Ноторикт
| Ноторикт | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| N. typhlops N. caurinus |
Ноторикт, або сумчастий кріт (Notoryctes) — рід ссавців з підкласу сумчастих, єдиний вид ряду ноториктоподібні (Notoryctiformes). Родове ім'я утворене від грец. νῶτος - «спина» і грец. ὀρύκτης - «копач».[1]
Зміст |
Систематика [ред.]
Рід Ноторикт є єдиним родом родини ноториктових (Notoryctidae) та ряду ноториктоподібних (Notoryctiformes).
Включає два види, які населяють піщані ґрунти в посушливих частинах північно-західної та у центральній Австралії:
- "Ноторикт північний"[2], або "північно-західний сумчастий кріт" (Notoryctes typhlops)
- "Ноторикт південний", або "південний сумчастий кріт" (Notoryctes caurinus).
Морфологія [ред.]
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 150—205 мм, довжина хвоста: 15—40 мм, середня вага: 180 гр (максимальна відома для самців: 360, самиць: 326).[3]
Опис. Живе під землею і тому має відповідні пристосування до способу життя. Очі рудиментарні, покриті шкірою, безлінзові, і, як зазначено у імені виду N. typhlops (грец. typhlops означає "сліпий"), нефункціональні. Ніздрі вузькі. Зубна формула: I 4-3/3, C 1/1, P 2/3, M 4/4 = 44-42, але різці варіюють в кількості. Передні кінцівки кремезні, кігті пальців три і чотири сильно збільшені і функціонують разом, як лопата, інші пальці зменшені. Центральний три пальці задніх ступнів мають збільшити кігті. Малий перший палець має ніготь, і п'ятий палець рудиментарний. Шерсть довга і тонко текстурована, розрізняються за кольором від сріблясто-білої до жовтувато-червоної. [4]
Поведінка [ред.]
Сумчастий кріт, мабуть, не такий підземний, як справжній кріт (Talpa). Він може прорити нору на порівняно невелику відстань, а потім вийти і перемішуватися уздовж поверхні, просуваючи себе головним чином задніми лапами і залишаючи своєрідний потрійний слід, утворений двома задніми ногами і хвостом. Під час риття він часто рухається на відстані близько 8 см під поверхнею, але потім може зануритися вертикально на глибину більше 2,5 метрів. Активний, боязкий, мабуть солітарний, схильний однаково і до денної й до нічної діяльності. Один полонений екземпляр виявився надзвичайно активним і пересувався безперервно по його житлу в пошуках їжі. Його ніс завжди був звернений вниз. Він засинав раптом кілька разів і прокидався так само раптово, щоб відновити свою гарячкову діяльність. Незважаючи на появу високого нервування, він, здавалося, не обурювався триманню в руках, в такому становищі навіть швидко споживав молоко, а потім раптом знову засинав. Наявна інформація свідчить про те, що кращою поживою для нього є личинки деяких жуків і метеликів, а також мурахи й насіння. [3]
Генетика [ред.]
Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=20.[5]
Виноски [ред.]
- ↑ [1]
- ↑ Українські назви не усталені і у спеціальній літературі відсутні!
- ↑ а б Ronald M. Nowak Walker's marsupials of the world — JHU Press, 2005, pp. 133—134
- ↑ Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski Mammalogy / Jones & Bartlett Learning, 2010, p. 98
- ↑ Stephen J. O'Brien, Joan C. Menninger, William G. Nash Atlas of mammalian chromosomes / John Wiley and Sons, 2006, p. 35
