Осєчкін Володимир Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осєчкін Володимир Валерійович
Народився 14 червня 1981(1981-06-14) (42 роки)
Самара, СССР
Громадянство Росія Росія
Діяльність підприємець, правозахисник
Alma mater Самарський державний університет
У шлюбі з Каміла Рахматулліна
Нагороди Срібна кнопка YouTube

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Осєчкін.

Володимир Валерійович Осечкін (нар. 14 червня 1981, Куйбишев) — російський правозахисник, колишній підприємець. Засновник громадського проєкту «Гулагу-ні!». У 2015 році емігрував до Франції, де потім став одним із засновників асоціації New Dissidents Foundation (NDF, укр. — Фонд Нові дисиденти).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Дід Володимира Осечкіна входив до складу радянської номенклатури[1].

Батьки Володимира — представники радянської інтелігенції: батько — журналіст, мати — лікарка — кардіолог[1].

Володимир Осєчкін народився в 1981 році в Куйбишеві, Російської РФСР[1].

У Росії[ред. | ред. код]

Дитинство та юність Володимира проходило під час розпаду СРСР, «бандитських 1990-х років» у новій Росії. Навчаючись у школі, Володимир Осєчкін заробляв гроші миттям машин, організацією вікторини, торгував дизельним паливом[2]. За його словами, щоб протистояти місцевим бандитам, мріяв потрапити на роботу «в органи», найкраще у ФСБ[1].

Вступив на юридичний факультет Самарського університету[1]. Паралельно продовжував підробляти підприємництвом, продавав порцелянові сервізи[1].

На початку 2000-х років студента Володимира Осечкіна було заарештовано в Самарі за звинуваченням «у вбивстві». З нього намагалися вибити зізнання, проте адвокат допоміг йому довести свою непричетність та його звільнили після трьох місяців тримання під вартою. Розчарувавшись у юридичній системі Росії, Осєчкін пішов із Самарського університету, не закінчивши навчання. Остаточно вирішивши зайнятися підприємницькою діяльністю, Володимир переїхав до Москви, зайнявся перепродажем уживаних іномарок у регіони[1][2][3][4].

В 2004 році Володимир Осєчкін відкрив свій автомобільний торговий центр «Бестмоторс» під Красногорськом в Московській області[5].

До 2007 року підприємець Осєчкін вже володів кількома автосалонами та пейнтбольним клубом. У 2007 році місцевий Департамент економічної безпеки МВС розпочав перевірку його автосалонів, а сам Володимир Осєчкін отримав відомості, що проти нього хочуть порушити справу про «шахрайство», але він може відкупитися, якщо дасть хабар[2]. Володимир, будучи впевненим у чистоті свого бізнесу, відмовився, проте співробітники МВС почали тиснути на співробітників салону і вони погодилися продати кілька автомобілів «мимо каси»[6]. За це Осєчкін був звинувачений в «економічних злочинах» (статті 159 ч. 4, ст. 160 ч. 4 та ч. 3 та ст. 174-1 ч. 4 КК РФ), затриманий і надовго поміщений у СІЗО. Перебував у Бутирському, Коломенському, Можайському ізоляторах, у СІЗО-4 у Медведкові. Перебуваючи в ув'язненні, постійно писав скарги на безчинства в ізоляторі та порушення його прав, а також на організаторів його ув'язнення, які в результаті самі були засуджені за одержання хабарів[7][1].

Я оберігав себе, щоб вийти на волю, одягти сорочку з краваткою і знову стати бізнесменом.[1]

У 2010 році довгу процедуру слідства було закінчено, і Володимир Осєчкін був формально засуджений «на 7 років позбавлення волі». Через рік був звільнений за УДВ, провівши в ув'язненні загалом 4 роки[1].

У 2011 році, після звільнення, познайомившись з Ольгою Романовою, чоловік якої — підприємець Олексій Козлов на той час також був звинувачений «у шахрайстві» і був ув'язнений, Володимир Осєчкін швидко увійшов у середовище російських опозиціонерів та правозахисників, брав участь у діяльності руху «Русь сидяча». У тому ж році Осєчкін створив свій власний громадський проєкт « Гулагу-ні!», основною діяльністю якого стала протидія катуванням, корупції в російській пенітенціарній системі та захист прав ув'язнених у російських пенітенціарних установах[8][7].

У 2012 році Володимир Осєчкін ініціював появу в Росії послуг зі страхування ув'язнених[9]. Осєчкін дотримувався позиції неприпустимості втручання спецслужб будь-яких країн у роботу пенітенціарної виправної системи та у вільне волевиявлення цивільного населення своїх та інших країн, виступив проти протестів на Болотній площі, вважаючи, що багато діячів російської «несистемної» опозиції перебувають під « грантовим» впливом іноземних спецслужб. Тоді ж, через цю свою позицію, Володимир розійшовся у поглядах і конфліктував з Ольгою Романовою та багатьма «старими правозахисниками»[1]:

Це елітарна тусовка, через сформовану субкультуру у них не прийнято хвалити владу, навіть якщо вона зробила щось гарне.[1]

У 2013 році Володимир Осєчкін став координатором проєкту «Йополіс» Максима Ноготкова у зв'язках з недержавними структурами[10][8].

Володимир Осєчкін у 2014 році

У 2014 році Володимир Осєчкін був запрошений і став керівником робочої групи Держдуми РФ з розвитку громадського контролю та захисту прав громадян у місцях примусового тримання, експертом робочої групи зі сприяння громадської наглядової комісії у Раді при президентові з прав людини. Ставши частиною офіційних владних структур РФ, Осєчкін підтримував російський закон про іноземних агентів, чим продовжував викликати невдоволення багатьох «грантових» опозиціонерів та «старих правозахисників», які звинувачували його в «шахрайстві від правозахисту», "співпраці з ФСБ " та у «прагненні підчинити під себе та під силовиків правозахист у Росії». Однак сам Осечкін до складу громадської наглядової комісії тоді не входив через свою непогашену судимість[1][11][8].

У 2014 році Володимир Осєчкін стверджував про втручання західних спецслужб у події в Україні і активно виступав із засудженням Євромайдану та зміни влади в Україні в лютому 2014 року, вітав анексію Росією Криму, взяв участь в акціях «Антимайдану» в Росії. Пізніше він почав виправдовувати свій рашизм «впливом антиукраїнської пропаганди російських ЗМІ», якої він нібито не міг оминути[3][4].

Проте згодом у Осєчкіна відбувся конфлікт з офіційною владою. За його словами це сталося через його намагання «запобігати гранд-корупції серед високопоставлених російських чиновників». 29 червня 2014 року на російському телеканалі НТВ було випущено фільм-«розслідування» « Лівозахисники», яким проти Володимира Осєчкіна було розпочато кампанію дискредитації[12][13].

Я вже більше року ходжу на волосину від посадки, займаюся найгострішими питаннями, з одного боку я увійшов у сферу інтересів злодіїв, з іншого — оперативного управління ФСВП, і ні тим, ні тим спуску не даю і не даю їм розпоряджатися долями людей.[14]

Співробітники проєкту «Гулагу-ні!» тоді вважали, що остаточною причиною невдоволення влади стало втручання робочої групи Осєчкіна у 2015 році у справу Євгенії Васильєвої[15][16]. Зоя Свєтова та інші «старі правозахисники» припускали, що справжньою причиною невдоволення влади стало втручання робочої групи Осєчкіна у 2015 році у справу про вбивство Бориса Нємцова, а саме те, що Володимир Осєчкін, дізнавшись, що до обвинувачених у справі про вбивство Бориса Нємцова застосовували тортури, попросив своїх підлеглих, які працювали в його групі і в той же час були членами громадської наглядової комісіїгромадської наглядової комісії Москви Єву Меркачеву та Андрія Бабушкіна, вирушити до СІЗО « Лефортово» для перевірки цієї інформації[8].

У 2015 році проти Володимира Осєчкіна було порушено нову кримінальну справу за статтею «про шахрайство», а також посилено кампанію дискредитації, в яку поступово були залучені користувач веб-сайту «Гулагу-ні» Денис Солдатов, який став давати свідчення проти Осєчкіна, а потім також і деякі діячі російської «системної» і «несистемної» опозиції, такі як голова ЗНК Москви Антон Цвєтков, глава «Русі Сидячої» Ольга Романова[17][16], Зоя Светова, Олег Лур'є тощо[18][19][20][21][22].

У вересні 2015 року Володимир Осєчкін, після проведених у нього обшуків, був змушений евакуюватися з Росії до Європи, в чому йому, в тому числі, надав допомогу підприємець і правозахисник П'єр Афнер[23].

У Франції[ред. | ред. код]

Оселившись у Франції, Осєчкін продовжив за кордоном правозахисну діяльність та керівництво проєктом Gulagu.net[23][24][3][4].

У 2020 році в Росії було ухвалено заочне рішення про арешт Володимира Осєчкіна. Сам Осєчкін пов'язує кримінальне переслідування зі своєю правозахисною діяльністю[25].

У лютому 2021 року Осєчкін став одним із засновників асоціації New dissidents foundation (укр. «Фонд Нові дисиденти»; «NDF»)[26]. У жовтні 2021 року Осєчкін відіграв ключову роль в евакуації з Росії та Білорусії білоруського інформатора Сергія Савельєва, який передав організації Gulagu.net копію електронного архіву з комп'ютерної мережі Федеральної служби виконання покарань Росії зі свідченнями катувань ув'язнених. 12 листопада 2021 року МВС Росії повторно оголосило Осєчкіна в розшук[27][28][29].

8 лютого 2022 року Володимир Осєчкін розповів, що йому надійшли погрози вбивством. Цю інформацію він отримав від двох джерел із Росії та чеченської діаспори у Франції[30].

Маючи у Франції можливість вільно знайомитися з різними точками зору на події, Осєчкін поступово змінив своє ставлення до Євромайдану в Україні і в лютому 2022 року зайняв тверду позицію засудження військового вторгнення РФ в Україну. У серпні 2022 року Володимир Осєчкін допомагав евакуації з Росії учасника військового вторгнення РФ в Україну російського десантника Павла Філатьєва, який написав автобіографічну антивоєнну книгу « ZOV 56» і засудив російсько-українську війну[31][32].

У вересні 2022 року Володимир Осєчкін повідомив, що на нього була здійснена спроба замаху, в якій брав участь снайпер. Після цього владою Франції Осєчкіну була виділена спеціальна охорона[33][34].

23 вересня 2022 Осєчкін, спільно з П'єром Афнером провели міжнародний прямий ефір з приводу розпочатої в Росії мобілізації. До прямого ефіру, телефоном, приєднався Павло Філатьєв. Всі учасники прямого ефіру російською та французькою мовами звернулися до своїх глядачів, різко засудили ескалацію військових зусиль РФ у війні з Україною та поділилися своїм досвідом та порадами з усіма бажаючими евакуюватися з Росії[35].

29 березня 2023 року Володимир Осєчкін повідомив, що проєкт New dissidents foundation припиняє евакуацію з Росії військових і силовиків, які виступили проти вторгнення в Україну. Причиною стало інтерв'ю Павла Філатьєва — десантника, який, повернувшись із війни в Україні, написав книгу « ZOV 56» із критикою російської армії та був вивезений із країни. В інтерв'ю шведському журналісту Філатьєв сказав, що низка затриманих ним та його товаришами по службі українців у подальшому були вбиті. Через не повідомлення цієї інформації раніше, у тому числі в книзі, цей факт було сприйнято як приховування інформації про причетність до скоєних військових злочинів[36][37][38][39].

18 квітня колишній ув'язнений Азамат Улдаров заявив про шантаж з боку Володимира Осєчкіна, який, за його словами, погрожував опублікувати відео зі знущаннями над ним у туберкульозній лікарні під час відбування покарання та вимагав від нього зачитувати слова під диктовку під час інтерв'ю[40]. Після повідомлення Улдарова агентству ФАН Осєчкін справді виклав відео зі знущаннями[41].

3 травня 2023 року Володимир Осечкін провів інтернет-трансляцію, під час якої зачитував тривожні повідомлення від слухачів, що розігрували його, про підготовку ядерних ударів. Він зрозумів, що його розігрують лише тоді, коли про це заявили самі відправники листів[42].

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина — Камілла Рахматуліна[43].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Ирина Чевтаева (28 жовтня 2013). Владимир Осечкин: с вещами в Госдуму. www.sovsekretno.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  2. ↑ а б в Ксения Леонова (5 вересня 2011). Честное вымя. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  3. ↑ а б в Большой разговор Владимира Осечкина с Владимиром Золкиным обо всём… Gulagu.net. 29.10.2022
  4. ↑ а б в Большой разговор Владимира Осечкина с Владимиром Золкиным обо всём… YouTube. 29.10.2022
  5. ↑ Анастасия Кириленко (22 серпня 2011). Предприниматель Владимир Осечкин — о сайте Gulagu.net. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  6. ↑ Герман Петелин (12 липня 2012). Главному следователю Красногорска нашли еще три статьи. Известия (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  7. ↑ а б Ольга Романова (18 серпня 2011). Как бы успехи как бы гражданского общества. Ведомости (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  8. ↑ а б в г О Владимире Осечкине. Зоя Светова
  9. ↑ Без страховки и упрека. «Коммерсантъ» (рос.). 11 листопада 2016. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  10. ↑ Миронов выступил за амнистию по делу о беспорядках в колонии Копейска. РИА Новости (рос.). 20131125T1801. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  11. ↑ Общественная палата и СПЧ обсудят этический кодекс правозащитника — ПОЛИТ.РУ. m.polit.ru (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  12. ↑ «Левозащитники» (16+) // НТВ. 29.06.2014
  13. ↑ «Левозащитники» (16+) // НТВ от 29.06.2014 на канале Gulagu.net
  14. ↑ О Владимире Осечкине. Зоя Светова
  15. ↑ В прокуратуру поступили десятки жалоб на освобождение Васильевой
  16. ↑ а б Представителей Gulagu.net подозревают в мошенничестве. Газета.ру
  17. ↑ Досье. Антон Цветков. Родился в семье сотрудников Комитета госбезопасности // rucriminal.info
  18. ↑ Следователи СК провели обыски у Владимира Осечкина и Дениса Солдатова, которые называют себя правозащитниками НТВ. 09.09.2015
  19. ↑ В столице следователи провели обыск в квартире известного правозащитника РенТВ. 09.09.2015
  20. ↑ Хроники ГУЛАГа 21 века. Часть 2. «Стукачи». Как спецслужбы вербовали Владимира Осечкина, Дениса Солдатова и Антона Дроздова // Gulagu.net. 12.07.2019
  21. ↑ О Владимире Осечкине, мошеннике от правозащиты // Зоя Светова. 2016
  22. ↑ «Правозащитник» из Биаррица или как «застраховать» заключенных // Олег Лурье. 06.06.2018
  23. ↑ а б Андрей Гридасов, Александр Раскин (21 жовтня 2015). Основатель Gulagu.net покинул Россию, опасаясь ареста. Известия (рос.). Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  24. ↑ Суд отказал в аресте подозреваемого в мошенничестве основателя Gulagu.net. Interfax.ru (рос.). 30 червня 2018. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  25. ↑ Живущий во Франции основатель Gulagu.net заочно арестован московским судом. interfax.ru (рос.). 3 липня 2020. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  26. ↑ Informations générales sur NEW DISSIDENTS FOUNDATION
  27. ↑ Кто такой Сергей Савельев и почему его разыскивает полиция? // «Аргументы и Факты». 23.10.2021 (рос.). Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
  28. ↑ Veronika Dorman, photo Samuel Kirszenbaum. Sergueï Saveliev, le goût âcre du goulag. Libération (фр.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021.
  29. ↑ Основатель Gulagu.net Владимир Осечкин снова объявлен в розыск — Газета.Ru | Новости. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
  30. ↑ Основатель Gulagu.net Осечкин сообщил об угрозах убийством. «Коммерсантъ» (рос.). 8 лютого 2022. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  31. ↑ Десантник РФ, осудивший агрессию против Украины, уехал из России. Радио Свобода (рос.). Процитовано 20 вересня 2022.
  32. ↑ «Испугались, что не смогут выехать»: почему и куда бегут из России. Утро Февраля (рос.). 17 серпня 2022. Процитовано 20 вересня 2022.
  33. ↑ Во Франции совершено покушение на основателя Gulagu.Net Владимира Осечкина. newtimes.ru (рос.). Процитовано 20 вересня 2022.
  34. ↑ Спасла случайность: на основателя Gulagunet во Франции покушались. 24 Канал (рос.). Процитовано 20 вересня 2022.
  35. ↑ Pavel Filatev. Pierre Haffner. Vladimir Osechkin. Эвакуация от «частичной могилизации» Путина // Gulagu.net. 23.09.2022
  36. ↑ Han vittnade om kaos i Putins armé – lever nu gömd i Paris. DN.SE (швед.). 25 лютого 2023. Процитовано 31 березня 2023.
  37. ↑ Осечкин спорит с бежавшим десантником Филатьевым в прямом эфире. Зачем тот скрыл убийства украинцев? (ru-RU) . Процитовано 31 березня 2023.
  38. ↑ Проект Gulagu.net приостановил программу «эвакуации» из РФ раскаявшихся силовиков: один из них оказался причастным к военным преступлениям. Настоящее Время (рос.). Процитовано 31 березня 2023.
  39. ↑ Gulagu.net приостановил программу эвакуации военных из России. Радио Свобода. 29 березня 2023. Процитовано 31 березня 2023.
  40. ↑ Воевавший в ЧВК «Вагнер» экс-заключённый рассказал о шантаже со стороны Gulagu.net. rambler.ru. 18 квітня 2023. Процитовано 5 травня 2023.
  41. ↑ Осечкин опубликовал видео с изнасилованием бывшего бойца ЧВК Вагнера Улдарова. ridus.ru. 18 квітня 2023. Процитовано 5 травня 2023.
  42. ↑ Блогер Осечкин во время стрима поверил розыгрышу о ядерном ударе. iz.ru. 4 травня 2023. Процитовано 5 травня 2023.
  43. ↑ СКР провел обыски в квартирах правозащитников – DW – 09.09.2015. dw.com (рос.). Процитовано 26 вересня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Осєчкін_Володимир_Валерійович&oldid=41951845