Грищенко Костянтин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грищенко Костянтин Іванович
Грищенко Костянтин Іванович
Костянтин Грищенко, 2004

Нині на посаді
На посаді з 24 грудня 2012
Президент   Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров

Час на посаді:
11 березня 2010 — 24 грудня 2012
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Петро Порошенко
Наступник Леонід Кожара

Час на посаді:
2 вересня 2003 — 3 лютого 2005
Президент Леонід Кучма, Віктор Ющенко
Попередник Анатолій Зленко
Наступник Борис Тарасюк

Народився 28 жовтня 1953(1953-10-28) (59 років)
Київ, УРСР
Дружина Наталія Ігорівна Грищенко
Діти донька Оксана
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Костянтин Іванович Грищенко (*28 жовтня 1953, Київ) — Міністр закордонних справ України (2003–2005), перший заступник Секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони України.

Біографічні відомості [ред.]

Костянтин Грищенко народився 28 жовтня 1953 року у м. Києві. Батько, Грищенко Іван Филимонович, за радянських часів був постійним представником УРСР при європейському відділенні ООН.

У 1975 році закінчив з відзнакою Московський державний інститут міжнародних відносин (міжнародно-правовий факультет).

1976–1980 — співробітник Секретаріату ООН у Нью-Йорку.

1981–1991 — продовжив дипломатичну кар'єру на посадах від аташе до першого секретаря в Міністерстві закордонних справ СРСР. 1981-85 — аташе, третій секретар Консульського управління МЗС СРСР. 1985-90 — віце-консул, консул Генерального консульства СРСР в Монреалі.

1992–1995 — радник, зав.сектором, заступник начальника, начальник Відділу проблем обмежень озброєнь та роззброєння МЗС України, начальник Управління контролю над озброєннями та роззброєння МЗС України.

1995–1998 — Заступник Міністра закордонних справ України. Очолював делегацію України на переговорах з питань делімітації державного кордону України з Росією, Білоруссю, Молдовою. Учасник переговорного процесу з питань розподілу Чорноморського флоту. Заступник голови Урядової комісії з політики експортного контролю. 1995-98 — член Ради засновників Женевського центру політики в галузі безпеки.

1993–1998 — Представник України в Спільній комісії по виконанню та інспекціях за Договором між СРСР та США про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СТАРТ-1), Спеціальної контрольної комісії за Договором РСМД, Постійної консультативної комісії за Договором ПРО. Глава делегацій України на основних міжнародних конференціях з проблем міжнародної безпеки та контролю над озброєнням, що скликалися під егідою ООН у цей період. У 1996 році — Уповноважений («шерпа») від України на саміті «Великої вісімки» з питань ядерної безпеки у Москві. Голова Національного комітету України з питань роззброєння (04.1995-02.2002).

1998–2000 — Глава Місії України при НАТО, Посол України в Бельгії, Нідерландах та Люксембурзі і Глава Місії України при НАТО, Постійний Представник України в Організації з заборони хімічної зброї.

Грищенко змінив в січні 2000 року на посаді посла в США Антона Бутейка, який був звільнений з посади в кінці 1999 року. Крім того, з цієї країни були відкликані консули в Нью-Йорку і Чикаго, а також посол України в Канаді і консул в Торонто. 2000–2003 — Посол України в США, посол в Антиґуа і Барбуда за сумісництвом. Постійний спостерігач від України в Організації Американських Держав. Член Консультаційної ради з питань роззброєння при Генеральному секретарі ООН (1999–2003). Член колеґії уповноважених ЮНМОВІК (2000-03).

Особисто брав участь у роботі низки спеціальних органів ООН: у 1999–2003 рр. — член Дорадчої ради з питань роззброєння при Генеральному секретареві ООН (у 2003 р. — Голова Ради), в 2000–2003 рр. — член Колегії уповноважених при Комісії за спостереженням, контролем та інспекціями в Іраку (ЮНМОВІК); в 1991 році — заступник Головного Інспектора першої інспекції ООН з питань біологічної зброї в Іраку.

2 вересня 2003 — 3 лютого 2005 — Міністр закордонних справ України. Член Ради національної безпеки і оборони України (09.2003-02.2005); член Антикризового центру (11.2003-06.2005).

Заступник голови Республіканської партії України Юрія Бойка (04.2005-07); 03.2006 кандидат в народні депутати України від «Опозиційного блоку НЕ ТАК!», № 18 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член РПУ. Блок зайняв 11-е місце з 45 з 1,01% голосів і не пройшов до парламенту.

2006–2007 — радник Прем'єр-міністра України Віктора Януковича.

1-й заступник Секретаря РНБОУ (з 04.2008). 10 червня 2008 призначений послом України в Російській Федерації[1] зі збереженням посади в РНБОУ.

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ (1998) та ІІ ступеня (2003), Почесними грамотами Кабінету Міністрів України (2001, 2003) та Верховної Ради України, нагородами іноземних держав.

Вільно володіє російською, англійською та французькою мовами.

Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України, І ранг державного службовця (02.2007).

Одружений від 1974, дружина — Наталія Ігорівна Грищенко, має дорослу дочку Оксану та двох онуків, Соломію і Филимона.

Примітки [ред.]

Посилання [ред.]

Попередник
Зленко Анатолій Максимович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 5-й Міністр закордонних справ України
2 вересня 2003 — 3 лютого 2005
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Борис Тарасюк
Попередник
Порошенко Петро Олексійович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 10-й Міністр закордонних справ України
11 березня 2010 — 24 грудня 2012
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Кожара Леонід Олександрович