Ґонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Bardeaux.XVe.et.XVIe.siecles.png

Ґонт (ґонтина, гонтя) [укр.< польс., нім.] — покрівельний матеріал у вигляді клинчастих дощечок, драниць, плашок фігурної форми. На Поліссі часто замість слова Ґонт використовують слово Тес.

Буває шпунтовий, колотий, пиляний.

Виготовлення[ред.ред. код]

Дерев'яний гонт Гонт, для покрівлі, являє собою клиноподібну дощечку з пазом (шпунтом), розташованим уздовж товстішої кромки. Дощечка випилюється (чи виколюється вздовж волокон деревини і скіс гонту в цьому випадку проходить поперек волокон.

Дощечку випилюють розміром 500, 600, 700 мм по довжині і 70, 80, 90, 100, 110 і 120 мм по ширині. Висота широкого ребра 15 мм, низького - 3 мм. У високому ребрі влаштовується трапецієподібний паз глибиною 12 мм, шириною по кромці 5 мм, а на дні 3,5 мм.

Самий якісний гонт виготовляється вручну, тому що при цьому не відбувається перетес волокон. Для виготовлення гонту застосовують деревину ялини, сосни, ялиці, кедра, осики, модрини. Деревина осики відрізняється стійкістю у вологому середовищі.

Для виготовлення дощечок (гонтин) необхідний спеціальний ніж, який зазвичай виковують. Довжина такого ножа 50 ... 60 см, ширина - 10 см. Лезо не заточуют, як у сокири-колуна. Протилежна сторона (обушок) має товщину близько 5 мм. На правій стороні такого ножа (якщо ніж тримати горизонтально лезом до себе) є виковано або приварено кільце діаметром 8 см, в яке вставляється дерев'яна ручка-важіль довжиною 50 ... 60 см. Вона п спрямована перпендикулярно лезу ножа. Таким чином, виходить пристосування у вигляді букви Г.

Для заготовленя гонтин колоду (без суків, зазвичай діаметром від 180-300 мм) пиляється на частини по довжині потрібних дощечок.

Потім кожен кряж розколюють на 4 частини рівні частини. Для цього на лінії зрізу наноситься олівцем хрест і на його лініях проводиться колення. Якщо колода товста, то вона колеться на 6 частин. Після появи поздовжньої тріщини кряж далі розщеплюється за допомогою березових або сталевих клинів. Після розколювання кряжа видаляється його серцевина, тому що вона не придатна для виготовлення гонтин, як й для іншої столярки загалом.

Потім заготовки лущать на окремі дощечки починаючи від середини і так, до кінця чурки. Після лущення дощечки збираються в 3 або 4-шахтний колодязь для сушки. Зверху ного кладеться вантаж. Під вантажем за 1 ... 2 тижні дощечки висихають і випрямляються.

Гонт може бути і без пазів у вигляді прямокутної дощечки однакової товщини,

Встановлення[ред.ред. код]

Дерев'яний дах з хвойних порід (особливо модрини) служить дуже довго. Перед укладанням на покрівлю гонт тепер просочують с антисептиками. Гонт на житлові будинки укладаєтся в три шари внахлест з кутом нахилу даху не менше 23% - це необхідно для поліпшення гідроізоляційних властивостей покрівлі. Укладають гонт по латах з січенням 50х50 мм, враховуючи, що відстань між осями лат повинно бути: для 3-шарової покрівлі - третину довжини гонту, для 2 - шарової покрівлі - половина довжини гонту від котрої є віднято 50 мм (ширину лати). Укладання гонту походить від снизу до верху (до коника).

Клиноподібний гонт вставляється вузькими краями в пази і прибивається цвяхами вгорі і внизу (де ще буде перекриватися наступним рядом, аби прибиті цьвяхи були завжди накритими наступним рядом гонт). При цьому наступний ряд укладання повинен перекривати шви укладання попереднього ряду. Гонтом можна обшивати і фасади. Покрівля з гонту довговічна (мін. 20-40 років без обробки деревини антисептиками), надає індивідуальність і неповторність будь-якому об'єкту.

Після укладання гонтів дах часто покривають “ропою” (переробленим мастилом від автомобілів, раз на 10 років). Або водостійким лаками чи клеями, найкраще ебоксидним клеєм.

Література[ред.ред. код]