Ніколаєв Микола Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколаєв Микола Борисович
Народження 7 лютого 1925(1925-02-07)
Баранівка, Шишацький район, Полтавська округа, Полтавська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть 2 лютого 2012(2012-02-02) (86 років)
  Буди
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Миргородський керамічний технікум (1950)
Діяльність художник
Вчитель Панащатенко Валентина Степанівна
Працівник Будянський фаянсовий завод
Член Спілка радянських художників України

Микола Борисович Нікола́єв (7 лютого 1925, Баранівка — 2 лютого 2012, Буди) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва; член Спілки радянських художників України з 1965 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 лютого 1925 року в селі Баранівці (нині Миргородський район Полтавської області, Україна). У 1948—1950 роках навчався у Миргородському керамічному технікумі, де його викладачами були М. Мірошниченко, Г. Павелко, Валентина Панащатенко.

Упродовж 1950—1993 років працював на Будянському фаянсовому заводі, де з 1967 року обіймав посаду старшого художника. Під керівництвом В. Калуцького та Єлизавети Кондратенко створював виробничі зразки-еталони, рисунок під друк для масового виробництва; розробляв прості, лаконічні, утилітарні форми побутового й декоративного посуду, пластику малих форм. Мешкав у смт Будах в будинку на вулиці Комуністичнвій, № 17. Помер в Будах 2 лютого 2012 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі декоративного мистецтва. Створював кавові та чайні сервізи, чорнильні, туалетні набори, вази, тарелі та інше. Серед робіт:

  • настінні тарелі «Іван Мічурін» (1951), «Тарас Шевченко» (1951; 1961), «Квітка» (1970-ті), «Русалка лісова», «Водяник» (обидві — 1971);
  • вази «Ювілею Великого Кобзаря» (1963, у спів­авторстві з Борисом Пянидою та Юрієм Пиманкіним), «Його слово, його слава не вмре, не загине» (1964, у спів­авторстві з Борисом Пянидою та Іваном Сенем);
  • триптих з шамотних настінних плит «Врага не буде, супостата…», «А буде син, і буде мати…», «І будуть люде на землі…» (1964, у співавторстві з Борисом Пянидою);
  • сільнички «Баба Параска», «Баба Палажка» (обидві — 1968, у спів­авторстві), «Стецько» (1985);
  • статуетка «Молодиця з макітрою» (1972, у спів­авторстві);
  • набори для посуду «Салтівський» (1972, у спів­авторстві), «Герань лугова» (1983);
  • комплекти мисок «Лісова сюїта» (1980-ті);
  • набір для напоїв «Виноград» (1987; 1991, у спів­авторстві);
  • «Число», «Ковчег», «Три фігури» (усі — 1996), «Гра», «Представлення» (обидва — 1997).

Брав участь у республіканських виставках з 1961 року, зарубіжних — з 1958 року, зокрема його твори ексонувалися у Ляйпцизі, Монреалі, Торонто, Загребі, Дамаску, Марселі, Познані, Чикаго, Ріо-де-Жанейро.

Деякі твори майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Полтавських краєзнавчому і художньому музеях, Сумському і Харківському художніх музеях, Шевченківському національному заповіднику в Каневі, Диканському історико-краєзнавчому музеї.

Література[ред. | ред. код]