper towel, warm air dryer, jet air dryer’ [Архівовано 29 серпня 2017 у Wayback Machine.] by Keith Redway and Shameem Fawdar of the School of Biosciences, University of Westminster London
  47. ↑ TÜV Produkt und Umwelt GmbH Report No. 425-452006 A report concerning a study conducted with regard to the different methods used for drying hands; September 2005 [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  48. ↑ Antibacterial wipes and cleaners. https://best-wipes.com/ (неп.). Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
  49. ↑ Alcohol-impregnated wipes as an alternative in hand hygiene. Am J Infect Control. 18 (2): 70—76. April 1990. doi:10.1016/0196-6553(90)90084-6. PMID 2337257.
  50. ↑ When and How to Wash Your Hands | Handwashing | CDC. www.cdc.gov (en-us) . 13 березня 2020. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 23 березня 2020.
  51. ↑ Davis, Rebecca (2015). The Doctor Who Championed Hand-Washing And Briefly Saved Lives. NPR. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  52. ↑ Boyce, JM (Oct 2011). Measuring healthcare worker hand hygiene activity: current practices and emerging technologies. Infection Control and Hospital Epidemiology. 32 (10): 1016—28. doi:10.1086/662015. PMID 21931253.
  53. ↑ Swoboda, SM; Earsing, K; Strauss, K; Lane, S; Lipsett, PA (Feb 2004). Electronic monitoring and voice prompts improve hand hygiene and decrease nosocomial infections in an intermediate care unit. Critical Care Medicine. 32 (2): 358—63. doi:10.1097/01.CCM.0000108866.48795.0F. PMID 14758148.
  54. ↑ Larson EL (August 1995). APIC guideline for handwashing and hand antisepsis in health care settings. Am J Infect Control. 23 (4): 251—69. doi:10.1016/0196-6553(95)90070-5. PMID 7503437. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  55. ↑ Goldmann D (2006). System failure versus personal accountability – the case for clean hands. N. Engl. J. Med. 355 (2): 121—23. doi:10.1056/NEJMp068118. PMID 16837675.
  56. ↑ Pronovost P; Needham D; Berenholtz S та ін. (2006). An intervention to decrease catheter-related bloodstream infections in the ICU. N. Engl. J. Med. 355 (26): 2725—32. doi:10.1056/NEJMoa061115. PMID 17192537.
  57. ↑ World Health Organization. How to Handrub & How to Handwash (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2018. Процитовано 21 липня 2008.
  58. ↑ World Health Organization. WHO Guidelines on Hand Hygiene in Health Care (Advanced Draft) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2008. Процитовано 21 липня 2008.
  59. ↑ WHO Guidelines on Hand Hygiene in Health Care (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  60. ↑ World Hand Hygiene Day 2022. UN-Water (амер.). 2 травня 2022. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 5 травня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль


Цей розділ потребує доповнення. (березень 2020)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миття_рук&oldid=41207484