Aloe vera

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Aloe vera
Aloe vera386868234.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Xanthorrhoeaceae
Підродина: Асфоделеві (Asphodelaceae)
Рід: Алое (Aloe)
Вид: Алое вера
Біноміальна назва
Aloe vera
(L.) Burm. f., 1768
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Aloe vera
EOL: 1085598
IPNI: 530017
ITIS logo.jpg ITIS: 182653
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 34199
The Plant List: kew-298116
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aloe vera

Алое вера (лат. Aloe vera, (L.) Burm. f. — алое справжнє) — сукулентна рослина роду Алое.

Місцеві та народні назви[ред.ред. код]

Плантація Алое вера
Квіти Алое вера
Зріз листа Алое вера
  • англ. Medicinal aloe — медичне алое
  • англ. Barbados aloe — барбадоське алое
  • англ. Curaçao aloe — алое Кюрасао
  • англ. true aloe — справжнє алое
  • англ. West Indian aloe — вест-індійське алое
  • фр. aloès vulgaire
  • нім. echte Aloe
  • порт. babosa
  • порт. babosa-medicinal
  • порт. erva-babosa
  • ісп. acibar
  • ісп. aloe
  • ісп. sávila
  • столітник, доктор, столітнє дерево, колюча квітка, альянс, сабур

Синоніми[ред.ред. код]

Aloe abyssinica Lam., Aloe chinensis Baker, Aloe flava Pers., Aloe indica Royle, Aloe littoralis Koen. ex Baker, Aloe officinalis Forssk., Aloe perfoliata L. var. vera L., Aloe barbadensis Mill., Aloe vulgaris Lam.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина, кущевидна з безліччю бічних пагонів і сильно укороченим стеблом, яка утворює густі групи компактних розеток з листя. Листя ланцетні, злегка рифлені, завдовжки до 50 см, 6-7 см завширшки з крихітними шипами по краях, сірувато-зелені, іноді з білими цятками. Краї листя гострозубчасті, з більш-менш вираженим рожевим відтінком. На початку літа з центру листової розетки виростає суцвіття заввишки до 90 см, звичайно розгалужене, що складається з 2-4 кистей трубчастих квіток, довжиною 3 см, різних відтінків жовтого кольору. Деякі локальні або штучно виведені форми мають яскраво-червоні квіти. Плід — коробочка.

Місця зростання[ред.ред. код]

Батьківщиною алое вера є острови Кабо Верде та Канарські острови, де воно досі зустрічається у дикому вигляді. Широко інтродуковано та культивується по всьому світу.

Охоронні заходи[ред.ред. код]

Цей вид занесений до Червоної книги зникаючих рослин Ємену[1].

Заготівля[ред.ред. код]

Алое вера відоме цілителям протягом ось уже понад 3 500 років. Записи про застосування листя і соку алое були знайдені у єгипетський папірусах і стародавніх китайських свитках трав'яної медицини, де китайські медики називали його «ліками гармонії». У Новому Заповіті також можна знайти згадку про використання цієї рослини. У медицині застосовуються листя, свіжий сік, екстракт, сабур (висушений сік). Сік алое вера отримують з кінця жовтня до середини листопада. Збирають нижні і середні листки, що досягли віку трьох років і 18 см завдовжки. Сік зі свіжого листя багатий ферментами, вітамінами і має бактерицидну дію. Якщо листок розрізати, то з нього випливає водянистий сік, надзвичайно гіркий на смак. Він і використовується для отримання медичного препарату. Сік знаходиться в секреторних клітинах, які оточують сітковидну частину судинного пучка (на зрізі цей шар клітин має форму півмісяця). Листя алое вера зрізують і подрібнюють таким чином, щоб сік з них можна було швидко зібрати у якусь ємність. Потім його згущують шляхом випарювання над відкритим вогнем або на водяній бані. Після зняття піни його розливають у посуд, де він застигає. У такому вигляді він являє собою аптекарський товар, який найчастіше переробляють в галенові препарати (краплі, пігулки, свічки).

Хімічний склад[ред.ред. код]

Листя і сік алое вера містять антраглікозіди (алоїн — складова алое-емодін, наталоїл, рабабер-берон, гомонаталоїн), подразнюють слизову оболонку і підсилюють перистальтику кишечнику; похідні смолистих речовин, ефірні олії, ферменти, замінні і незамінні амінокислоти, вітаміни (група В, холін, фолієва кислота, бета-каротин, вітаміни А, С, Е), мінерали — кальцій, калій, натрій, магній, цинк, мідь, хром, фосфор, саліцилова кислота, полісахариди, фітонциди.

Застосування у народній медицині[ред.ред. код]

Сік алое вера в малих дозах застосовується як засіб, що збуджує апетит. Сік алое вера, консервований спиртом, рекомендується призначати при анацидному гастриті і коліті по 1 чайній ложці 2 рази на день за півгодини до їжі. При хронічних гастритах, що супроводжуються запорами, виразковій хворобі шлунка, після дизентерії та для підвищення опірності організму проти інфекційних захворювань, для поліпшення апетиту приймати по 5-10 мл соку зі свіжого листя алое, який повинен застосовуватися відразу після його приготування, за півгодини до їжі 2 −3 рази на день.

Зовнішньо сік алое віра використовується при лікуванні опіків, трофічних виразок, гнійних ран, запальних захворювань шкіри. Емульсія, приготовлена із соку алое вера (витримується при температурі 6-8 градусів протягом 12 діб), касторової або евкаліптової олій, застосовується для попередження і лікування ураження шкіри, що виникає при променевій хворобі.

У народній медицині сік свіжого листя алое вера застосовується при невралгіях, головних болях, а в суміші алое з медом і салом для легенів. Для цього свіжий сік листя, витриманий в темряві, змішати з салом і медом за наступним рецептом свинячого сала (або гусячого жиру), масла вершкового, меду, какао в порошку по 100 частин кожного, соку листя алое деревовидного 15 частин, 1 столову ложку розмішати в склянці гарячого молока. Приймати 2 рази на день при туберкульозі легенів.

Фармакологічна дія[ред.ред. код]

Алое вера використовується в медицині у вигляді 3 груп препаратів: сухий концентрований сік сабур, свіжий сік і препарати для тканинної терапії. Алое вера має бактерицидні і бактеріостатичні властивості, активний відносно груп мікробів: стафілокока, стрептокока, кишкової, дифтерійної, дизентерійної та черевно-тифозної паличок. Також алое вера має хороші протизапальну і ранозагоювальну дії, виводить продукти радіації. Сік алое вера підвищує стійкість слизових оболонок до дії ушкоджуючих агентів і прискорює процеси регенерації. Алое вера здатний підвищувати захисні властивості організму в боротьбі з інфекціями, є прекрасним біостимулятором, сприяє загальному оздоровленню організму.

У соку алое вера міститься антибіотик барбалоін, що допомагає при туберкульозі і шкірних інфекціях. Діючі речовини сабуру викликають посилення перистальтики тонкого кишечника, тому алое вера здавна застосовується як проносний засіб. Алое призначають при атонічних і хронічних запорах. У малих дозах він покращує травлення і жовчовиділення.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Adams, C. 1972. Flowering plants of Jamaica. (F Jam)
  • Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (F Turk)
  • Duke, J. A. et al. 2002. CRC Handbook of medicinal herbs. (CRC MedHerbs ed2)
  • Groth, D. 2005. pers. comm. [re. Brazilian common names].
  • Hodge, W. H. 1953. Econ. Bot. 7:100-105. [= A. barbadensis Mill.].
  • Howard, R. 1979. Flora of the lesser Antilles. (F LAnt) 3:455-457.
  • Izquierdo Z., I. et al., eds. 2004. Lista de especies silvestres de Canarias: hongos, plantas y animales terrestres. (L Canarias)
  • Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (Econ Pl Aust)
  • Mabberley, D. J. 1997. The plant-book: a portable dictionary of the vascular plants, ed. 2. (Pl Book)
  • McGuffin, M., J. T. Kartesz, A. Y. Leung, & A. O. Tucker. 2000. Herbs of commerce, ed. 2. (Herbs Commerce ed2)
  • McVaugh, R. 1983-. Flora Novo-Galiciana. (F NGalicia) [= A. barbadensis Mill.].
  • Nicolson, D. H. et al. 1988. An interpretation of Van Rheede's Hortus Malabaricus. Regnum Veg. 119:295.
  • Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names)
  • Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. (Dict Rehm)
  • Täckholm, V. & M. Drar. 1954-. Flora of Egypt. (F EgyptT&D)
  • Terrell, E. E. et al. 1986. Agric. Handb. no. 505. (AH 505)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1980. Flora europaea. (F Eur) 5:20.
  • Uphof, J. C. T. 1968. Dictionary of economic plants, ed. 2. (Dict Econ Pl)
  • Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F)

Джерела[ред.ред. код]