Лінолеум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лінолеум

Лінолеум (від лат. linum — «льон» і oleum — «олія») — гнучке водонепроникне штучне полотно, щільний синтетичний рулонний матеріал для покриття підлоги і стін. Виробляється у вигляді рулонного полотна з натуральних компонентів або пластмас.

Історія[ред.ред. код]

Предком лінолеуму можна назвати тканину, просочену олією та смолою. Близька до сучасної технологія виготовлення натурального лінолеуму була винайдена британським винахідником Фредеріком Волтоном в 1860 році. Сьогодні натуральний лінолеум виготовляють з так званого «лінолеумового цементу», що являє собою суміш льонової олії з використанням деревної смоли, мінеральних наповнювачів і деревного борошна. Ця маса наноситься на джутову основу й проходить кілька стадій обробки. Основу штучного лінолеуму складають пластмаси.

Види[ред.ред. код]

Залежно від складу[ред.ред. код]

ПВХ-лінолеум не має у своєму складі натуральних компонентів, його виготовляють з ПВХ з додаванням наповнювачів, на верхній шар наносять малюнок. Лінолеум — непоганий вибір для кухні. Він не боїться постійної вологості. Міцність і зносостійкість залежить від його товщини. Зносостійкість буває чотирьох класів: слабка, нормальна, висока та дуже висока

Структура натурального лінолеуму

Натуральний лінолеум виготовляють із природних матеріалів — натуральної смоли, льонової олії, деревного борошна, вапняка. Такий лінолеум має бездоганну екологічність, високу стійкість до стирання, стійкість до впливу жирових плям. При належному використанні натуральний лінолеум прослужить вам не один десяток років. За рахунок наявності льонової олії натуральний лінолеум має бактерицидні властивості, тому його можна застосовувати в медичних установах та у дитячих садках і школах.

Залежно від сфери застосування[ред.ред. код]

Побутовий лінолеум настилають у житлових приміщеннях. До нього не ставлять високі вимоги по експлуатаційних характеристиках. У побутового лінолеуму багата колірна гама. Захисний шар становить 0,15-0,35 мм.

Напівкомерційний лінолеум по своїх характеристиках міцніший за побутовий лінолеум. Застосовується в офісних приміщеннях, невеликих магазинах і громадських приміщеннях з невисоким навантаженням і малою прохідністю. Захисний шар становить 0,4-0,65 мм.

Комерційний лінолеум є основним на ринку сучасних покриттів для підлог з ПВХ матеріалів. Це покриття має підвищену зносостійкість, у нього товстіший, ніж у інших видів захисний шар. Як правило, його використовують там, де проходить великий потік людей (магазини, офіси, приміщення промислової сфери). Захисний шар становить 0,7 мм і більше.

Залежно від технології виробництва[ред.ред. код]

Гомогенний лінолеум — це однорідний тонкий матеріал без основи. Товщина цього лінолеуму близько 2 мм. Він складається тільки з одного шару. Укладається на рівну основу, тому що на нерівних місцях швидко протирається. Але на рівній поверхні може лежати і 5, і 7 років. Малюнок на такому лінолеумі нанесений на всю товщину покриття і тому практично не стирається.

Гетерогенний лінолеум складається з декількох шарів. Корисний у наших панельних будинках, тому що має товстий теплоізоляційний шар з войлоку або джуту. Верхній шар з полівінілхлориду (ПВХ) з малюнком (імітація дерева, паркету). Загальна товщина лінолеуму може досягати 5-6 мм. Укладати такий лінолеум рекомендується одним шматком, тому що стики можуть вбирати вологу, здатну викликати загнивання утеплювача. Клей при укладанні, як правило, не використовують, щільно кріпиться плінтусами.

Розміри[ред.ред. код]

Звичайна ширина — від 2000 до 4000мм, довжина — від 20-30 м, і товщина — від 2 до 5 мм.

Експлуатація[ред.ред. код]

Необхідно уважно стежити за тим, щоб на покритті не було меблів з гострими кутами, не треба по поверхні покриття тягти волоком важкі предмети: від цього воно може порватись. Також необхідно стежити за тим, щоб на поверхню не падали палаючі сірники й сигарети (особливо це стосується тих, хто хоче оформити за допомогою лінолеуму кухню). Під час прибирання в жодному разі не застосовуйте 100% концентрати відбілювачів: вони легко пошкодять не тільки захисний, але й декоративний шар.

Література[ред.ред. код]

  1. Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.
  2. Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в строительстве.— М.: Стройиздат, 1987.— 656 с.
  3. Мещанинов А. В. Отделочные работы в монолитном домостроении.— Л., Стройиздат, 1989.— 273 с.
  4. Мещанинов А. В., Пугачев Б. И., Евдокимов В. А. Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных работ.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.

Посилання[ред.ред. код]