Ґонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Bardeaux.XVe.et.XVIe.siecles.png

Ґонт (ґонтина, гонтя) [укр.< польс., нім.] — покрівельний матеріал у вигляді клинчастих дощечок, драниць, плашок фігурної форми. На Поліссі часто замість слова "ґонт" використовують слово "тес". Буває шпунтовий, колотий, пиляний.

Виготовлення[ред.ред. код]

Дерев'яний ґонт для покрівлі є клиноподібною дощечкою з пазом (шпунтом), розташованим уздовж товстішої кромки. Дощечка випилюється чи виколюється вздовж волокон деревини (скіс ґонту в цьому випадку проходить поперек волокон).

Дощечку випилюють розміром 500, 600, 700 мм по довжині і 70, 80, 90, 100, 110 і 120 мм по ширині. Висота широкого ребра 15 мм, низького — 3 мм. У високому ребрі влаштовується трапецієподібний паз глибиною 12 мм, шириною по кромці 5 мм, а на дні 3,5 мм.

Найякісніший ґонт виготовляється вручну, тому що при цьому не відбувається перетес волокон. Для виготовлення ґонту застосовують деревину ялини, сосни, ялиці, кедра, осики, модрини. Деревина осики вирізняється стійкістю у вологому середовищі.

Для виготовлення дощечок (ґонтин) необхідний спеціальний ніж, зазвичай кований. Довжина такого ножа 50-60 см, ширина — 10 см. Лезо не заточене, як у сокири-колуна. Протилежна сторона (обушок) має товщину близько 5 мм. На правій стороні такого ножа (якщо ніж тримати горизонтально лезом до себе) роблять виковане чи приварене кільце діаметром 8 см, в яке вставляється дерев'яна ручка-важіль довжиною 50-60 см. Вона спрямована перпендикулярно лезу ножа. Таким чином, виходить пристосування у вигляді букви Г.

Для заготовленя ґонтин колоду (без суків, зазвичай діаметром від 180–300 мм) пиляють на частини по довжині потрібних дощечок.

Потім кожен кряж розколюють на 4 частини рівні частини. Для цього на лінії зрізу наноситься олівцем хрест і на його лініях проводиться колення. Якщо колода товста, то вона колеться на 6 частин. Після появи поздовжньої тріщини кряж далі розщеплюється за допомогою березових або сталевих клинів. Після розколювання кряжа видаляється його серцевина, тому що вона не придатна для виготовлення гонтин.

Потім заготовки лущать на окремі дощечки починаючи від середини і так до кінця чурки. Після лущення дощечки збираються в 3- або 4-шахтний колодязь для сушки. Зверху на нього кладеться вантаж. Під вантажем за 1-2 тижні дощечки висихають і випрямляються.

Ґонт може бути і без пазів - у вигляді прямокутної дощечки однакової товщини.

Встановлення[ред.ред. код]

Дерев'яний дах з хвойних порід (особливо модрини) служить дуже довго. Перед укладанням на покрівлю ґонт тепер просочують з антисептиками. Ґонт на житлові будинки укладається в три шари внахлест з кутом нахилу даху не менше 23% — це необхідно для поліпшення гідроізоляційних властивостей покрівлі. Укладають ґонт по латах з січенням 50×50 мм, враховуючи, що відстань між осями лат повинна бути: для 3-шарової покрівлі — третина довжини ґонту, для 2-шарової покрівлі — половина довжини ґонту мінус 50 мм (ширина лати). Укладають ґонт з низу до верху (до коника).

Клиноподібний ґонт вставляється вузькими краями в пази і прибивається цвяхами вгорі і внизу (де ще буде перекриватися наступним рядом, аби прибиті цвяхи були завжди накритими наступним рядом ґонту). При цьому наступний ряд укладання повинен перекривати шви укладання попереднього ряду. Ґонтом можна обшивати і фасади. Покрівля з ґонту довговічна (мін. 20-40 років без обробки деревини антисептиками), надає індивідуальність і неповторність будь-якому об'єкту.

Після укладання ґонту дах часто покривають «ропою» (переробленим мастилом від автомобілів, раз на 10 років), водостійким лаком чи клеєм.

Література[ред.ред. код]