Пірникозові
| Пірникозові | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Пірникоза велика (Podiceps cristatus)
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Пірникозові[1], або норцеві[2] (Podicipedidae) — родина водних птахів, єдина в ряді пірникозоподібних (Podicipediformes). За системою Міжнародної спілки орнітологів, охоплює 23 види, з яких 3 вимерли[3]. Найпоширенішим видом у Європі є велика пірникоза, або чомга.
Опис[ред. | ред. код]
Пірникози — це сімейство водоплавних пірнальних птахів. Хоча звичайні любителі природи інколи помилково сприймають їх за качок, вони зовсім на них не схожі. Крім інакшого зовнішнього вигляду, вони також завжди набагато глибше занурені у воду; це пояснюється низькою пустотністю скелета, тобто кістки пірникози не такі порожнисті і наповнені повітрям, як у багатьох інших птахів.
Потужні ноги розташовані далеко позаду тулуба. Вони забезпечують рух під час плавання та пірнання а також слугують кермом (навіть у польоті). Пальці на ногах не перетинчасті, як у багатьох інших водоплавних птахів, а мають широкі плавальні пружні напівпрозорі щитки, тож можна розгледіти кістку посередині. Якщо ногу витягнути вперед у воді, вони згортаються разом так, що опору майже немає. У разі повернення, вони розкриваються і штовхають тулуб вперед водою. Три пальці на нозі спрямовані вперед, ще один назад (анізодактилія).
Щоби зануритися, птахи роблять потужний ривок вперед, іноді вистрибують з води всім тілом, перш ніж пірнати головою та шиєю вниз. Цей стрибок дозволяє птахам пірнати під більш крутим кутом і досягати значнішої глибини. Під час занурення крила залишаються складеними отже не використовуються для руху, як, наприклад, у пінгвінів. Здебільшого, занурення триває від 5 до 40 секунд, причому дрібніші види залишаються під водою в середньому менше часу, ніж великі. Зазвичай пірникоза може залишатися під водою близько хвилини, а пірникоза червоношия – якнайбільше три хвилини. Глибина занурення переважно становить від 1 до 4 м; проте пірникоза велика була знайдена заплутаною в рибальській сіті на глибині 30 м. Пірникози можуть долати великі відстані під водою в горизонтальному напрямку.
Тоді як задні ноги є чудовим пристосуванням для водного життя, вони переважно марні для наземного пересування. Здебільшого, пірникози залишають воду лише для відпочинку або біля гнізда. Літати пірникозам також відносно важко: щоби підняти доволі важке тіло в повітря, пірникоза пробігає велику відстань по поверхні води, змахуючи крилами, перш ніж злетіти. Через це, пірникози уникають небезпечних становищ, пірнаючи, а не злітаючи. Однак, опинившись у повітрі, пірникози можуть літати на великі відстані, а деякі види взагалі є перелітними. Три види не літають: пірникоза короткокрила, пірникоза гватемальська і пірникоза юнінська. Ці три види не тісно пов’язані один з одним, і кожен має сестринські види, здатні літати.
М'яке, щільне оперення водовідштовхувальне. Кожна пірникоза має понад 20 000 пір'їнок, а на грудях і череві вони настільки дрібні, що це виглядає як хутро. Більшості видів, притаманні помітні зміни в оперенні протягом року. Забарвлення у шлюбний період, часто відзначається яскравими кольорами на шиї та голові, на додаток до помітних гребенів, пучків на голові або китиць на вухах. Водночас, в одноманітному вбранні переважають сірий і коричневий кольори. Немає помітного статевого диморфізму; самці інколи мають дещо яскравіше забарвлення і в середньому трохи більші за самиць, але цих відмінностей зазвичай, недостатньо для польового орнітологічного розрізнення статей.
Довжина та вага тіла пірникоз, коливається від 24 до 80 сантиметрів і від 130 до 1700 грамів. Існує два основних різновиди: довгошиї пірникози з довгим загостреним дзьобом є переважно рибоїдними, тоді як комахоїдні види мають значно коротшу шию та дзьоби. Особливе становище посідала (вимерла) атитланська пірникоза, її дзьоб був пристосований для споживання ракоподібних.
Живлення[ред. | ред. код]
Як зазначено вище, існує два основних різновиди пірникоз стосовно уподобань у харчуванні - ті що зосереджені на полюванні на рибу та ті що споживають водних комах відповідно. Перших стосуються великі чубаті пірникози і пірникози західні, а другі — це малі пірникози і пірникози чорношиї. Проте уподобання в харчуванні, означає лише те, що риба чи комахи становлять основну частину поживи відповідного виду. Великі види також їдять комах як прикорм, а пірникози, котрі полюють на комах, інколи ловлять дрібну рибу.
Найбільші види можуть проковтнути рибу довжиною до 20 см і заввишки 7,5 см. Серед водних комах, що поїдаються дрібними пірникозами, личинки бабок, одноденок і веснянок, водяні жуки та плавунці. Перелік видобутку, також охоплює водних равликів, ракоподібних, пуголовків та дорослих жаб.
У шлунках пірникоз часто виявляються сліди водяних рослин; переважно вони їх їдять випадково. Камені малого та середнього розміру також проковтуються як шлункові пристосування для подрібнення їжі. Незвичайним є те, що пірникози також проковтують власне пір'я, точніше дрібні пір'їнки з грудей або живота. У шлунку вони розкладаються до зеленої повстяної маси, яка час від часу відригується птахами у вигляді маленьких грудок разом з неперетравлюваними залишками їжі. Корисність такої своєрідної поведінки, ймовірно, полягає в тому, що пір'яна маса оберігає стінки шлунку від ушкоджень, яких завдають гострі риб'ячі кістки.
Роди[ред. | ред. код]
- Неоарктична пірникоза (Aechmophorus) — два види, поширені в Північній Америці.
- Пірникоза (Podiceps) — 9 видів, з них один вимер; Європа, Азія, Америка.
- Рябодзьоба пірникоза (Podilymbus) — два види; Америка.
- Сивоголова пірникоза (Poliocephalus) — два види; Австралія, Нова Зеландія.
- Короткокрила пірникоза (Rollandia) — два види; Південна Америка.
- Мала пірникоза (Tachybaptus) — 6 видів; на всіх материках.
- Викопні роди
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Норець (Podiceps) // Біологічний словник : 2-е вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К. : Головна редакція УРЕ, 1986. — С. 397.
- ↑ Family Podicipedidae. IOC World Bird List. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 11 січня 2020.
| ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|