Грищенко Костянтин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грищенко Костянтин Іванович
Грищенко Костянтин Іванович
Костянтин Грищенко, 2012

Час на посаді:
24 грудня 2012 — 27 лютого 2014
Президент   Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров

Час на посаді:
11 березня 2010 — 24 грудня 2012
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Петро Порошенко
Наступник Леонід Кожара

Час на посаді:
2 вересня 2003 — 3 лютого 2005
Президент Леонід Кучма, Віктор Ющенко
Попередник Анатолій Зленко
Наступник Борис Тарасюк

Народився 28 жовтня 1953(1953-10-28) (60 років)
Київ, УРСР
Дружина Наталія Ігорівна Грищенко
Діти донька Оксана
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Костянтин Іванович Грищенко (*28 жовтня 1953, Київ) — Міністр закордонних справ України (2003–2005), перший заступник Секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони України. 24 грудня 2012 року Указом Президента України № 751/2012 призначений Віце-прем'єр-міністром України.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Костянтин Грищенко народився 28 жовтня 1953 року у м. Києві. Батько, Грищенко Іван Филимонович, за радянських часів був постійним представником УРСР при європейському відділенні ООН.

У 1975 році закінчив з відзнакою Московський державний інститут міжнародних відносин (міжнародно-правовий факультет).

1976–1980 — співробітник Секретаріату ООН у Нью-Йорку.

1981–1991 — продовжив дипломатичну кар'єру на посадах від аташе до першого секретаря в Міністерстві закордонних справ СРСР. 1981-85 — аташе, третій секретар Консульського управління МЗС СРСР. 1985-90 — віце-консул, консул Генерального консульства СРСР в Монреалі.

1992–1995 — радник, зав.сектором, заступник начальника, начальник Відділу проблем обмежень озброєнь та роззброєння МЗС України, начальник Управління контролю над озброєннями та роззброєння МЗС України.

1995–1998 — Заступник Міністра закордонних справ України. Очолював делегацію України на переговорах з питань делімітації державного кордону України з Росією, Білоруссю, Молдовою. Учасник переговорного процесу з питань розподілу Чорноморського флоту. Заступник голови Урядової комісії з політики експортного контролю. 1995-98 — член Ради засновників Женевського центру політики в галузі безпеки.

1993–1998 — Представник України в Спільній комісії по виконанню та інспекціях за Договором між СРСР та США про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СТАРТ-1), Спеціальної контрольної комісії за Договором РСМД, Постійної консультативної комісії за Договором ПРО. Глава делегацій України на основних міжнародних конференціях з проблем міжнародної безпеки та контролю над озброєнням, що скликалися під егідою ООН у цей період. У 1996 році — Уповноважений («шерпа») від України на саміті «Великої вісімки» з питань ядерної безпеки у Москві. Голова Національного комітету України з питань роззброєння (04.1995-02.2002).

1998–2000 — Глава Місії України при НАТО, Посол України в Бельгії, Нідерландах та Люксембурзі і Глава Місії України при НАТО, Постійний Представник України в Організації з заборони хімічної зброї.

Грищенко змінив в січні 2000 року на посаді посла в США Антона Бутейка, який був звільнений з посади в кінці 1999 року. Крім того, з цієї країни були відкликані консули в Нью-Йорку і Чикаго, а також посол України в Канаді і консул в Торонто. 2000–2003 — Посол України в США, посол в Антиґуа і Барбуда за сумісництвом. Постійний спостерігач від України в Організації Американських Держав. Член Консультаційної ради з питань роззброєння при Генеральному секретарі ООН (1999–2003). Член колеґії уповноважених ЮНМОВІК (2000-03).

Особисто брав участь у роботі низки спеціальних органів ООН: у 1999–2003 рр. — член Дорадчої ради з питань роззброєння при Генеральному секретареві ООН (у 2003 р. — Голова Ради), в 2000–2003 рр. — член Колегії уповноважених при Комісії за спостереженням, контролем та інспекціями в Іраку (ЮНМОВІК); в 1991 році — заступник Головного Інспектора першої інспекції ООН з питань біологічної зброї в Іраку.

2 вересня 2003 — 3 лютого 2005 — Міністр закордонних справ України. Член Ради національної безпеки і оборони України (09.2003-02.2005); член Антикризового центру (11.2003-06.2005).

Заступник голови Республіканської партії України Юрія Бойка (04.2005-07); 03.2006 кандидат в народні депутати України від «Опозиційного блоку НЕ ТАК!», № 18 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член РПУ. Блок зайняв 11-е місце з 45 з 1,01% голосів і не пройшов до парламенту.

2006–2007 — радник Прем'єр-міністра України Віктора Януковича.

1-й заступник Секретаря РНБОУ (з 04.2008). 10 червня 2008 призначений послом України в Російській Федерації[1] зі збереженням посади в РНБОУ.

Вільно володіє російською, англійською та французькою мовами.

Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України, І ранг державного службовця (02.2007).

Одружений від 1974, дружина — Наталія Ігорівна Грищенко, має дорослу дочку Оксану та двох онуків, Соломію і Филимона.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Зленко Анатолій Максимович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 5-й Міністр закордонних справ України
2 вересня 2003 — 3 лютого 2005
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Борис Тарасюк
Попередник
Порошенко Петро Олексійович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 10-й Міністр закордонних справ України
11 березня 2010 — 24 грудня 2012
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Кожара Леонід Олександрович