Лебедєв Павло Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павло Валентинович Лебедєв
Павло Валентинович Лебедєв
Павло Лебедєв у 2014

Час на посаді:
24 грудня 2012 — 27 лютого 2014
Президент   Віктор Янукович
Олександр Турчинов (в.о.)
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Дмитро Саламатін
Наступник Ігор Тенюх

Народився 12 липня 1962(1962-07-12) (52 роки)
селище Новомихайлівський Туапсинського району Краснодарського краю, РРФСР
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Політична партія Партія Регіонів
Діти п'ять доньок
Нагороди
Медаль «За відзнаку у військовій службі»
Заслужений економіст України
Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 22 березня 2013

Павло́ Валенти́нович Ле́бедєв (* 12 липня 1962, селище Новомихайлівський Туапсинського району Краснодарського краю, РРФСР) — український політик, член Партії регіонів (з жовтня 2007), міністр оборони України2012 по 27 лютого 2014).

Під час подій Євромайдану зник з України і переховується від слідства.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 12 липня 1962 року в селищі Новомихайлівський Туапсинського району Краснодарського краю.

З 1979 до 1980 працював слюсарем автобази піонерського табору «Орлятко»

У 1980–1984 роках — Курсант Ярославського Вищого військово-фінансового училища, спеціальність: фінансист-економіст, кваліфікація: фінансист.

З 1984 до 1992 проходив військову службу у Чернівецькому військовому гарнізоні. Обіймав посади начальника фінансової служби батальйону, полку, заступник начальника фінансової служби дивізії — інспектор-ревізор.

З 1992 до 1999 обирався головою Асоціації «МЕТА» ТОВ «Легтех» і головою правління ВАТ шкіргалантерейної фабрики «Престиж-Інтер».

З 1999 до 2002 працював фінансовим директором державної акціонерної компанії «Титан» в місті Армянську.

З 2002 до 2005  — Голова наглядової ради ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» місто Кременчук і ВАТ «Дніпровагонмаш» місто Дніпропетровськ.

З 2005 по 2006 роки — Президент Промислово-інвестиційної групи транспортного машинобудування «Інтер Кар Груп», що об'єднує 18 промислових підприємств.

Одружений. Дружина Людмила Петрівна (1965); дочки Альона (1983), Юлія (1993), Олександра (1994), Валерія (1997), Анастасія (2002).

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по листопад 2007 від Блоку Юлії Тимошенко, № 73 в списку. На час виборів: начальник відділу науково-технічної інформації Інституту проблем екології та енергозбереження, безпартійний. Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з липня 2006), член фракції Блоку Юлії Тимошенко (з травня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 121 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з грудня 2007).

На парламентських виборах 2012 року балотувався в одномандатному окрузі 224 у місті Севастополь від Партії регіонів. На виборах здобув підтримку 42,64% виборців і був обраний народним депутатом України.[1]

24 грудня 2012 року призначений міністром оборони України[2].

18 січня 2013 року затверджений у складі Ради національної безпеки і оборони України.[3]

Після втечі президента Януковича покинув Київ ще до офіційної відставки.

Нагороди[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Дочка Олена, одружилася з Володимиром Шутовим, сином генерал-майора Олександра Шутова.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Попередник: MoD symbol.jpg
12-й Міністр оборони України
24 грудня 201227 лютого 2014
Наступник:

Саламатін Дмитро Альбертович
8 лютого 201224 грудня 2012
Тенюх Ігор Йосипович