Опалубка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опалубка

Опалубка – це тимчасова конструкція, яка слугує формою для бетонної суміші та арматури, при зведенні бетонних та залізобетонних споруд (житлові будинки, споруди промислового призначення тощо) та монтується безпосередньо на місці їх будівництва.

універсальна модульна опалубка для стін та колон

Історія[ред.ред. код]

Першу опалубку почали використовувати ще у Стародавньому Римі. Вона виготовлялася з підручних засобів, переважно – з дерев’яних дощок. Замість бетону використовували суміш вапняного розчину та дрібного піску. Така опалубка застосовувалась навіть для будівництва споруд із каменю. У 70-хх роках минулого століття почали використовувати бетонні плити. Вони замовлялися на заводах, які знаходились далеко від місця будівництва. Це було незручно та досить дорого. Плити встановлювались не монолітно, а за допомогою зварювання. Тому, постійно виникали проблеми зі швами у процесі експлуатації. Фахівці того часу прийшли до висновку: всі бетонні елементи зручніше виробляти безпосередньо на будівельному об’єкті. У якості вертикальної опалубки спочатку використовувались дерев’яні щити, але вони були ненадійними та їм на зміну прийшли рамні каркаси з металу (алюміній, сталь) та пластику. Проте із часом стало зрозуміло, що у процесі будівництва (особливо це стосується висотних споруд) першочергову роль грає надійність та довговічність опалубки. Алюміній, пластик і тим більше – дерево даним вимогам не завжди відповідають. Тому все частіше віддається перевага рамній опалубці, з високоякісної, дрібнозернистої сталі.

Типи опалубки[ред.ред. код]

За призначенням[ред.ред. код]

Вертикальна опалубка - використовується для бетонування вертикальних та похило-вертикальних монолітних конструкцій (стін, колон, фундаментів, ліфтових шахт та ін.).

Горизонтальна опалубка використовується для бетонування горизонтальних, горизонтально-похилих та сферичних монолітних конструкцій, у тому числі: перекриттів, куполів, естакад, пролітних будівель мостів та ін.

За конструкцією[ред.ред. код]

схема горизонтальної опалубки

Розбірна опалубка – це окремі формуючі, підтримуючі, з’єднувальні елементи, з яких можна складати різні варіації опалубних конструкцій. Сюди належать такі опалубні системи:

  • Дрібнощитова рамна опалубка складається із малогабаритних каркасних щитів, масою до 50 кг; монтується вручну; її використовують переважно на дрібних об’єктах.
  • Великощитова рамна опалубка складається із великогабаритних каркасних щитів, масою більше ніж 50 кг; її монтаж відбувається, в основному, за допомогою підйомного крану.
  • Модульна рамна опалубка складається з дрібно- та великогабаритних каркасних щитів із фіксованими розмірами, що кратні певному модулю; сукупність таких щитів складає модульний ряд, який дає можливість вирішувати практично будь-які архітектурні задачі.

Блочна опалубка представляє собою окремі просторові блоки для формування замкненого внутрішнього / зовнішнього контуру монолітних споруд (приміщень, колон тощо).

Об’ємно-переставна. Для одночасного бетонування стін та перекриття використовують опалубні секції, які під час встановлення у робоче положення утворюють у поперечному перетині конструкції П-подібної та Г-подібної форми.

Ковзаюча опалубка використовується для будівництва мостів, тунелів та є опалубною конструкцією, яка безперервно переміщується по вертикалі / горизонталі, під час бетонування, за допомогою домкратів або інших механізмів для переміщення.

Підйомно-переставна опалубка – це система, яка працює за принципом відокремлення щитів від поверхні, що бетонується, шляхом підйому із наступним спиранням на конструкції споруди.

У деяких випадках опалубка після бетонування стає невід’ємною частиною готової будівлі – незнімна опалубка, і навіть може служити у якості додаткової гідроізоляції, декоративного оздоблення тощо.

За матеріалами[ред.ред. код]

Стальна - у якій несучі та формуючі елементи виготовлені зі сталі (оцинкованої або гальванізованої, із порошковим покриттям). Є найбільш міцною, надійною та довговічною опалубкою. Оптимальним варіантом для виробництва щитів є використання спеціальної дрібнозернистої сталі із легуючими добавками, межа текучості та міцність якої у декілька разів перевищує показники звичайної сталі «3». Спеціальне покриття захищає сталь від корозії та забезпечує швидке очищення опалубки у процесі експлуатації.

Алюмінієва, несучі та формуючі елементи якої виготовлені з алюмінієвих сплавів. Є полегшеним, але значно менш міцним варіантом. Така опалубка швидко втрачає вихідну геометрію, утворюються зминання профілю; вона практично не підлягає ремонту без спеціального обладнання. Для дрібних, разових проектів, де немає необхідності у високій несучій здатності та точності щитів, часто використовують опалубку із пластиковими або дерев’яними каркасами.

Комбінована опалубка – несучі та формуючі елементи якої виготовлені з комбінації різних матеріалів.

Паперова опалубка для колон - виготовлена з паперу методом багатошарового навивання на спеціальну полімерну основу. Внутрішня поверхня спеціальним чином оброблена задля забезпечення антиадгезійних властивостей паперу (унеможливлення прилипання бетону).

Пластмасова дрібнощитова опалубка - призначена для зведення монолітних бетонних та залізобетонних конструкцій різноманітних конфігурацій та призначення. Основним елементом такої опалубки є щити розміром 600×300 мм, які з’єднуються між собою за допомогою ключів-ригелів. Щити виготовлено з ударо- та морозостійкого матеріалу – поліпропілену. Дана опалубка є універсальною для формування стінових поверхонь, фундаментів, колон, а також перекриттів.

За оборотністю[ред.ред. код]

Залежно від довговічності та призначення, опалубка може бути разового застосування (незнімна або призначена для унікальної конструкції, сюди ж належить паперова опалубка) та інвентарна (модульна) – для багаторазового використання на об’єктах різної складності.

Джерела[ред.ред. код]