Переступень білий
| Переступень білий | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
| Bryonia alba L. |
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
Переступень білий або Бріонія біла (Bryonia alba) — багаторічна трав'яниста рослина родини Гарбузових — Cucurbitaceae.
Зміст |
Морфологічна характеристика [ред.]
Стебло повзуче з вусиками 1,5-4 метра завдовжки. Стебла чіпляються до підтримок довгими вусиками. Листки чергові, черешкові, серцеподібні, пятилопатеві, крупнозубчасті.Корінь мясистий, великий, всередині білий, зовні жовтуватий, часто двороздільний або трироздільний, соковитий. Квітки на довгих квітоніжках, дрібні, жовтуваті, однодомні. Цвіте рослина в червні — липні. Плоди — чорні кулясті ягоди з яйцеподібними сплющеними насінинами, соковиті спочатку зелені коли дозрівають чорні. Вся рослина шорстка від коротких волосків.
Поширення [ред.]
Поширена в Європі. Росте як бур'ян у лісах і гаях, біля жител. Раніше розводилась як декоративна рослина. Тому її можна зустріти в старих парках.
Хімічний склад [ред.]
У коренях виявлено летку олію, 23 жирні кислоти : олеїнова кислота, пальмітинова кислота, бріонілова кислота. Також виявлена смола, кумарини, сапоніни, алкалоїд бріоніцин, глікозиди бріонідин, бріонол, бріонін, бріозид, бреїн, кукурбітациди B, D, E, L, пектинові сполуки.Рослина отруйна.
Застосування в медицині [ред.]
В офіційній медицині не використовується. В народній використовується при подагрі, радикуліті, ревматизмі, невралгії, при набряклих суглобах.
Найближчий родич [ред.]
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
Посилання [ред.]
Джерела [ред.]
- Фітотерапія — Є. С. Товстуха.
- Травник — В. В. Решетняк, І. В. Цигура.
- Від рослини — до людини — І. М. Носаль
